Переговори та їх особливості при конфлікті

Відмінність переговорів при конфлікті від переговорів, що ведуться в рамках співробітництва, полягає в наступному

По-перше, накладає на учасників особливу відповідальність за прийняті рішення, багаторазово збільшуючи «ціну помилки». Несвоєчасне або невірне рішення, прийняте на переговорах, часто спричиняє продовженню або навіть посиленню конфлікту з усіма наслідками, що звідси випливають.

По-друге, при співробітництві учасники переговорів будують нові відносини, що дозволяють їм одержати новий продукт. Їх ціль полягає в тому, щоб домовитися про «внесок» кожного, а також про організацію взаємодії і розподілу отриманого. Інакше ставиться задача в конфлікті. Тут основний акцент робиться на розподілі або перерозподілі наявного. Для учасників переговорів проблемою є методи та предмет домовленості.

Переговори в умовах конфлікту, виявляються більш успішними, якщо:

• предмет конфлікту чітко визначений;

• сторони уникають використовувати погрози;

• учасники намагаються відійти від розгляду конфлікту як ситуації з нульовою сумою;

• відносини сторін не зводяться тільки до врегулювання конфлікту, а охоплюють багато областей, де інтереси сторін збігаються;

• ставки учасників не занадто високі;

• сили сторін приблизно рівні;

• обговорюється не занадто велика кількість питань (одні питання не «гальмують» рішення інших).

Особливості переговорів при конфлікті:

1. Інтереси сторін частково збігаються, а частково розходяться. При повній розбіжності інтересів спостерігаються конкуренція, змагання, протиборство, конфронтація, війна хоча, як відзначав Т. Шеллинг, навіть у війнах у сторін мається спільність інтересів. При явному збігу інтересів або явній розбіжності маємо справу з іншими видами взаємодії сторін — співробітництвом або конфліктом. Збіг і розбіжність інтересів робить переговори суперечливими, оскільки привносить у них одночасно елементи кооперації і конфронтації.

2. Взаємозалежність Складне переплетіння інтересів і неможливість реалізувати їх поодинці, шляхом однобічних дій робить учасників переговорів взаємозалежними. Чим більше сторони залежать один від одного, тим у більшій мірі вони обмежені у своїх однобічних кроках, тим більше змушені шукати рішення спільно, шляхом переговорів. Сторони повинні розуміти свою взаємозалежність, у противному випадку будуть домінувати спроби розв'язати конфлікт шляхом однобічних дій.

3. Наступна важлива характеристика переговорів, без якої вони не можуть відбутися, — наявність спілкування сторін.

В умовах конфлікту спілкування на переговорах у значній мірі ускладнюється негативними стереотипами сторін у відношенні один до одного, а також іншими феноменами сприйняття і відсутністю каналів комунікації. Однак існує і зворотний вплив. При правильній організації переговорного процесу спілкування сприяє формуванню більш адекватного сприйняття учасниками і предмета, що викликав конфлікт, і один одного.

Спілкування дозволяє їм не тільки краще зрозуміти суть проблеми, але і вийти за її рамки — обговорити більш широке коло питань. Однак таке можливо, якщо спілкування на переговорах буде побудовано на основі діалогу, сприйнятливості. Коли вдається побудувати таке спілкування, переговори стають одним з найбільш конструктивних елементів політичного розвитку.

4. Важливо мати на увазі, що від інших видів спілкування переговори відрізняють наявність проблеми, яку необхідно вирішити спільними зусиллями. Спільне рішення проблеми.

Відносини між сторонами, що переговорюються, визначаються наступними параметрами:

§ сторони в переговорах взаємозалежні;

§ сторони в переговорах представляють різні інтереси;

§ між ними немає значних розходжень у силі.