Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Літературний дискурс






 

Літературний дискурс є одним з найстаріших, людство вже й забуло, коли вигадало його. Особливість літературного дискурсу полягає в тому, що коли звичайна комунікація стежить спочатку за змістом, а вже потім за формою викладу, то літературна комунікація, навпаки, найважливішим вважає форму, а вже потім зміст. Тому тут виникає такий тип дискурсу, як поетичний, де особлива увага прикута до форми; виникає проблема повторення форми. Й поезія є одним з найдавніших людських витворів. Ритмічна будова полегшувала сприйняття тексту, а також допомагала зберігати такі тексти в пам'яті. Адже раніше, коли ще не була винайдена писемність, усе важливе, що належало людству, слід було зберігати в голові. Поетичний текст легше відтворювався, тому багато своєї інформації людство зберегло саме у поетичній формі.

Літературний текст побудований так, щоб порушити закон автоматизму звичайного спілкування. Літературний текст повинен деавтоматизувати наше сприйняття, зупинити його, зосередити на знайомому так, щоб зробити його новим і незнайомим. Звичайне спілкування повністю автоматизоване. Л.Толстой писав у своєму щоденнику, що не пам'ятав одного дня, чи змітав він сьогодні пил чи ні. Коли не пам'ятав, то він і не жив у той час. Це автоматичні дії. Формальна школа в літературознавстві, яка виникла у двадцяті роки, займалася пошуками засобів деавтоматизації(В.Б.Шкловський, Б.В.Томашевський, Б.М.Ейхенбаум та ін.).

Художній текст стає деавтоматизованим ще й завдяки тому, що він є принципово багатозначним. Кожен, хто його читає, може знайти свій зміст. Не такою є, приміром, інструкція щодо користування праскою. Всі прочитають у ній теж саме. У ній багатозначність не потрібна. Немає її й у текстах міжнародних договорів. А от художній текст, аби досягти деавтоматизації, принципово будується як багатозначна структура. Тому ми можемо перечитувати його багато разів.

Текст - замкнена структура. Він чітко відокремлений від нетексту. Тому текстом є елементарне " Не висовуватися" на вікні тролейбуса. Єдине, що там не визначене, - хто є автором. Усі сучасні літературні тексти обов'язково мають посилання на свого автора. Це теж здобуток сучасної цивілізації. У минулому тексти функціонували як анонімні. Автор був нецікавий для читача. Поступово автор був допущений до людської уваги. Й сьогодні наш інтерес до тексту визначений як самим текстом, так і прізвищем автора. Літературний дискурс сьогодні є дуже індивідуальним, це авторське сприйняття світу, й тому роль автора стала набагато суттєвішою, ніж це було в минулому. Тоді текст більше відтворював колективні уявлення, ніж індивідуальні.

Літературний дискурс може підпорядкувати собі читача настільки, що останній може стати послідовником книжкових ідей і людей. Згадаймо, приміром, Дон Кіхота. Ця магія друкованого слова часто вводить в оману як окремих осіб, так і цілком країни. Так було зроблено з ученням деяких філософів, коли за сприйняття чи несприйняття їхнього слова людей страчували. Книжки спалювали. Тоталітарне суспільство контролювало художнє слово, як і масову комунікацію. Жоден рядок, навіть у книжці для дітей, не може побачити світ без того, щоб його не прочитав цензор.

Літературний дискурс теж є мистецьким, тому навіть пасивне сприйняття цього тексту подекуди теж стає творчістю. Читач проймається вигаданою дійсністю, інколи він знає її та її героїв краще, ніж біографії своїх рідних. Це все тому, що ці ситуації символічно влучно відображають нашу дійсність, вони є не дзеркальним її відбитком, а знаковим відтворенням. І саме це приваблює до них читачів1.

 

7. Дискурс у сфері " паблік рілейшнз"

" Паблік рілейшнз" - це новий тип комунікаційної діяльності, тому для нього ще навіть немає україномовного відповідника. Це комунікація у сфері взаємовідносин суспільних інституцій з громадянами. До неї відносяться споживачі інформації як за межами цих інституцій, так і в них самих, тобто взаємодія зі своїми співробітниками теж належить до царини " паблік рілейшнз".

Найчастіше до " паблік рілейшнз" - дискурсу відносять створення позитивного іміджу як інституцій, так і окремих людей. Відповідний радник угорського прем'єр-міністра каже в своєму інтерв'ю: я займаюся не тим, " що" сказати, а тим, " як" це сказати. Радники з " паблік рілейшнз" – дискурсу змінили, приміром, зовнішність німецького канцлера Г.Коля: окуляри, зачіску, крій піджака. Все це заради того, щоб рівень довіри до політичного діяча був найвищим. До речі, для німців – це рівень людини, у якої можна, не боячись, купити автомобіль, який вже був у вжитку. Тому спеціаліст з " паблік ршейшнз" – дискурсу стежить за всім: як виглядає політичний лідер, як він себе поводить на людях, як він виступає у засобах масової інформації. Згадаймо, що останні соціологічні опитування в Україні показують, що люди збираються голосувати не за партії, а за особисті якості тих чи інших лідерів. Відповідні спеціалісти є обов'язковими на Заході для всіх: від папи римського до американського президента.

" Паблік рілейшнз" – дискурс включає в себе й організацію прес-конференцій, виставок, презентацій. Такий спеціаліст має добре орієнтуватися в специфіці кожного з каналів масової комунікації, вміти зробити інтерв'ю, буклет, статтю.

Сфера " паблік рілейшнз" – дискурсу наперед готується до особливостей інформаційної поведінки у випадках екстремальних ситуацій. Це ситуації " відоме невідоме" (тобто аварії, які можна прогнозувати) та " невідоме відоме" (тобто аварії, які наперед важко уявити, на кшталт підсипаного якимсь божевільним ціаністого калію в ліки). Створюється наперед список усіх можливих аварій, виділяється спеціальна група, заздалегідь моделюється поведінка у реальних ситуаціях. Тому коли така аварія скоїться, конкретна інституція або фірма починає працювати у режимі, який завчасно був опрацьований її співробітниками, й для них практично немає невідомих ситуацій.

Тексти, які створюються у сфері " паблік рілейшнз", мають чітко відповідати майбутньому каналу комунікації, нормам такого тексту й нормам такого каналу, типу аудиторії, на яку розрахований подібний текст.

" Паблік рілейшнз" як спеціальність виникає у США ще в довоєнний час. І поступово набирає ваги. Кожна фірма має таких співробітників, котрі працюють з громадськістю. Стають дедалі більшими політичні завдання у сфері " паблік рілейшнз". Вибори останніх років на всіх рівнях у США стали активно використовувати знакові (рекламні) матеріали, а не суто новини, до чого звикли ми. Причому ці рекламні матеріали можуть бути як позитивними, так і негативними, коли йдеться про супротивників. У відповідь опоненти витрачають свій час на те, щоб спростувати цей негатив, замість того, щоб нарощувати свій позитив.

" Паблік рілейшнз" - дискурс може створювати позитивний імідж і цілої країни. Від іміджу країни на світовому рівні залежать її відносини з іншими країнами. Якщо створено негативний імідж, його досить важко потім зробити іншим. Тому питаннями іміджу слід

займатися від самого початку на професійному рівні. До речі, й боротьба з чутками теж належить до царини " паблік рілейшнз" 1.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.