Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Функціонування мас-медіа в сучасній Україні






Яку роль раніше відігравали преса і телебачення, як це функціонування змінилося сьогодні? Відбулися важливі кількісні зміни, в результаті яких суттєво зменшилась кількість видань. В.Шкляр пише:

" B 1990 p. громадяни України передплачували 92 мли примірників періодичних видань, в 1996-у десять (?!) разів менше".Також змінилося і фінансове джерело передплати: " Фактично за власні кошти читачі передплатили у другому півріччі лише 1, 7 млн. прим. газети і журналів А понад 80 % передплатних видань були оформлені за кошти підприємств, організацій, що передплачували їх для колективів та окремих своїх працівників". Але все це зміни форми, як і зміна власності газет від державної до приватної.

Важливим елементом є якісна характеристика. І от тут слід визнати, що і тоді, і сьогодні мас-медіа входили в структури, що породжували символічну дійсність. Разом з ними потужно працюють такі механізми, як масова культура і висока культура. Вони створювали і створюють відповідний фон, на базі якого ми оцінюємо дійсність як справжню/ несправжню. Умовний приклад: УТН породжує символічну дійсність так, як вона виглядає з боку владних структур, розміщаючи там не лише акценти, а й взагалі піднімаючи ту чи іншу ситуацію до рівня громадської свідомості (або не піднімаючи, і тоді ми про неї нічого не знаємо).

Мас-медіа (далі - MM) не просто сповіщають, вони виконують досить суттєві суспільні функції. Які? Ось лише деякі:

MM породжує символи-конденсатори ситуації. Саме так вважає американський дослідник У. Гемсон. Людина потребує розумної інтерпретації того, що діється навкруги. MM допомагає їй в цьому, створюючи моделі розуміння того, що відбувається. Без такої " підказки" взагалі важко второпати нашу дійсність. Наведемо такі приклади подібних символів-конденсаторів:

" Маємо те, що маємо" - Леонід Кравчук,

" Хотели как лучше, а вышло как всегда" - Віктор Черномирдін.

Бачимо, що такі символи нашої ситуації досить сумні. Але така констатація, що уведена в людську свідомість, несе досить позитивні результати для владних структур. Адже сьогодні виправдовується все, що вони роблять. Вони в цьому не винні, бо маємо те, що маємо, ми ж хотіли якнайкраще.

Однотипно спрацьовує ідея " перехідного суспільства", ідея " криміналізації, що обов'язково супроводжує приватизацію" та ін. Завдяки цим символам ми потрапляємо у ситуацію, що починає вважатися об'єктивним, а не суб'єктивним розвитком подій. За рахунок таких символізацій ми розглядаємо ці процеси як єдино можливі.

І ще одна особливість. Горбачовське " Процес пошел" говорить про сильне бажання якось підштовхнути розвиток подій, про якусь динаміку, навіть може удавану До речі, згадайте, як весь час тоді повторювали, мов заклинання фразу про " незворотність перебудови". Сьогоднішні символи, навпаки, цементують відсутність будь-якого руху. Саме вони відображають непрямо те, що ситуацію змін реально призупинено. Якщо зміни і йдуть, то тоді це відбувається якось незрозуміле і відразу в усі боки - сучасний варіант " лебідь, рак і щука". І не дають навіть подумки побачити щось інше, закликаючи, що нема альтернативи запропонованій програмі.

MM синхронізує суспільство у часі і просторі. Колись, ще за радянській період, програму " Час" назвали механізмом єднання еліт регіональної і столичної. Тобто це досить важливий механізм створення єдиного з досить різнобічних компонентів. Згадаймо, що перебудову теж зробила преса, якій, на цей час, дали право на автономне існування, одночасно дозволяючи критику старої системи. Тоді вона успішно виконала цю роль " руйнівника". Саме MM несла на собі тягар викриття злочинів старої системи. Навіть якщо ці злочини спочатку були створенні пресою (я маю на увазі, на рівні символічної дійсності), а вже потім викриті як негативні.

Сьогодні MM теж повинні синхронізувати столичні інтереси з регіональними. Але зараз, з одного боку, навпаки регіони вимагають синхронізації столиці зі своїми ритмами. З іншого, з боку столичної влади якось зникла потреба щось синхронізувати. Адже раніше ми весь час жили під гаслом якоїсь чергової кампанії. Робили економіку економною та інше. Сьогодні завдання такого типу зникли, владні структури не бачать в них потреби.

MM мають вигравати інформаційні війни на рівні міфів. Сьогодні владні структури програють в оволодінні розумом своїх громадян. Справа не в фізичному контролі за екраном, за газетною сторінкою. Влада прекрасно може їх контролювати і контролює. Але як

демонструють багато прикладів - це і програш Л.Кравчука, це і програші деяких нинішніх російських губернаторів, починаючи з Ленінградської області. Це чітко демонструє досить важливу закономірність - повний контроль не несе автоматичної перемоги. Слід ще вміти контролю ваг и ці процеси на рівні управління людською свідомістю. На жаль чи на щастя таких фахівців у нас небагато. Тому на сьогодні влада опинилася у програші. На неї спокійно вішаються ярлики про її корумпованість, про її некомпетентність, про її нездатність керувати взагалі.

Коли Росія програла свою інформаційну війну в Чечні, її урядова комісія виступила з відповідною розробкою, де йшлося про те, що на рівні людської свідомості працюють лише міфи. І ставилося завдання розробки свого антиміфу, який би допоміг змінити ставлення до цієї війни, у першу чергу, у західного пересічного громадянина. Цей текст відображає зовсім нові підходи до роботи з населенням, що, до речі, було продемонстровано на іншому об'єкті - президентських виборах в Росії, де теж йшла війна на рівні міфологічного минулого, до якого приписали Г.Зюганова, прирікаючи його на програш. Один міф переміг інший, і Борис Єльцин став президентом.

Чорноморський флот теж має суттєві характеристики міфу, за який б'ються Україна і Росія. Навіть після зникнення всіх його кораблів, дві сторони можуть не помітити цього, а будуть продовжувати свої переговори.

Як сьогодні функціонує MM? Економічно, як виявилося, MM теж не є самодостатніми. До цензури політичної, яка реально не зникає в жодному суспільстві, а просто набуває більш м'яких форм, додалася цензура економічна, що так само диктує журналістам те, що слід їм писати. Як виявилося, заради виживання, або держава, або хтось інший (західна держава, свій недержавний капітал) повинні взяти на себе зобов'язання постійно надавати фінансову допомогу. Читач, з цього боку, не є головним, його гроші не дають можливості виживання. Отже, видання перестає бути зорієнтованим на читача - фінансова (або політична - як в минулі часи) залежність завжди сильніша, ніж будь яка інша нематеріальна типу орієнтації на читача.

MM породжує символічні світи, виробивши заради цього свій інструментарій. Наведемо деякі приклади.

Варіант перший - партизанська війна. Супротивники ніколи не

сходяться в одній площині, як це відбувається у випадку справжніх військових дій. Працюють по-партизанськи - вдарив і зник. Приклад: газетна війна проти Д.Табачинка, який отримуючи удар, відповідає на нього в Інших площинах.

Варіант другий - достовірність. Якщо раніше преса брала участь у процесах створення достовірної дійсності, сьогодні їй не дозволено це робити. Раніше діяла система " критика" - " зняття за критику". Сьогодні преса виведена з цього процесу. Можна писати про будь що, а воно має такі ж впливи на ситуацію, як і розповідь про лева з людською головою або русалку. MM починає породжувати чисто символічну дійсність, яка має не так багато перехресть з дійсністю реальною. Приклад: обвинувачення Л.Кравчука у " фінансовій" любові до Бласко. З таким же успіхом можна звинувачувати президента Клінтона, вони однаково недосяжні для нашого районного суду.

Варіант третій - різноманітність. Однією з важливих функцій символічних світів є управління різноманітністю. Ми можемо жити у світі, який спрощує для нас хтось. Як писав російський філософ Володимир Соловйов, публіка не виробляє думок, як не виробляє вона тістечок чи взуття, завжди і все використовуючи готовими, зробленими для неї кимось. Тому нам завжди нав'язують якісь правила, які ми радісно приймаємо. Наприклад, за минулих часів діяла аксіома, за якою партійний працівник завжди був позитивним героем. За часів перебудови почала діяти протилежна аксіома: партійний працівник має бути негативним героєм. А тексти MM лише ілюстрували ці аксіоми, самі не виробляючи їх.

Є такий термін, як когнітивна складність. Лідери країн, які оцінюються невисоко за цим параметром, легше йдуть на початок військових дій проти інших країн. Згадайте, як під час війни світ стає чітко чорно-білим: тільки свої, або чужі. Коли когнітивна складність підвищилась, ми змогли сьогодні зробити кладовища для німецьких солдат. Саме підвищення когнітивної складності дозволяє шукати шляхів примирення ветеранів з двох боків фронту.

Сьогоднішня радикальна преса знову характеризується низьким рівнем когнітивної складності. Вона заповнена словами " імперський",

" більшовицький", " комуняки". До речі, заниження цієї складності відображає заниження інтелектуального рівня прихильників цієї преси.

Які ж причини такого функціонування? Нам здається, що ми опинилися в не дуже цікавому варіанті зникнення культури № 1 (високої культури). Вона не здатна функціонувати без економічної підтримки з боку держави, а держава не має чи не хоче шукати шляхів підтримки високої культури. Вона, на жаль, самодостатня культурно, але не є самодостатньою економічно. І тому відбувається дивний процес: на місце зниклої високої культури висувається масова культура. Екран заполонили безголосі поп-зірки, яким ми захоплено аплодуємо. Масова культура дійсно є самодостатньою економічно, бо може існувати без фінансової допомоги держави. Але з погляду реальних оцінок масова культура не є культурно самодостатньою. До речі, існують теорії національної культури, які показують, що національна культура породжується зверху і іде далі до широких верств населення.

Масова культура, що буйним цвітом розцвіла на просторах України, легко моделюється, характеризується великою кількістю повторів. З чим це пов'язано? Справа в тому, що її творці, мов іноземці в світі справжньої культури, використовують дуже спрощений словник. Якщо Моцартволодів всіма багатствами музичного словника, то поп-моцарти користуються лише музичним суржиком, той пишуть все на один лад. Але вимагають від нас уваги, як до справжніх явищ. Може, це пов'язано з тим, що в перехідний період культура взагалі має відступати, даючи місце лише породженню ідеологічних символів типу робітничих театрів після революції.

Людину, що зайнята високою культурою, ми не можемо уявити собі у ранзі політика. Не міг Моцарт бути депутатом. Не можемо уявити собі у такому кріслі Ейнштейна. У нас же стають політиками ті, хто не змогли себе реалізувати у реальній культурі, або представники культури масової. І це ще один розподіл між культурами - тією високою, що зникає, і тією масовою, що займає її місце.

Але на цьому динаміка змін не закінчується. Масова комунікація теж зміщується на крок, посідаючи місце масової культури, яка, як ми пам'ятаємо, пішла на місце культури високої. Саме звідси, з їх нового місця в структурі породження символічної дійсності і випливають деякі її нові риси. Ми кажемо, що зникла ідея

достовірності, але саме це характерно для масової культури - ми ж не можемо вимагати достовірності, наприклад, від естрадної пісні. Ми кажемо про зникнення рівня різноманітності світу у MM, але це є характерним також для масової культури, яка породжує мозаїчний світ, який неможливо звести докупи. Тому і виникає у відповідь, наприклад, на звинувачення народного депутата Г.Омельченка проти перших посадових осіб рецензія на його творчість в " Україні молодій", мов на оперного співака, де не говориться про суть звинувачень, а про те, яка " погана людина" Г.Омельченко. Тобто обговорюється не зміст арії, а саме її виконання. Зміст при цьому нікого не цікавить. Це норма в оперному світі, але ніколи не було нормою в світі MM. І що ще цікавіше - ми звикли саме до такої інтерпретації MM, які поступово перетворюються на варіант Співочого поля.

Це " нереагування" на зміст, а лише на манеру виконання веде до старої моделі функціонування MM. MM випадково чи ні виходить на повторення рідного радянського функціонування. Можна назвати декілька принципових дублів:

1. Породження старої риторики - всі слова типу " державотворення" посіли місце минулої марксистсько-ленінської фразеології. Ми навіть почали квітами викладати на вулицях Києва найважливіші гасла.

2. Повторення проблеми інформаційного кордону - знову виникла проблема захисту як колись від Заходу, а тепер від Москви.

3. Телебачення перетворюється на машину, що породжує «грубий продукт - за рівнем складності телетекста стають простішими, ніж рівень самої аудиторії, саме тому люди не хочуть дивитися, наприклад, УТН. Тобто, як і колись, відбувається роздвоєння, не співпадає те, про що розповідають з екрану, і те, що ми бачимо на власні очі.

4. Телебачення починає споживати більш дешевий західний інформаційний продукт - не помітивши, ми змінили продукт, що йшов з Держтелерадіо СРСР на західний. Але і той, і цей принципово не є власними.

5. Телебачення породжує тексти новин, які не відрізняються від художньої дійсності. " Жнива" змінюються " Візитами", але й те й друге є чисто символічними об'єктами, які не мають ніякого відношення

до життя більшої кількості громадян. Більше того, символічна дійсність навіть входить у реальні тексти без відокремлення наприклад, від диктора УТН тепер можна почути в кінці новин взагалі дивину: " Дірол бажає вам гарного настрою" (!).

Основним інформаційним конфліктом в цьому суспільному секторі є невідповідність між декларованою нейтральністю засобів масової інформації і їх реальною інформаційною політикою. При цьому економічні негаразди відштовхують убік видання аналітичного плану чи явища високої культури, надаючи можливість виживання лише явищам культури масової.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.