Сутнiсть та рiвнi конкурентоспроможностi потенцiалу пiдприсмства

Тема З.

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНIСТЬ ПОТЕНЦIАЛУ ПIДПРИЕМСТВА

3.1. Сутнiсть та рiвнi конкурентоспроможностi потенцiалу пiдпри€мства

3.2. дiагностика конкурентних сил

3.3. Методи оцiнки конкурентоспроможностi потенцiалу пiдприсмства

3.4. Стратегiчний аналiз конкурентоспроможностi потенцiалу пiдприсмстВа

Сутнiсть та рiвнi конкурентоспроможностi потенцiалу пiдприсмства

У ринковому середовищi, на формування якого були спрямованi всi заходи вiтчизняноi економiчноi полiтики останнiх років, справжню цiннiсть для пiдприсмства мае лише прогрес порiВняно з конкурентами, а не з минулими досягненнями. Саме такий випереджальний розвиток має забезпечити пiдприсмству стабiльнiсть отримання доходiв в довгостроковiй перспективi, утримання та розширення своєї ринкової частки.

Теорiя конкуренцi не є новою в науковiй економiчнiй думцi. Її засновником вважасться Адам Смiт, який ще в 1776 р.сформулював поняття конкуренції як певного виду суперництва, що впливас на змiну цiн; її головний принцип " не- видимої руки"; розробив механiзм конкуренцii, який об’єктивно врiвноважує галузеву норму прибутку; визначив основнi умови ефективної конкуренції.

Певний внесок в розвиток теорiї конкуренцй здiйснили такi вченi, як Д. Рiкардо, М. ПортерЮ К. Р. Макконнелл, С. Л. Брю, А. П. Градов, Г. Л. Азоєв, Р. А. Фатхутдiнов, Д. Ю. Юданов та iн.

Поняття конкуренції, заiтропонованi цими та iншими авторами, охоплюють рiзнi її аспекти i, як правило, доповнюють одне одного. Найбiльш загальним, на наш погляд, с визначення конкуренцii як змагальностi, суперництва, натгруженої боротьби юоридичнпх або фiзичних осiб на ринку за покупця, за свое виживання в умовах дії закону вимивання неякiсншх товарiв та послуг.

Поняття " ринку". при цъому iнтерпретустъся як умовне мiсце купiвлi -продажу конкретного товару, яка здiйснюеться у певних умовах конкуренцii, з дотриманням етичних i правових норм i правил. До таких умов вiдносяться кiлькiсть конкуруючих фiрм, прогресивнiстъ технологiй, реклама, умови постачань i фiрмового обслуговування, гарантii якостi та безнеки використання товару й iн.

Ступiнь взаємозв’язку ринку та конкуренції характеризують чотири основнi можливi ринковi структури: досконала конкуренцiя, монополiстична конкуренцiя, монополiя й олiгополiя.

Чим менше окремi пiдприсмства впливаютъ на ринок, де вони реалiзують свiй товар, тим бiльш конкурентним вважасться ринок. Ринкова структура, в умовах якої дiє значна кiлькiсть пiдприсмств-виробникiв, а окреме пiдприсмство не чинить принципового впливу на розвиток ринкових процесiв i ринкова цiна товару визначається механiзмом закону попиту та пропозицй, називається полiполiєю або досконалою конкуренцiєю.

Ринок монополiстичної конкуренції також характеризується значною кiлькiстю пiдприємств-конкурентiв, але iснують певнi вхiднi бар’єри до такого ринку, цiна товару не завжди визначасться дiєю ринкового механiзму.

Для монополій характерна наявнiсть одного пiдприємства-виробника (продавця), яке стримує доступ до такого ринку та диктує цiни покупцям.

На олiгопольному ринку дiють декiлька пiдприсмств-виробникiв, якi встановлюють певнi вхiднi бар’єри та iстотно впливають на цiни товарiв, що виробляють.

Якщо iнтенсивнiсть конкуренції визначає умови функцiонування пiдiiриємства на ринку, то ефективнiсть його функцiонування визначається рiвнем його конкурентоспроможностi.

У загальному видi конкурентоспроможнiсть це властивiсть об’єкта, що характеризується ступенем реалого чи потенцiйного задоволення їм конкретної потреби в порiвняннi з аналогiчпими об’єктами, що дiють на даному ринку [90]. Конкурентоспроможнiсть визначає можливостi виживання пiдiтриємства в умовах постiйної конкурентної боротьби на ринку i вiдбиває продуктивнiсть використання його ресурсiв. Тому для забезпечення конкурентоздатностi пiдприємства повиннi постiйно пiклуватися про найбiлъш повне й ефективне використання ресурсiв.

Конкурентоспроможнiсть потенцiалу пiдприбмства можна визначити як комплексну порiсняльну характеристику потенцiалу, яка вiдбиває ступiнь переваги сукупності індикаторів якостi використання ресурсiв та органiзації взаємозв‘язкiв мiж ними, що визначають ефективнiсть потенцiалу на певному ринку в певний промiжок часу, щодо сукцпностаi ндиикаторiв пiдприемств-ан-алогiв.

Важливою характеристикою конкурентоспроможностi потенцiалу є здатнiсть до адапiтацй в умовах змiн зовнішнього середовища. Швидка адаптацiя потенцiалу має забезпечуватись на основi комплексу iнтелектуальних, технiчних, технологiчних, органiзацiйних та економiчних характеристик, якi визначають успiшну дiяльнiстъ пiдгiриємства на ринку. Вiдповiдно, якщо пiдприємство має широкий набiр компетенцiй i їх якiсний рiвень досить високий, то передумови для перемоги в конкурентній боротьбi у нього кращi, а рiвень конкурентоспроможностi потенцiалу є досить високим.

В сучаснiй економiчнiй лiтературi пропонуеться розрiзнятв чотири основнi рiвнi конкурентоспроможностi потенцiалу пiдприсмства:

1 рiвень. для потенцiалу цього рiвня характерна внутрiшньо нейтральна органiзацiя управлiння. Керiвник дбає лише про реалiзацiю виробничого потенцiалу, орiєнтованого на завантаження виробничих потужностей, не зважаючи на проблеми конкурентоспроможностi та задоволення потреб споживачiв. Вважаються зайвими змiна конструкції чи пiдвищення технiчного рiвня продукцй удосконалення структури i функцiй органiзацiй з питань эбуту та служби маркетингу, оскiльки не враховуються змiни ринкової ситуації та запити споживачiв.

2 рiвень. Пiдвриємства з потенцiалом другого рiвня конкурентоспроможностi прагнуть эробити свої виробничi системи «зовнiшньо нейтральними». Це означає, що використання наявного потенцiалу пiдприемства забезпечус випуск продукції, яка повнiстiо вiдповiдае стандартам, що встановленi його основними конкурентами. Керiвництво такого пiдприємства не придiляє уваги потенцiйним можлявостям бiзнесу, якi б забезпечили певнi конкурентi переваги.

3 рiвень. Якщо керiвники пiдприємства знають, що потенцiал пiдприємства мае дещо iншi порiвняльнi переваги щодо конкуренцii на ринку, нiж їхнi основнi суперники, i намагаються не дотримуватись загальних стандартiв виробництва, що встановленi в галузi, то потенцiал пiдприємства в цьому разi еволюцiонує до третього рiвня конкурентоспроможностi. Система управлiння на цих пiдприємствах починає активно впливати на виробничi системи, сприяє їх розвитку та вдосконаленню.

4 рiвень. Потенцiал пiдприємства досягає четвертого рiвня конкурентоспроможностi й iстотно випереджає потенцiал конкурентiв за умов, коли успiх у конкурентнiй боротьбi стає не стiльки функцiєю виробництва, скiльки функцiєю управлiння i залежить вiд якостi, ефективностi управлiння, організацiї виробництва. Для бiльшостi пiдприємств-конкурентiв набiр ресурсiв, що використовуються у виробничому процесi, досить однаковий, але ефективнiсть їхнього поєднання у дiючiй господарськiй системi рiзна i залежить саме вiд якостi управлiння, квалiфiкацiї менеджерiв, органiзацiйної структури та ін.

Нинi в умовах розвитку ринкових вiдносин потенцiал бiльшостi вiтчизняних нiдприємств можна зарахувати до першого та другого рiвня конкурентоспроможностi. Однак необхiдно зазначити прогресивнi зрушення в дiяльності окремих пiдприємств, якi намагаються перейти на третiй i навiть четвертий рiвень конкурентоспроможностi. Восновному це пiдприсмства з iноземними iнвестицiями (наприклад, в галузi виробництва кондитерських виробiв), корпорацiї в невиробничiй сферi та iн.