Хараппа), через сучасний Бахрейн, вздовж низки рибальських поселень. Ось

це і була первісна Ойкумена.

Бурхливий розвиток суспільства потребував накопичення та передачі

інформації – так з’явилася писемність та зароджувалися перші

протоцивілізації. Виникнення міст, таким чином стимулювало розподіл праці

серед людей, утворення майнового та класового розшарування спільноти.

Природнім наслідком цих процесів став початок планомірних військових дій

та утворення професійних армій і розвиток фортифікації. Фортифікаційні

споруди, жорстко окресливши територію міста, протипоставивши ії

природному оточенню, ще більше закріпила ії сакральний статус, який

базувався на безпеці. Водночас, місто успадкувало від селища принцип

побудови окремих одиниць міського розселення - кварталів, які являли собою

майже окремі селища. Ці «міські» поселення часто-густо мали свій центр та

органи самоуправління, але створювалися за професійною становою, або

майновою ознакою. Таким чином, у середині ІІІ тис. до н.е. завершилося, в

цілому, формування стародавніх міст.

Інший тип міста розвинувся внаслідок експансії арійських племен на терени

ранніх цивілізацій (хети, ахейці, давні перси та т. п.). Так, приручивши коня в

ІV тис. до н.е. та винайшовши бойову колісницю, арії утворили в ІІ тис. до н.е.

потужні військові держави. Найбільш розповсюдженим типом планування в

містах цих держав було коло, як найбільш підходяща форма для міст

військової аристократії.

Міста і селища розрізняються функціонально та за структурою.

Архітектурне середовище побудоване на максимальному контрасті –

розкішний та різноманітний центральний район та однорідні житлові

квартали. Міста – це середовище де зосереджуються культура, наука, влада,

торгівля та ремісники, що їх обслуговують. Тобто, галузі діяльності які

потребують територіальної концентрації та зв’язків з околицями.

В селищах, навпаки, розвиваються галузі сільськогосподарського

виробництва, лісового, риболовецького, мисливського та інших видів

діяльності які потребують великих площ та невеликої концентрації населення.

Архітектурне середовище селища відрізняється однорідністю, тобто будівлі та

планування садиб в своїй основі однакові. Розташування селищ визначалося

виключно наявністю природних угідь.

В загальних рисах структура розселення на світанку сучасної цивілізації

виглядала, як мережа міст - центрів сільськогосподарських територій, які

оточували підвладні села, та поєднували торгівельні шляхи вздовж

рибальських поселень. Таким чином, в традиційному вигляді місто - це

порівняно великий населений пункт, який слугував політико -

адміністративним, культовим та господарським центром певної території,

уособлюючи цю територію в культурних, економічних та політичних

зв’язках із зовнішнім світом.

Література: 4; 5, 6, 7, 8.

Питання для самоперевірки

1. Пояснить головні умови виникнення перших міст.

2. Дайте визначення міста.

3. Яку роль відігравали храмові комплекси в формуванні перших міст?

4. Чим відрізняється місто від селища, як форма розселення?

5. Розкажіть, що являла собою система розселення в ІІІ тис. до н.е.?

ТЕМА 3. ПЛАНУВАЛЬНА СИСТЕМА МІСТА

План

1. Символіка у містобудуванні;

2. Планування міста;

Міське середовище – це сукупність будівель і просторів, утворених

будівлями, - вулиць, площ, внутрішньо квартальних просторів. Висока

компактність освоєння території, комунікаційна насиченість, є ознаками

міського середовища, що виникли разом з першими містами. З точки зору

семантики місто – це комплекс медіаторів, місце “контакту” громади віруючих

та її сакрального патрона, своєрідний центр космосу соціального організму”. У

семіотичному плані будь – яке раннє місто можна уявити як найпотужніший

транслятор культурної інформації, свого 089 с роду “текст”, який кодує мовою

організації архітектурного середовища колективні уявлення етносу про

космічний порядок. І, згодом місто стає містом – державою, могутність якого

вже тримається в першу чергу привабливістю того космічного порядку який

пропонується для втілення на підвладній місту території. Таким чином, місто

виникає спочатку як специфічний вид просторового оточення, що формально