Антична колонізація у Північному Причирномор’ї: грецький період

У VIII ст. до н. е. перенасичена людністю рабовласницька Греція почала від­тісняти надлишки населення за межі країни. Спочатку греки колонізували узбе­режжя Середземного моря, а потім і Чорного.

У Північне Причорномор’я переселялися переважно іонійські греки внаслідок постійних нападів на них персів і лідійців.

Причини грецької колонізації:

- Демографічний вибух (швидке зростання населення);

- Брак природних ресурсів (господ. Діяльність людини привела до зникнення лісів, виснаження родовищ металу та інш.)

- Політичні конфлікти (постійна боротьба за владу)

- Розвиток торгівлі (встановлення торг. Зв’язків з новими народами)

Першим грецьким поселенням на півдні України була Борисфеніда на остро­ві Березань. Потім у першій половині VI ст. до н. е. на правому березі Бузького лиману виникла Ольвія, на кінець V ст. до н. е. — Херсонес (поблизу сучасного Севастополя), Тіра (на лимані Дністра), Феодосія у Криму, Пантикапей на місці Керчі, Фанагорія — на Тамані. Одне місто-держава становило окрему ра­бовласницьку демократичну республіку. Верховна влада належала народним збо­рам, які обирали посадових осіб і органи влади. Правами грома­дян користувалися всі мешканці, за винятком рабів, іноземців і жінок.

Основою грецького господарства Північного Причорномор’я були землеробство, виноробство, рибальство і переробка риби, яка потім вивозилася до Греції. Ви­сокого рівня досягли ремесла — ткацтво, гончарство, обробка металів. Грецькі міста-держави були центрами торгівлі Північного Причорномор’я. Вони торгува­ли як із Грецією, так і з місцевими племенами. Основними товарами, що завози­лись у міста-держави і згодом вивозилися до Греції, були збіжжя, худоба, шку­ри, хутро, а також раби. Із міст-колоній та материкової Греції у Північне Причорномор’я надходили металеві вироби, зброя, тканини, коштовні прикраси, посуд, прянощі, оливкова олія та вина. У IV ст. до н. е. виникло Боспорське царство зі столицею в Пантікапеї, яке охоплювало Керченський, Таманський півострови та північне узбережжя Азовського моря до витоків Дону. У господарстві Боспорського царства переважали землеробство, садівництво і виноградарство, де застосовувалася праця рабів — вихідців з місцевого насе­лення. Розвивалися також ремесла і торгівля. Нестерпні умови життя спричини­ли 107 р. до н. е. повстання рабів-скіфів під проводом Савмака. Центрами повстання стали міста Пантикапей і Феодосія. Повстанці оволоділи містами й флотом, ски­нули царя й поставили правителем Боспору Савмака. Але за допомогою військ інших грецьких міст-держав і понтійського царя повстання було придушене. Грецькі міста-держави Північного Причорномор’я і Криму славилися своєю високою культурою. Значна частина вільних жителів була писемною. Діти навчалися в школах і займалися спортом у спеціальних гімназіях. Розповсюдженою була література, розвивалися історична наука, театр, музика. Будувалися храми, прикрашені скульп­турою, фресками та мозаїкою. Одночасно галузі грецької культури зазнавали впливу культури місцевого населення, внаслідок чого виник новий варіант античної культури. Сильно користувалося попитом продаж людей у рабство інших держав. Проте на зламі IV—III ст. до н. е. міста-держави вступають в епоху занепаду. Внутрішні суперечності, відсутність достатньої військової сили, загарбницькі дії скіфів у Криму — все це зумовило падіння міст і ослаблення впливу греків у Північному Причорномор’ї. У середині І ст. до н. е. Ольвія, Тіра, Херсонес підпали під владу Риму. А протягом III—IV ст. н. е. під ударами готів і гунів античні міста-держави фактично припинили своє існування.