Машинний переклад. Характеристика досвіду та проблем розробки систем машинного перекладу.

- виконувана комп. операція з перетворення тексту однієї природної мови у еквівалентний за змістом текст ін. прир. мовою. 1947 рік американські фахівці Уівер та Буг дійшли думки про можливості технічного здійснення МП. Цього ж року розробл. прогр послівного перекладу (дослівник). 1949 опубліковано «Меморандум Уівера», де коротко викладені суть, завдання механ. сист. перекл.. 1952 – перша міжнародна конференція з МП у Масачусетському ун-ті. 1954 – Джортаунівський експеримент, написана перша програма рос-англ перекл. (60 фраз). 1955 у СРСР провод роботи з МП під керівн. О.Кулагіної та І.Мельничука. 1957 – перший збірник праць з МП у Москві. 1959 – лабораторія у Моск. педагог. і-ті іноз.мов ім.. М.Тореза. У СРСР створ.ряд потужних сист МП під керівн Марчука вровадж системи: АМПАР(анг-рос), НЕРПА(нім-рос). Також розроб СМП в ін країнах світу переважно для тех. та комерц потреб. На сучасному етапі практика систем МП показує, що 20% речень вихідного тексту перекладається неправильно. Причинами такої низької якості є недоліки словника і слабкий алгоритмічний синтез речень з неправильною синтаксичною структ. За характером перекладацької діяльності розрізн усний та письмовий переклад. Усний – синхронний(запізн. не б.10 сек.) та послідовний(перек-ч може прослух фрагмент до 15 хв. та перекл. основні полож). Письмовий: послівний (текст подається як послідовн.слів, кожне з яких має свою цінність), буквальний (розгл.текст як послід речень), філолог. (максим наближу читатча до автора, правильність і точність передачі художніх особливостей автора(складності-діалекти, жаргони, істор.зміни в мові)), адаптивний (передб скорочення оригіналу і формув з нього найважливішої інформ. тобто створ реферату(анотації) ін. мовою). За к-стю мов: одностор – з мови джерела, двосторон.- з мови джерела на іншу мову і навпаки. Операційними ланками МП, який застосовує принцип «синтезу на підставі аналізу» вваж: 1. парсер – синтаксич(або в ін. моделях фонетичний і морф) аналіз вхідного тексту за доп лексикону та граматики, 2. Трансфер – застосув проміжн рівнів представлення вихідного тексту за доп. мов-посередників, структур знань, лексичних та синтаксис фільтрів, 3. Синтез вихідного тексту на підставі граматики, лексикону мови вихідного тексту й інформ проміжного рівня. Помилки МП, що потреб втруч людини: неперекладні слова, неврах полісемії чи стиліст марков одиниці, послівний перекл. ідіом, помилки при перекладі прийм, порушення узгодження та керування, помилки в перекл. конструкцій.

Компютерні засоби перекладу: 1) Мп без втручання людини; 2) Людино-маш переклад: людський і МП; МП і людський; 3) термінологічна БД (багатомовні словники, що легко модифікуються та дозволяють фіксувати останню словникову інформацію). Періодизація стратегій МП: 60- прямий (словникові еквіваленти – «Джет» 1952, СШа, рос-англ тексти з фізики); 70 – трасферт – етап міжмовних операцій; побудова проміжного представлення, адаптація до структури вихідної мови («Таум» - 1965, агнл-фр, Монреаль); 80 – мова-посередник: аналіз – вхідна, 0 синтез – вихідна («СіІТіЕй – рос-франц, Франція, 1961 – 1971); універсальна семантична мова – у перспективі; звуження проблемної області – орієнтація на вузькі тематичні сфери текстів.

P.S. 1975-80р. - у СРСР створюються могутні машинні системи перекладу. У Центральному бюро перекладів під керівництвом Ю.Н.Марчука впроваджується система машинного перекладу з англійської на російську (АМПАР) і з німецької на російську (НЕРПА). Водночас на Заході створюються системи машинного перекладу силами корпорацій для своїх технічних потреб, наприклад, СИСТРАН (корпорація Ксерокс), ЛОГОС (США), МЕТЕО (Канада), ДЖЕНЕРАЛ МОТОРС(США), ТИТУС(Франція), КУЛЬТ(Китай). Крім приватних фірм багато університетів світу створили наукові лабораторії з машинного перекладу.