В ж а ж в

ж

Рис. 17. Поперечний профіль міських магістральних вулиць

А – магістральна вулиця безперервного руху; Б - магістральна вулиця регульованого

руху; В - магістральна вулиця районного руху: а – головна проїзна частина; б – місцевий

проїзд; в – пішохідний тротуар; г – розділяюча смуга; д – смуга безпеки; е – розділяюча

смуга з зеленими насадженнями; ж – габарити в червоних лініях.

Література

Питання для самоперевірки

1. Коли уперше дорога стає предметом уваги архітектора?

2. Охарактеризуйте значення реконструкція Парижу в ХІХ ст. для розвитку

транспортної системи міста?

3. Які дороги формують в системах розселення мережу транспортних

магістралей?

4. Які дороги прокладаються у напрямку найбільш інтенсивних

транспортних потоків?

ТЕМА 10. ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРНОГО ПРОСТОРУ

СУЧАСНИХ НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ

План

1. Структура населеного місця;

2. Орієнтація у архітектурному просторі населених місць;

3. Архітектурно-містобудівна композиція та принципи формування

архітектурного ансамблю;

Рис. 18. Давньоримське місто Тимгад. Одна з головних вулиць – Декуманус

Максімус.

Одне з головних завдань планування населених місць – створення

гармонічної просторової форми. Виховна роль середовища, з якою особа

щоденно пов’язана дуже значна. Духовний розвиток окремої людини та всього

соціуму, як і фізичний, багато в чому залежить від оточення в якому живуть та

працюють. Краса оточення збагачує свідомість, зміцнює мораль і є необхідною

умовою гуманності.

Поява будь-якого міста, супроводжується відокремленням території від

природного оточення та організацією архітектурного середовища. Засади на

яких формується це середовище повинні відповідати уявленням соціуму про

оптимальну організацію життя.

В зв’язку з часо - просторовим характером сприйняття архітектурно -

містобудівної композиції необхідно забезпечити логічну послідовність

розташування суспільно значимих архітектурних комплексів. Розташування

цих комплексів повинна відповідати плануванню міста. Водночас, на побудову

головних планувальних елементів впливає структура населеного місця.

Чітко вирізнялися ринки та майдани, як концентрація суспільного життя

громади, сакральні ділянки зайняті храмами, кладовищами та палацами, та

житлові квартали окремі для знаті, ремісників і рабів.

В містах тоталітарних суспільств перших іригаційних цивілізацій

(Месопотамія, Єгипет, тощо) та військових вторинних цивілізацій (Хетти,

Мідяне, Ахейці, Ебла, тощо), центром урбаністичної структури був майдан

перед головним храмом, там же і знаходився палац правителя.

Натомість, в містах з демократичним устроєм палац правителя не

передбачався. Центральною частиною міста вважалася територія ринку. Перші

загальновідомі демократичні міста це грецькі поліси, розквіт яких відноситься

до ІV – V ст. до н.е. Цікаво, що поліси також мали цитадель, де знаходилися

скарбниці та найважливіші храми (акрополь) та місце де збиралися