Тепер моя вечеря не пропаде! - сказала Прокоповичка й побігла в пекарню.

Незабаром на столі з'явилась ціла купа нарізаної паляниці та пирогів, пляшки та чарки. Серед стола в мисці простяглося печене порося з хріном в зубах, як на великдень. Прокоповичка обстелила край стола рушниками, щоб утирати губи й руки. Всі сіли за стіл, випили по чарці настойки й так тернули порося, що од його швидко зостались тільки кісточки. Після поросяти наймичка принесла салятирку смажених курчат. Й курчата десь ділись, неначе полетіли на сідало. За курми прилетіли на стіл печені качки, начинені яблуками, - й качки неначе пірнули під воду. За качками вискочили з кімнати шулики з маком та з медом, - і шулики щезли. Наливка з пляшок неначе ввіходила в стіл, і ввіходила дуже швидко.

Ну, господине, поки ще наші язики повертаються в роті, поговоримо по-божому за весілля. Коли нам справляти весілля? - спитав Прокопович.

Воля ваша, отець Степан, - одказав Моссаковський, - а на мою думку весілля нема чого одкладати.

Авжеж, нема чого одкладати, - сказала й Прокоповичка, - час сухий, теплий, погожий, надворі година. В нас усього, хвалити бога, доволі. Та ще коли б часом знов парафія не втекла.

О, вже не втече! - обізвався Харитонів брат. - Ми вже прип'яли її добрим налигачем. Другий Балабуха не швидко найдеться.

Хто його знає… коли б часом громада не передумала, - прикинула Прокоповичка, скоса поглядаючи на Харитонового брата, котрий і сам був би радий, щоб парафія зірнула з Харитонової гнуздечки та втекла до його.

А давайте справимо весілля через тиждень в неділю! - сказав Прокопович.

Про мене й в неділю. В суботу спечемо коровай та шишки, а в неділю й до вінця, - сказала Прокоповичка, поправляючи на голові очіпок та намітку.

Вечеря скінчилась. Усі встали з-за стола, обернулись до образів і заспівали. Старший Моссаковський провозгласив " многая літа" господареві, потім господині й молодим. Усі заспівали " многая літа". В світлиці стало душно. Прокопович поодчиняв усі вікна. В хату полилась тонка прохолода сухої теплої осені. 3орі пишно блищали над садком на темному, аж чорному небі. Всі посідали й тільки сопли та обтирали піт з лиця. Розмова не клеїлась. Всі жмурили очі. Прокопович позіхнув на всю хату, за ним позіхнув старший Моссаковський, а потім позіхнула тоненько в рукав і Прокоповичка. Тільки молоді не позіхали в куточку. Онися все щебетала Харитонові, як Балабуха приїздив сватати її, як вона наклала йому в віз гарбузів. Харитін тихо сміявся й не зводив очей з її маленьких повних уст, котрі миготіли й ворушились - і з-під котрих блищали дрібні білі зубки.