Інформація в освітній сфері. Типи та види інформації. Інформаційні потоки в освітньому закладі.

•Внешняя информация

•1. Рыночная информация. Рыночная информация может быть очень разной – от конкретной (как, например, анализ структуры магазинов в узком сегменте розничного рынка) до самой общей (анализ тенденций на мировом рынке какого-либо товара). Категории, по которым обычно производится поиск информации: размер и рост рынка, покупательная способность, привычки, спрос и поведение потребителей, рыночная доля и информация о конкурентах.

•2. Информация о конкурентах.Известно, что точную информацию о конкурентах получить трудно, и эта область удостоилась пристального внимания благодаря таким неэтичным действиям, как промышленный шпионаж.

•3. Макроэкономическая и геополитическая информация. Хотя информация этого вида редко напрямую воздействует на компании, она может сыграть решающую роль при разработке долгосрочной стратегии.

•4. Внешняя финансовая информация. Компаниям, особенно крупным, со сложной структурой инвестиций и (или) со сложной финансовой структурой, требуется разнообразная информация по таким вопросам, как валютные курсы, динамика курсов акций, движение на рынке капитала и т. д.

•5. Информация о регулировании и налогообложении. Компаниям нужна информация об условиях регулирования для соблюдения правовых норм.

Внутренняя информация

•1. Информация о производстве.Это пример полностью внутреннего по отношению к фирме вида информации. Компаниям-производителям нужна информация о таких вещах, как эффективность производства и производительность, издержки, отходы производства и качество.

•2. Информация о трудовых ресурсах. Хотя большинство фирм наладили сложную систему получения информации о рынке, конкурентах и производстве, лишь немногие имеют схожую по сложности систему для получения информации о трудовых ресурсах. Она обычно сфокусирована на обучении персонала и уровне квалификации, моральном состоянии персонала и расходах на обеспечение кадрами.

•3. Внутренняя финансовая информация. Эта категория информации описывает то, что обычно называют «показателями». Она включает основную информацию из бухгалтерского баланса о прибыли и издержках, об имуществе и обязательствах, а также большой спектр финансовых показателей, таких как коэффициент P/E (отношение рыночной цены акции к доходу по ней), отношение заработной платы к валовой выручке, показатели производительности и т. д. Такая информация обычно дает исходную картину финансового благополучия и рентабельности компании.

•И внешняя, и внутренняя информация важны для проведения успешных PR-кампаний. И если в случае с внешней информацией все ясно (будем считать, что она полностью берется из открытых источников), то с внутренней дела обстоят сложнее: не все данные в этой области могут быть опубликованы. Поэтому PR-служба должна знать о категорировании информации в компании и четко представлять, что является коммерческой тайной, а что нет. Для исключения непредвиденных утечек информации PR-служба должна работать в тесном контакте со службой безопасности, службой маркетинга (рекламы) и службой персонала.

•В должностной инструкции PR-менеджера необходимо четко прописать правила проведения PR-акций и согласования публикуемых материалов. Конечно, можно сказать, что на согласование уйдет слишком много времени, а информационный повод будет упущен. Однако это зависит только от бюрократических механизмов конкретной компании. Главное – не доводить процесс согласования до абсурда и многоступенчатой передачи.

Інформаційні потоки представляють собою сукупність повідомлень, які об’єктивно відображають розвиток процесів у господарській діяльності і передаються по каналам зв’язку для здійснення оперативного управління. Цінність інформації є головним в системі управління, тому необхідно приділяти увагу оптимізації системи інформаційних потоків. Інформація характеризується наступними властивостями:

- регулярністю надходження;

- повнотою – її достатність для прийняття рішення;

- достовірністю – її відповідність до об’єктивної реальності;

- зрозумілістю, тобто інформація не повинна вимагати «розшифровки»;

- корисністю, тобто ефект від використання інформації повинен перекривати затрати на її отримання;

- своєчасністю, тобто інформація повинна надходити тоді, коли має сенс її аналізувати;

- релевантністю, тобто інформація повинна допомагати у прийнятті рішення.

У сучасному світі характерним є постійне збільшення потоків інформації, що несе у собі суперечливість. Тобто, чим більший обсяг інформації, тим більше можливість використання корисної її частини для прийняття управлінського рішення. Але з іншого боку діє закон Парето – згідно статистичним дослідженням, якщо інформація збільшується вдвічі, її корисність становить не більш 20%, а 80%, які залишилися, не носять корисного характеру. Отже, велике значення має пошук ефективних алгоритмів виділення корисної частини інформації із загального її потоку для ефективного використання її у прийнятті раціональних управлінських рішень. Крім важливості властивостей інформації, важливу роль займає її правильне направлення. Для управління інформаційним ресурсом потрібна організація інформаційної діяльності. Вона здійснюється у наступних основних напрямках:

- підтримка та розвиток інформаційної системи управління організацією;

- виявлення та відбір основних джерел інформації;

- збір та обробка інформації, оцінка її повноти, достовірності і значущості,

- прийняття організаційних рішень;

- аналіз інформації, виявлення тенденцій;

- розробка прогнозів і альтернатив поведінки підприємства;

- прийняття управлінських рішень для реалізації стратегічних планів;

- формування та постійне оновлення бази знань підприємницьких ідей і пов'язаних з ними ризиків та ін.

Для отримання додаткових переваг у діяльності підприємства необхідно забезпечити активне використання інформаційного ресурсу у системі управління організації. Переробка інформації формує знання про поточний стан виробництва, завдяки яким здійснюється вплив на виробничі, фінансові і адміністративно-господарські процеси. Дослідження інформації допомагає знайти не тільки шляхи до розробки нового товару або послуги, але й забезпечити виправданий ризик вибору нового напряму у виробництві, формування нового ринку.

Модельно структуру університету можна уявити у вигляді піраміди, що складається із взаємопов’язаних чотирьох ярусів. Перший ярус — професори-викладачі — налічує, наприклад, у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка приблизно 2 тис. осіб; наступний ярус — завідувачі кафедр (приблизно 200 осіб); далі — декани (приблизно 20); і, нарешті, — ректор. У такій моделі існує чітко означена виконавча влада із виконавчою вертикаллю (ректор, декан, завідувач кафедри) і відповідні управлінські інформаційні потоки з одного рівня на інший, які й реалізують виконавчу владу. При цьому зрозуміло, що повинна бути й так звана законодавча гілка влади, носієм якої є саме викладач, професор, науковець. Ось вона й має лежати в основі піраміди. Їй також мають відповідати певні інформаційні, а саме — законодавчі потоки, які піднімаються від носія законодавчої влади — викладача, науковця — аж до ректора.

На папері у класичних університетах України нібито існує законодавча гілка влади — конфе­ренція трудового колективу університету, яку, за статутом, скликає ректор спільно з головою профкому. Вони, як правило, і проводять зібрання так званого законодавчого органу — конференції трудового колективу. Вже те, що ректор ініціює такі збори, свідчить про залежність законодавчої гілки влади від виконавчої. В такій моделі управління університетом, коли ректор водночас є і виконавчою, і законодавчою гілками влади, ми намагаємося піраміду Хеопса перевернути з ніг на голову, вершиною донизу. Відтак, положення піраміди стає вкрай нестійким. Крім того, в піраміді порушуються інформаційні потоки, а саме: законодавчий інформаційний потік, який має йти від основи піраміди до її вершини, та виконавчий — по вертикалі згори донизу. Такий стан загрожує і ректору, і університету кризами, а подолати їх можна виключно шляхом принципових змін у системі управління. У такій ситуації навіть третя гілка влади (назвемо її судовою) у вигляді наглядової ради нічим не може допомогти.