В перехідних суспільствах

Для конфліктології конфлікт є природнім станом будь-якої системи, а не її " хворобою". Якраз навпаки, відсутність конфлікту є доказом нефункціонуючої системи. Поль Рікер заявляє: " демократія є не політичним режимом без жодних конфліктів, а таким режимом, за якого конфлікти є відкритими й, крім того, такими, що можуть обговорюватися. Усунути конфлікти - нехай то будуть конфлікти між класами, генераціями, різними статями, культурними смаками, моральними ідеями та релігійними переконаннями € химерною ідеєю. У суспільстві, яке дедалі більш ускладнюється, конфлікти не зменшуються ні за своєю кількістю, ні за своєю складністю, а навпаки, зростають і поглиблюються. Суттєвим при цьому, як ми вже зазначали, є те, щоб вони могли бути виражені публічно й щоб існували правила їх обговорення. У цьому пункті конфлікт передбачає консенсус, оскільки він робить можливим обговорення". Конфлікт стає хворобливим лише тоді, коли він невірно розв'язується.

Конфліктологія розглядає конфлікт як зіткнення інтересів учасників, що не збігаються Ці інтереси можуть також бути протилежними і в інформаційному полі. Інформаційна та символічна модель світу стає сьогодні важливим чинником як власного державотворення, так і взаємовідносин з іншими державами. Якщо С.Хантінгтон називає майбутні війни війнами цивілізаційними, то слід безперечно визнати, що вони вже давно почалися. Першим отримав поразку в такій війні колишній Радянський Союз. І хоча вона звалася " холодною", поразка була все рівно справжньою: Радянський Союз зникає зі світової арени, але разом з ним зникає біполярний світ, де на перше місце виходить єдиний переможець - США.

В минулому Росія мала близькі варіанти інформаційних конфліктів за часів Петра І, шли активно входила саме західна модель культури, а традиційна культура не менш активно виступала проти такої експансії. Потім СРСР намагався зачинитися від західного світу залізною завісою, але виявилося, що в світі сучасних комунікаційних технологій майже неможливо бути захищеним. З іншого боку, сучасна економіка теж вимагає більшого рівня відкритості. Наприклад, саме це Френсіс Фукуяма називає серед причин зникнення СРСР, коли стверджує, що для того, щоб вижити економічно, країні слід висунути на перше місце вчених, інженерів тощо, а вони мають інше уявлення про демократію, аніж партійні працівники. Але й Захід не завжди розумів процеси, які мали місце в колишньому СРСР. Ми пам'ятаємо виступ президента США Дж. Буша 1991 р. у Києві, де той не дуже схвалював бажання України вийти з СРСР, що теж можна було розглядати як інформаційний конфлікт. Сьогодні колишній радник президента з національної безпеки генерал Б. Скоукфорт таким чином виправдовує позицію свого керівника: " Промову критикували тому, що невірно її зрозуміли. Промова була спрямована проти радикального націоналізму, який іноді виявляє себе не тільки в Україні, але й в інших країнах світу, наприклад, в Югославії. Цt було застереження проти перебільшень і уявлення, що тепер кожна найменша етнічна група може мати цілковиту незалежність. У тій промові не йшлося про збереження Радянського Союзу".

Інформаційні конфлікти XX ст. проходять під знаком боротьби між потужними країнами Півночі, що породжують основні комунікаційні потоки, з країнами Півдня, які отримали лише роль реципієнта чужої інформації. Чітко зафіксована інформаційна асиметрія. Такі країни можуть потрапити у світовий інформаційний простір лише з розповіддю про негативні події (землетрус, повінь чи голод). Вони тематично виведені лише на негативізм. Тут біполярність світу зберігається. Ті країни, що породжують інформацію, можуть розповідати про себе як позитив, так і негатив. Але цей негатив є лише винятком. В результаті він завжди буде переборений, досить часто він пов'язаний саме з країнами негативізму (наприклад, тероризм). Негатив країн третього світу, навпаки, є правилом. Тобто інформаційна міфологія вже чітко побудована, а

змінювати міфи майже неможливо, як вважає теорія пропаганди. Є єдина можливість - це побудова поруч нового міфу. Але для цього ці країни не мають ані матеріальних, ані інтелектуальних ресурсів.

Сильні західні інформаційні потоки " викривлюють" інформаційний простір у свій бік, задаючи єдину для всіх систему інтерпретації. Вона може бути вірною чи мі, але це вже не так важливо, коли вона стає єдино можливою. Відповідно Україна не здатна витворити свій імідж у світових інформаційних потоках, не маючи можливості переграти вже закладені полюси добра і зла, хорошого і поганого, демократичного і недемократичного, що стає проблемою рівня національної безпеки держави. Відповідно слід розробляти цілі стратегії поліпшення іміджу України, бо це важливо для багатьох сфер економічного життя -інвестування, туризм і под. Цей імідж має будуватися за канонами західної, а не радянської преси, щоб в новини, що йдуть на Захід не потрапляли звичні для нас відкриття свинарників віце-прем'єрами. Бо виходити треба з вимог того, хто буде читати чи бачити цю інформацію.

Які методи виробило людство для боротьби з " чужою думкою"?

Перший - це стратегія заборони, саме тут досить активним був колишній Радянський Союз. Різні види цензурування продовжують своє активне життя і сьогодні.

Другий - це стратегія зміни інформаційного подання ситуації, її лікування (тому західні спеціалісти цього профілю отримали назву " spin doctor"). Тут головним стає вербальна боротьба з чужою думкою. За ефективної роботи 50-60 працівників служби комунікації Білого дому можуть перегравати всю мережу ЗМІ США (і це при набагато більшій кількості незалежних одна від іншої інформаційних структур).

Третій - це стратегія замовчування. Можна вважати, що її запозичено з контрпропаганди, де вважається, що повторювання аргументів супротивника, навіть із запереченням, лише вкорінює їх у свідомості аудиторії. Тому краще промовчати. Саме ця стратегія стає

найголовнішою сьогодні, коли и пресі можна побачиш безліч звинувачень, але це нікого не турбує.

Мас-медіа є суттєвою впливовою політичною силою. Вони поступово набувають ваги справжньої четвертої влади. Як пише П.Шампань: " Мас-медіа, і особливо аудіовізуальні засоби інформації, мають сьогодні значну символічну владу. Це виявляється в можливості формулювати ті чи інші проблеми, створювати явища силою слова, тобто нав'язувати верствам визначене бачення світу, що досягається їх широким розповсюдженням і ефективністю впливу зорових образів на широку публіку". З чим це пов'язано? Відповідь, як нам здається, має лежати в тому, що сьогодні саме мас-медіа є джерелом інформації з більшості проблем, джерелом-посередником на відміну від великих обсягів безпосереднього знання, яке характеризувало людину минулого.

Основним інформаційним конфліктом XX cm. стає невідповідність інформаційних, потоків між розвинутими країнами Півночі і країнами третього світу з Півдня, для яких " дозволено " лише породжувати негативну інформацію про себе.

На рівні України таким інформаційним конфліктом стає негативізація іміджу України в засобах масової інформації Заходу та Росії. Це особливо важливо тому, що імідж стає категорією не тільки національної безпеки, а й економіки.