Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Повноваження 5 страница






Розмір матеріальної допомоги у період професійного навчан­ня не може бути вищим за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за мину­лий місяць, та нижчим за рівень, встановлений законодавством.

Тривалість виплати матеріальної допомоги у період професій­ного навчання скорочується на строк до 90 календарних днів у таких випадках:

1) приховування відомостей про влаштування на тимчасову роботу в період одержання матеріальної допомоги у період про­фесійного навчання – на строк не менше кількості календарних днів тимчасової роботи;

2) порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного — на строк не менше 30 календарних днів;

3) недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», які надані безробітному в письмовій формі, — на строк не менше 15 календарних днів;

4) пропусків занять більше трьох годин протягом навчально­го дня без поважних причин — на строк не менше 30 кален­дарних днів.

Виплата матеріальної допомоги у період професійного на­вчання припиняється у разі:

1) працевлаштування безробітного (із дня працевлаштування);

2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (із дня поновлення на роботі);

3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва (із дня зарахування до навчального закладу);

4) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу (із дня початку проходження служби);

5) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування (із дня набрання законної сили вироком суду або рішення суду);

6) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості (із дня встановлення порушення);

7) отримання права на пенсію відповідно до законодавства України (із дня настання такого права);

8) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості (із дня подання заяви або з дати, зазначеної у заяві);

9) призначення безробітній жінці допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами (на період призначення цієї допомоги);

10) подання безробітним письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку (із дня подання заяви або з дати, зазначеної у заяві);

11) переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість (з наступного дня після виписування);

12) відрахування з навчального закладу (із дня відрахування);

13) закінчення строку її виплати (із наступного дня після за­кінчення строку виплати);

14) смерті безробітного (із дня смерті).

Виплата матеріальної допомоги у період професійного на­вчання здійснюється з першого дня професійного навчання.

Виплата матеріальної допомоги у період професійного на­вчання, оплата проїзду до місця професійного навчання та у зво­ротному напрямку, проживання здійснюються за рахунок коштів ФСС ВБ.

Матеріальна допомога у період професійного навчання при­значається центрами зайнятості, на які покладено функції ро­бочих органів виконавчої дирекції ФСС ВБ, за місцем перебу­вання безробітного на обліку і виплачується два рази на місяць, а за згодою безробітного – один раз на місяць у встановленому порядку через банківські установи.

5.3.5 Матеріальна допомога у зв’язку з безробіттям

Матеріальна допомога у зв’язку з безробіттям надається безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги у зв’язку з безробіттям, за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї не переви­щує розміру, установленого законодавством, що дає право на отри­мання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Матеріальна допомога у зв’язку з безробіттям надається у розмірі, встановленому законодавством: протягом 180 календарних днів у розмірі 75% від прожиткового мінімуму, встановленого зако­ном.

Матеріальна допомога у зв’язку з безробіттям призначається з наступного дня після закінчення виплати допомоги у зв’язку з безробіттям на підставі заяви безробітного, довідок про склад сім'ї та доходи кожного її члена за 6 місяців, що передують місяцю подання за­яви про надання матеріальної допомоги у зв’язку з безробіттям, які без­робітні надають особисто, у разі подання всіх необхідних доку­ментів протягом 1 місяця з дня подання заяви.

Якщо умови про одержання матеріальної допомоги у зв’язку з безро­біттям виникли пізніше від дня припинення виплати допомоги у зв’язку з безробіттям, то вона призначається з дня подання безробітним за­яви.

Тривалість виплати матеріальної допомоги у зв’язку з безробіттям скорочується на строк до 90 календарних днів у разі:

1) відмови безробітного від двох пропозицій відповідної ро­боти – на строк не менше 60 календарних днів;

2) відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості – на строк не мен­ше 60 календарних днів;

3) припинення без поважних причин професійної підготов­ки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості – на строк не менше 60 календарних днів;

4) приховування відомостей про працевлаштування на тим­часову роботу в період одержання матеріальної допомоги у зв’язку з безробіттям – на строк не менше кількості календарних днів тимча­сової роботи;

5) порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного — на строк не менше 30 календарних днів;

6) недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаш­туванню відповідно до Закону України «Про зайнятість насе­лення», які надані безробітному в письмовій формі, – на строк не менше 15 календарних днів.

Виплата матеріальної допомоги у зв’язку з безробіттям припиняється у разі:

—працевлаштування безробітного (із дня працевлаштування);

—поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (із дня поновлення);

—вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва (із дня зарахування);

—призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу (із дня проходження служби);

—набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на при­мусове лікування (із дня набрання законної сили вироку суду або рішення суду);

—отримання права на пенсію відповідно до законодавства Ук­раїни (із дня настання такого права);

—призначення виплати на підставі документів, що містять не­правдиві відомості (із дня встановлення порушення);

—подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку (із дня подання заяви або з дати, зазначеної у заяві);

—подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості (із дня подання заяви або з дати, зазначеної у заяві);

—переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість;

—закінчення строку її виплат (із наступного дня після закін­чення строку виплати);

—зняття з обліку за невідвідування без поважних причин дер­жавної служби зайнятості 30 і більше календарних днів (із наступного дня після останнього відвідування безробітним центру зайнятості);

—смерті безробітного (із дня смерті).

Матеріальна допомога у зв’язку з безробіттям виплачується один раз на місяць.

 

5.3.6 Одноразова матеріальна допомога

 

Безробітним, у яких закінчився строк виплати матеріальної допомоги у зв’язку з безробіттям, або непрацездатним особам, які перебувають на їх утриманні, може надаватися одноразова матеріальна допомога (у розмірі 50% прожиткового мінімуму, встановленого законодавством) за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї не перевищує розміру, встановленого зако­нодавством, що дає право на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

До непрацездатних осіб, які перебувають на утриманні безробітного, належать:

—діти, які не досягли 18 років, учні та студенти (курсанти, слухачі, стажисти) денної форми навчання – до закінчення на­вчання, але не більш ніж до досягнення ними 23 років;

—непрацюючий член сім'ї, який доглядає дитину до досягнення нею трирічного або шестирічного віку (за медичним ви­сновком);

—непрацюючі матері (батьки, опікуни), які мають трьох і більше дітей до 16 років і доглядають їх;

—непрацюючі працездатні особи, які доглядають інваліда І групи або дитину-інваліда віком до 16 років, пенсіонера, який за експертним медичним висновком потребує постійного сто­роннього догляду, а також літнього, який досяг 80-річного віку;

—неповнолітні діти, на утримання яких безробітний випла­чує або зобов'язаний виплачувати аліменти.

Одноразова матеріальна допомога надається у розмірі, ви­значеному законодавством, і виплачується на кожну особу один раз на рік.

За одержанням цієї допомоги непрацездатна особа може звернутися протягом усього періоду перебування на обліку в центрі зайнятості, а безробітний – після закінчення періоду одержання матеріальної допомоги у зв’язку з безробіттям.

5.3.7 Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи,

яка перебувала на його утриманні

У разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, допомога на поховання виплачується особам, які здійснили поховання, у розмірі, встановленому законодавством.

Допомога на поховання виплачується на підставі заяви та документів, які:

—підтверджують факт смерті безробітного чи особи, яка пе­ребувала на його утриманні (довідка про смерть);

—засвідчують факт перебування особи на утриманні безробі­тного;

—засвідчують особу, яка здійснила поховання (паспорт або інший документ, що засвідчує особу).

Останнім днем періоду, за який нараховується матеріальне забезпечення, у разі збереження права на його отримання є останній день перебування безробітного на обліку в центрі зай­нятості.

Допомога на поховання та недоодержана сума матеріального забезпечення на випадок безробіття у разі смерті безробітного виплачуються, якщо звернення щодо їх отримання надійшло не пізніше шести місяців після смерті безробітного.

 

5.4 Забезпечення незастрахованих осіб

Особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога у зв’язку з безробіттям встановлюється у розмірі встановленого прожиткового мінімуму.

Допомога у зв’язку з безробіттям виплачується з 8-го дня після реєстрації особи у встановленому порядку в державній службі зайнятості.

Тривалість виплати допомоги у зв’язку з безробіттям не перевищує 180 календарних днів.

Матеріальна допомога у період професійної підготовки, пе­репідготовки або підвищення кваліфікації незастрахованим осо­бам, зареєстрованим у встановленому порядку в державній службі зайнятості, виплачується у розмірі допомоги у зв’язку з безробіттям.

Тривалість виплати цієї матеріальної допомоги зараховуєть­ся до загальної тривалості виплати допомоги у зв’язку з безробіттям і не може її перевищувати.

 

5.5 Управління страхуванням на випадок безробіття

Управління ФСС ВБ здійснюється на паритетній основі дер­жавою, представниками застрахованих осіб і роботодавців че­рез правління та виконавчу дирекцію.

До складу правління входять по 15 представників від держа­ви, застрахованих осіб і роботодавців, які виконують свої обо­в'язки на громадських засадах.

Представниками держави є представники від центральних органів виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України. Представники застрахованих осіб і робото­давців делегуються профспілками, їх об'єднаннями та об'єднан­нями роботодавців.

Правління ФСС ВБ очолює голова, який обирається з членів правління строком на два роки почергово від представників кож­ної сторони. Голова правління має двох заступників, які разом із головою представляють сторони.

Повноваження правління ФСС ВБ:

1)спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції та її робочих органів, визначає перспективні та поточні завдання;

2)затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність, у тому числі виконавчої дирекції;

3)обирає голову правління та його заступників;

4)розглядає кандидатури на посади керівника виконавчої дирекції та його заступників і дає згоду на їх призначення у вста­новленому порядку;

5)дає згоду на звільнення у встановленому порядку керівни­ка виконавчої дирекції ФСС ВБ та його заступників, а в разі по­рушення ними законодавства чи статуту вносить обов'язкове обґрунтоване подання про звільнення;

6)затверджує бюджет ФСС ВБ на поточний рік після вста­новлення Верховною Радою України розміру страхових внесків та звіт про його виконання;

7)затверджує порядок використання коштів з окремих ви­датків бюджету ФСС ВБ;

8)вирішує поточні питання щодо формування та викорис­тання резерву коштів;

9)вносить Кабінету Міністрів України пропозиції про розмір страхових внесків для подання у встановленому порядку Вер­ховній Раді України на затвердження;

10)вирішує інші питання діяльності відповідно до його ста­туту.

Виконавча дирекція ФСС ВБ та її робочі органи:

—ведуть реєстр платників страхових внесків;

—провадять збір страхових внесків;

—здійснюють оперативне розпорядження фінансовими ресур­сами в межах затвердженого бюджету;

—виплачують забезпечення та надають соціальні послуги;

—контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на ви­падок безробіття;

—представляють інтереси ФСС ВБ у судових та інших орга­нах;

—представляють ФСС ВБ у взаємовідносинах з органами дер­жавної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян з питань соціального захисту, а також органами соціального страхування на випадок безробіття у зарубіжних країнах, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'я­зана із захистом соціальних прав людини;

—готують та подають на розгляд правління:

• пропозиції щодо вдосконалення законодавства про обов'яз­кове соціальне страхування на випадок безробіття;

• пропозиції щодо розміру страхових внесків на наступний рік;

• проект бюджету та звіт про виконання бюджету;

• пропозиції щодо розміру резерву коштів;

• звіт про діяльність.

Нагляд за діяльністю ФСС ВБ здійснює наглядова рада.

 

5.6 Контрольні запитання

1 За якими принципами здійснюється загальнообов'язкове держав­не соціальне страхування на випадок безробіття?

2 Які особи підлягають страхуванню на випадок безробіття?

3 За рахунок яких надходжень формується бюджет ФСС ВБ?

4 Дайте характеристику платників страхових внесків.

5 Який порядок реєстрації роботодавців – юридичних осіб?

6 Які розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне

соціальне страхування на випадок безробіття?

7 Який порядок обчислення і строки сплати страхових внесків?

8 Як проводиться контроль за сплатою страхових внесків?

9 Яку відповідальність несуть платники страхових внесків?

10 На які цілі використовуються кошти бюджету ФСС ВБ?

11 Які умови, розмір і тривалість виплати допомоги у зв’язку з безробіттям застрахованим особам?

12 Які умови надання, розмір та тривалість виплати допомоги у зв’язку з частковим безробіттям?

13 Який розмір та тривалість виплати матеріальної допомоги у пе­ріод професійної підготовки, перепідготовки або підвищення ква­ліфікації безробітного?

14 Які умови надання та тривалість виплати матеріальної допомо­ги у зв’язку з безробіттям?

15 Дайте характеристику одноразової матеріальної допомоги.

16 На яких підставах надається допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні?

17 Дайте характеристику соціальних послуг, що надаються ФСС ВБ.

18 Які органи здійснюють управління страхуванням на випадок безробіття?


Тема 6 Пенсійне страхування

 

6.1 Теоретичні основи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

6.2 Пенсійний фонд України: завдання, функції, права.

6.3 Джерела формування доходів бюджету Пенсійного фонду України.

6.4 Платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

6.5 Ставки збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

6.6 Механізм сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

6.6.1 Сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу валюти.

6.6.2 Сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з продажу валюти ювелірних виробів.

6.6.3 Сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з вартості легкового автомобіля.

6.6.4 Сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції продажу тютюнових виробів.

6.6.5 Сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операції із купівлі-продажу нерухомого майна.

6.6.6 Сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового мобільного зв’язку.

6.7 Видатки Пенсійного фонду України та їх характеристика.

6.7.1 Поняття та види пенсій.

6.7.2 Пенсії за віком.

6.7.3 Особливості пільгового пенсійного забезпечення за віком окремих категорій громадян.

6.7.3.1 Пенсійне забезпечення наукових працівників.

6.7.3.2 Пенсії громадянам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи.

6.7.3.3 Пенсійне забезпечення за віком учасників та інвалідів війни, а також сімей загиблих воїнів.

6.7.3.4 Пенсії багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства.

6.7.3.5 Пенсії на пільгових умовах залежно від умов виробництва.

6.7.4 Пенсії за інвалідністю.

6.7.5 Особливості пенсійного забезпечення за інвалідністю окремих категорій громадян.

6.7.5.1 Пенсії за інвалідністю військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ.

6.7.5.2 Пенсії за інвалідністю особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи.

6.7.5.3 Пенсії за інвалідністю науковим працівникам.

6.7.6 Пенсії за вислугу років.

6.7.6.1 Пенсійне забезпечення громадян, які проходили військову службу чи службу в органах внутрішніх справ.

6.7.6.2 Пенсія за вислугу років працівникам цивільної авіації та льотно-випробувального складу.

6.7.6.3 Пенсії за вислугу років державним службовцям, суддям, працівникам прокуратури і митних органів.

6.7.6.4 Пенсії за вислугу років окремим категоріям працівників інших галузей національної економіки.

6.7.7 Пенсії на випадок втрати годувальника.

6.7.7.1 Пенсійне забезпечення сімей військовослужбовців.

6.7.7.2 Пенсії сім'ям за Законом України «Про статус і соціальний за­ист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи».

6.7.7.3 Пенсії сім'ям за Законом України «Про наукову і науково-тех­нічну діяльність».

6.7.7.4 Пенсії сім'ям за законодавством про вислугу років.

6.7.8 Соціальні пенсії.

6.8 Контрольні запитання.

6.1 Теоретичні основи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

 

Пенсійне страхування – це гарантована державою система заходів щодо забезпе­чення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працез­датності.

Пенсійне страхування – одна із основних форм соціального захисту, в основу якої покладено страховий метод, тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів господарської діяльності та особами найманої праці, які працюють на умовах трудового договору, й використання державою цих коштів для матеріаль­ного забезпечення громадян.

Система соціального страхування, включаючи пенсійне, склалася в СРСР ще в період НЕПу, проте згодом була дефор­мована, втратила основні ознаки страхових відносин і фактич­но перетворилася на елемент податкової системи, а в 30-ті роки повністю увійшла до державного бюджету, що і стало підставою для визначення такої форми страхування, як соціальне забезпечення, яке в соціально-економічній системі централізованого планування було монопольною організаційно-правовою фор­мою соціального захисту і здійснювалося за рахунок державного бюджету.

Закономірним було і об'єднання коштів пенсійного страхуван­ня з державним бюджетом — створення таким чином єдиної стра­хової бази для всіх видів ризику.

Однак за сучасних умов в Україні система пенсійного стра­хування потребує глибокої трансформації в напрямку максималь­ної відповідності вимогам ринкової економіки.

Вітчизняне пенсійне законодавство передбачає дві форми пенсійного страхування: обов'язкову, яка відіграє головну роль, і добровільну.

В Україні обов'язкове пенсійне страхування полягає у тому, що сам факт укладання трудового договору чи реєстрації особи як суб'єкта підприємницької діяльності породжує зобов'язання сплачувати визначені законодавцем страхові внески незалежно від волі працівника чи роботодавця.

Організаційно-правові форми недержавного пенсійного страху­вання (добровільні) можуть використовуватися для підвищення рівня грошового забезпечення понад той, який гарантує держав­на система обов'язкового пенсійного страхування.

Пенсійний фонд здійснює управління фінансами державно­го пенсійного страхування і, по суті, виступає гарантом стабіль­ності державної системи пенсійного страхування.

Пенсійний фонд діє в Ук­раїні як самостійна фінансово-банківська система з 1992 р. Його статус, завдання і функції первинно були визначені Положен­ням про Пенсійний фонд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992 р., а в новій редакції - від 1 березня 2001 р. № 121.

Пенсійний фонд України узагальнює практику застосуван­ня законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і у вс­тановленому порядку вносить їх на розгляд Президентові Украї­ни та Кабінету Міністрів України. В межах своїх повноважень Пенсійний фонд України організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фактично було завершено процес формування законодавчої основи для запро­вадження системи загальнообов'язкового державного пенсійно­го страхування, що базуватиметься на чіткому розподілі матері­ального забезпечення в старості залежно від трудового внеску громадян до системи пенсійного страхування. Цей Закон України має стати правовою основою розв'язан­ня наявних проблем системи пенсійного страхування держави.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пен­сійне страхування» охоплює і детально регламентує усі її складові, а саме:

• коло застрахованих осіб та платників страхових внесків, їх права, обов'язки та відповідальність;

• порядок сплати та обліку страхових внесків;

• види пенсій, умови їх призначення та порядок виплати;

• механізм формування та використання фінансових ресурсів пенсійної системи, їхнє збереження та цільове використання;

• систему управління пенсійним страхуванням.

У новому законі офіційно передбачено три рівні пенсійного страхування:

1 Солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

2 Накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

3 Система недержавного пенсійного забезпечення.

Трирівнева структура нової української пенсійної системи передбачає значні зміни у чинній солідарній системі пенсійного страхування та створення принципово нових для України еле­ментів системи пенсійних накопичень.

З системи солідарного рівня призначатимуться пенсії за віком, за інвалідністю, у разі втрати годувальника, а також надаватимуть­ся соціальні послуги (допомога на поховання).

6.2 Пенсійний фонд України: завдання, функції, права

 

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 р. № 121/2001р., основними завданнями Пенсійного фонду України є:

- участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;

- забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України;

- ефективне використання коштів Пенсійного фонду Украї­ни;

- здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій;

- удосконалення методів фінансового планування;

- удосконалення звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пен­сійного фонду України.

Функції Пенсійного фонду України відповідно до покладених на нього завдань:

1) бере у межах своєї компетенції участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку Украї­ни та проекту Державного бюджету України;

2) планує доходи та видатки Пенсійного фонду України, роз­робляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його на затвердження Кабінету Міністрів України, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України;

3) прогнозує і моделює надходження коштів до бюджету Пен­сійного фонду України та ефективний розподіл фінансових ре­сурсів для забезпечення соціальних виплат;

4) розробляє і в установленому порядку подає пропозиції щодо встановлення або зміни ставок збору на обов'язкове державне пен­сійне страхування;

5) організовує, координує та контролює роботу органів Пен­сійного фонду України щодо:

—забезпечення дотримання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне страхування;

—повного та своєчасного обліку платників збору на обов'яз­кове державне пенсійне страхування;

—забезпечення збирання та акумулювання збору на обов'яз­кове державне пенсійне страхування, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законо­давства;

—стягнення у передбаченому законодавством порядку своє­часно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

—забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійсню­ються за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

—проведення перевірок правильності сплати збору на обов'яз­кове державне пенсійне страхування, призначення та ви­плати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

—проведення обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статис­тичної та бухгалтерської звітності;

6) здійснює у межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України;

7) здійснює перерозподіл коштів Пенсійного фонду України між регіонами з метою забезпечення фінансування виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок його коштів;

8) організовує та забезпечує персоніфікований облік відомо­стей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечує автоматизовану обробку інформації у системі Пенсійного фонду України;

9) здійснює відповідно до законодавства та міжнародних до­говорів України переказ пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пен­сіонерам іноземних держав, які постійно проживають в Україні;

10) співпрацює у межах своєї компетенції з міжнародними організаціями, організовує міжнародне співробітництво у сфері пенсійного страхування, готує пропозиції та бере участь у підго­товці та укладанні міжнародних договорів України у цій сфері;

11) організовує професійну підготовку та підвищення квалі­фікації працівників органів Пенсійного фонду України, узагаль­нює та поширює прогресивні форми і методи роботи;

12) інформує громадськість про свою діяльність.

Пенсійний фонд України має право:

1) отримувати у встановленому порядку від органів держав­ної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, уста­нов і організацій усіх форм власності, громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.