Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






V. Методичні вказівки щодо самопідготовки






Ускладнення виникають, як під час проведення наркозу, так і в після наркозний період. Найчастіше вони є наслідком неправильного ведення наркоз та після наркозного періоду. Серед них виділяють психічний шок, блювання, западання язика, спазм голосової щілини, асфіксія, порушення і зупинку серцевої діяльності.

Розвиток психічного шоку можливий у разі недостатньої підготовки хворого до наркозу. Профілактика психічного шоку полягає в уважному ставленні до хворого і старанній підготовці його до наркозу. Треба роз’яснити хворому цілковиту безпеку наркозу й основні моменти його проведення. Клініка психічного шоку характеризується роздратованістю хворого, неадекватністю його дії, відсутністю контролю над своєю поведінкою; можливе розгальмування безумовних рефлексів. Для лікування психічного шоку призначають наркотичні засоби, у тяжких випадках – нейролептичні речовини.

Блювання виникає у разі невмілого введення в наркоз. Під час появи блювання слід негайно зняти маску, повернути голову хворого набік і опустити головний кінець стола. Підставляють лоток, відкривають рот і очищують ротову порожнину від блювотних мас тампонами або електровідсмоктувачем.

Під час глибокого наркозу можливе затікання шлункового вмісту в порожнину рота (регургітація). Слід очистити ротову порожнину від шлункового вмісту.

Під час глибокого наркозу внаслідок розслаблення м’язів може відбутися западання язика, що утруднює дихання, особливо вдих, і може призвести до асфіксії. Якщо язик запав, його витягнуть за допомогою язикотримач. Коли це зробити не вдається, повертають голову хворого набік, уводять роторозширювач, після чого витягають язик. Для профілактики щелепу руками або ввести повітровід.

На початку інгаляційного наркозу може виникнути асфіксія рефлекторного характеру, обумовлена ларингоспазмом або бронхоспазмом унаслідок подразнення наркотичною речовиною нервових закінчень слизової оболонки дихальних шляхів. У цих випадках слід припинити подачу наркотичної речовини (у разі маскового наркозу – зняти маску) і дати хворому подихати киснем чи повітрям.

Асфіксія механічного характеру виникає у разі проникнення у верхні дихальні шляхи сторонніх предметів або внаслідок западання язика. Асфіксію може спричинити аспірація крові або блювотних мас, заковтування тампонів, що використовують під час операцій на ротовій порожнині, зубних протезів чи зубів, випадково ушкоджених анестезіологом. Для профілактики цих ускладнень слід проводити старанну санацію рота, перед наркозом не забувати виймати зубні протези і обережно здійснювати інкубацію і введення рото розширювачів, щоб не ушкодити зуби.

Асфіксія центрального походження внаслідок паралічу дихального центру виникає у разі передозування наркотичної речовини. Ознаками цієї асфіксії є зупинка дихання, ціаноз, розширення зіниць із втратою реакції на світло. Слід негайно припинити подачу наркотичної речовини, забезпечити достатній приплив кисню і почати штучну вентиляцію легень.

Порушення і зупинка діяльності серця. На перших стадіях наркозу зупинка серцевої діяльності може виникнути рефлекторно за умови некваліфікованого проведення наркозу. Під час глибокого наркозу зупинка серця настає внаслідок токсичної дії наркотичної речовини на серцевий м’яз.

Зупинці серця передують порушення серцевої діяльності: прискорення пульсу і зниження АТ, іноді після короткочасного його підвищення. Пульс стає частим, у тяжких випадках – ниткоподібним. Обличчя хворого блідне, вкривається холод потом, зіниці розширюються, щелепа відвисає.

У разі тяжких порушень діяльності серця припиняють наркоз, забезпечують подачу кисню, проводять вентиляцію легенів ручним способом або за допомогою апарата і вводять серцеві засоби: розчин норадреналін гідротартрату або адреналіну гідрохлориду.

Під час зупинки серця поряд із лікувальними засобами застосовують закритий масаж серця (ритмічні поштовхоподібна натискування долонею на груднину).

Рекомендується вводити внутрішньосерцево перед масажем 1мл 0, 1% розчину адреналіну гідрохлориду, проколовши довгою голкою грудну стінку у четвертому міжреберному проміжку, відступивши на 1см від лівого краю груднини, на глибину 3-4см. Після проколу серця та відтягування поршня в шприц повинно надходити кров.

 

VI. Контрольні запитання

1. Які ви знаєте ускладнення під час наркозу та в після наркозний період?

2. Розкажіть про психічний шок перед наркозом.

3. За яких умов може виникнути блювання під час інгаляційного наркозу?

4. Що таке асфіксія?

5. Які можуть виникнути порушення діяльності серця під час наркозу?

6. Розкажіть про невідкладну допомогу під час:

- асфіксії

- зупинки діяльності серця.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.