Методичні рекомендації. Сечовиділення та основні показники сечі у здорової людини

Сечовиділення та основні показники сечі у здорової людини. У нормі добова кількість сечі у здорової людини складає приблиз­но 1500 мл. Вона прозора, має жовтий або світло-жовтий колір,

дає кислу реакцію на лакмус, відносна густина коливається в ши­роких діапазонах (1003—1030). У сечі не повинно бути білка, піг­ментів, цукру, кетонових тіл. Осад нормальної сечі незначний з поодинокими клітинами епітелію сечових шляхів, лейкоцитами та малою кількістю солей.

Підготовка хворих і посуду. Перед збиранням сечі на аналіз жінка повинна здійснити туалет зовнішніх статевих органів теп­лим блідо-рожевим розчином калію перманганату або теплою пе­ревареною водою, а чоловік — промити головку статевого члена також слабким антисептичним розчином або теплою водою.

Щоб запобігти потраплянню в посудину сторонніх домішок (з піхви, сечівника), збирають " середню" порцію сечі, тобто почи­нають збирати сечу із середини сечовипускання.

Іноді в жінок сечу на аналіз беруть катетером, щоб виключити потрапляння патологічних домішок з піхви.

Збирати сечу треба в чистий сухий скляний флакон.

Правила зберігання та відправлення сечі до лабораторії. До від­правлення до лабораторії сечу зберігають у прохолодному місці. Відправляють сечу не пізніше як через 60 хв після збирання, тому що інфікування її в навколишньому середовищі може призвести до лужного бродіння.

Збирання сечі для лабораторних досліджень

1. Для загального клінічного аналізу зберіть у хворого 150— 200 мл сечі, краще з першого сечовипускання після ночі, тому що вона найбільш концентрована.

2. Для дослідження сечі на наявність цукру запропонуйте хво­рому збирати її протягом доби в спеціально виділений нічний се­чоприймач. Тримати наповнений сечоприймач слід у прохолод­ному місці. Перед відправленням до лабораторії визначте й запи­шіть добовий діурез, перемішайте добову сечу, щоб рівномірно розподілився осад, що містить кристали солей і формені елемен­ти, і лише після цього відлийте в чистий сухий флакон 200 мл се­чі для дослідження.

3.Для дослідження на визначення кількості діастази зберіть 50 мл сечі, але обов'язково щойно випущеної, теплої.

Для визначення кількості формених елементів в осаді сечі (лей­коцитів, еритроцитів, циліндрів) застосовують методи Амбурже, Аддіса— Каховського, Нечипоренка.

4. Для дослідження сечі за методом Амбурже до лабораторії відправте порцію сечі, зібрану за 3 год. Запропонуйте хворому вранці звільнити сечовий міхур у туалет, а сечу, виділену протя­гом наступних 3 год, зберіть у чисту посудину й відправте до ла­бораторії. За цим методом визначають хвилинну лейкоцитурію, тобто кількість формених елементів, що виділяється з сечею про­тягом 1 хв. У нормі за 1 хв з сечею виділяється до 2000 лейкоци­тів і до 1000 еритроцитів.

5. Для збирання сечі за методом Аддіса—Каховського запро­понуйте хворому о 22.00 звільнити сечовий міхур і протягом но­чі, якщо це можливо, не мочитися. Всю сечу, виділену о 8.00 хво­рим, зберіть у чисту посудину і відправте до лабораторії на до­слідження. Якщо хворий протягом ночі виділяє сечу, її потрібно збирати у визначену посудину, додавши в неї 4—5 крапель форм­альдегіду, щоб запобігти розпаду формених елементів.

При дослідженні сечі методом Аддіса—Каховського підрахо­вують виділену кількість формених елементів у добовій сечі. У здорової людини за добу виділяється: еритроцитів до 1 • 10⁶, лей­коцитів 2-10⁶, циліндрів до 2-10⁴.

6. Для дослідження за методом Нечипоренка сечу хворий мо­же зібрати в будь-який час доби в кількості 3—5 мл із " середньої" порції. Визначають кількість формених елементів в 1 мл осаду сечі. У здорової людини в 1 мл осаду сечі міститься до 2000 лейкоци­тів і 1000 еритроцитів.

7. Для бактеріологічного дослідження достатньо 10 мл сечі, зібраної в стерильну пробірку з гумовим корком. Поясніть хворо­му, щоб вірі ретельно виконав туалет зовнішнього статевого орга­на, обережно відкрив пробірку і заповнив її на 2/3 об'єму " серед­ньою" порцією сечі, а потім одразу закрив пробірку ватно-марле­вим корком. Процедуру потрібно провести швидко й акуратно, щоб пробірка залишалася відкритою якомога менше часу і не тор­калася зовнішнім краєм отвору нестерильних поверхонь (рук хво­рого, статевих органів).

Запам'ятайте! Необхідно правильно оформити направлення-етикетку на матеріал, який відправляють на лабораторне дослід­ження. У ній зазначають назву лабораторії (клінічна, бактеріо­логічна, біохімічна); вид аналізу; прізвище та ініціали хворого; відділення стаціонару або назву кабінету поліклініки; клінічний діагноз; прізвище лікаря; ставиться підпис медичної сестри; дата.

Перелік питань для самостійного опрацювання:

1. Правила збирання мокротиння для лабораторного дослідження.

2. Правила взяття мазків із зіва та носа для бактеріологічного дослідження.

3. Правила збору калу для лабораторних досліджень.