Організація як організм

Організація розглядається як жива система, що пристосовується. Гаретт Морган уточнює: «Імовірно, різні оточення підходять різним видам компаній, заснованим на різних методах організації <...> ключ до успіху - узгодженість з оточенням». Наприклад, у стабільному середовищі буде процвітати сувора бюрократична організація. У більш рухомий, гнучкій виживе вільна, менш структурована компанія.

Організація представлена як відкрита система, набір взаємопов'язаних підсистем, створених для зрівнювання потреб середовища з внутрішніми потребами групи та її членів. Відповідно до даного підходу при побудові організації ми завжди повинні враховувати оточення. Підкреслюється необхідність вивчення середовища та здорове пристосування до зовнішнього світу. Індивідуальне, групове і організаційне здоров'я і щастя - головні складові метафори. Якщо задовольняються соціальні потреби індивідуумів і групи в організації, а також враховуються потреби навколишнього середовища, існує велика ймовірність адаптивного функціонування всієї системи (соціально-технологічної).

Ключові положення:

• Не існує «найкращого і єдиного шляху» побудови та управління організацією.

• Основа успіху організації - інформаційний потік між різними частинами систем та їх оточення.

• Необхідно добитися максимальної відповідності індивідуальних, командних та організаційних потреб.

Звідси випливають такі положення про організаційні зміни:

• Зміни відбуваються лише у відповідь на зміни в навколишньому середовищі (про використання внутрішнього імпульсу мова не йде).

• Індивідууми і групи повинні усвідомлювати необхідність змін, щоб адаптуватися до них.

• Реакцію на зміни в навколишньому середовищі можна виробити.

• Стратегії успіху - участь та психологічна підтримка.

Які обмеження даної метафори? Представляти компанію як адаптивну систему некоректно. Організація не тільки адаптується до свого оточення, а й сама може формувати його, співпрацюючи з іншими спільнотами чи організаціями, почати виробництво нових товарів або послуг, значно змінюючи бізнес-середовище. Крім того, ідеалістична картина згуртованості й потоку інформації між департаментами чужа реальності. Іноді різні частини організації діють автономно, і на те є свої причини. Наприклад, відділ дослідження функціонує відмінно і абсолютно незалежно від відділу виробництва.

Морган відзначив інше важливе обмеження - воно стосується небезпеки перетворення метафори в ідеологію. Згідно з останньою індивідууми повинні повністю злитися з компанією. Тобто роботу слід влаштувати так, щоб люди задовольняли свої особисті потреби через організацію. Надалі це може послужити каменем спотикання в суперечці між «віруючими» (часто, але не завжди - служба персоналу) і «невіруючими» (часто, але не завжди - директора). Подальшу інформацію про даному підході див у книзі Бернса і Стокера «Управління нововведеннями» (1961).