Отець Степан позіхнув, хрестячи широкого рота.

Ой затуляй-бо рота, бо ще бджоли влетять: подумають, що улик, - сказала матушка.

Оце ж таки, улик! Може, подумають, що вічко, - сказав батюшка.

Еге! Добре вічко. Як вийде рій, то ще, борони 6оже, ввесь влетить тобі в рот: не треба буде й збирати, - бо ти ротом збереш його, - сказала матушка, сміючись.

Отець Степан налив чарку, поздоровкався й випив до Балабухи, а потім подав чарку Балабусі.

Ми вже з паніматкою випили по чарці, сказати правду. Не знаю, чи пити, чи не пити, - сказав Балабуха.

Та пийте! Тільки недобрі люди не п'ють, - сказав батюшка.

Балабуха випив і закусив пирогом. За першою чаркою пішла друга, за другою третя. Швидкий, проворний, говорючий панотець розговорився, випиваючи чарку за чаркою; а Балабуха все поглядав через пасіку в зелений садок, чи не з'явиться там на стежці Онися. Онисі не було видко в садку.

От ви вчитесь там в академії все по-латинському, все пишете вірші, а чи вчать пак вас там співати на гласи: на " Господи возвах", і на " Бог господь", і " Явися нам"? - спитав отець Степан.

А чом же? Вчать, - сказав Балабуха згорда.

А чи вмієте ви співати " Господи возвах", глас третій, а заспівайте? - несподівано спитав батюшка.

Та годі, годі, старий. От і вигадує ні се ні те. Де вже щоб в академії цього не вчили, - сказала матушка, постерігаючи, що старий хоче екзаменувати зятя.

Цц! - цмокнув батюшка. - От і не вмієте, хоч і вчились в академії: ануте на " Бог господь", глас восьмий?

Балабуха засміявся, одначе затяг на глас восьмий. Він знав, що старі батюшки люблять екзаменувати паничів, а при тому й почванитись своїм хистом.

Так, та не зовсім, - сказав отець Степан.- В нас на селах ось як співають! - сказав батюшка і зарипів низьким басом на ввесь садок: " Бог господь" на глас восьмий.

Ануте, заспівайте на четвертий глас, - знов сказав батюшка, наливаючи чарку.

Балабуха затяг на четвертий глас. Отець Степан підтягував, щоб показати силу своєї гортані. В пасіці піднявся такий дует, що заглушив гудіння бджіл.

Добру гортань маєте! От за це люблю! І горілку добре п'єте! І за це люблю! - сказав отець Степан, цілуючи в губи Балабуху. - Коли б ви знали, Марку Павловичу, як я очепурив та опорядив свою церкву! Які я образи поставив в церкві! Та ви і в Києві таких не знайдете! От ходім, голубчику, я вам покажу!

Отець Степан схопився жваво з місця, вхопив за руку Балабуху й потяг з катраги. Матушка пішла слідком за ними. В пасіці кругом їх сновигали бджоли, набились в бороду батюшці. Одна бджола вдарилась в його щоку і впустила жало; він навіть не скривився й тільки скинув її пальцями та все не випускав руки студента, неначе боявся, щоб він не втік. Стежечка йшла до хвіртки в цвинтар. Отець Степан потяг Балабуху в хвірточку й привів до церкви. Церква була одчинена. Сторож замітав і прибирав у церкві.