Засоби візуальної комунікації, що використовуються для пропаганди

Людство винайшло книгодрук як новий комунікативний засіб заради того, щоб відбувалося отримання однакових екземплярів одного тексту - Біблії. До речі, університети також засновуються в цей період, щоб всі отримували однакову освіту. До 1500 р. книги друкували вже в 250 містах Європи. Св. Августин писав, що в його час монахи вперше навчилися читати не вголос, а про себе. З'являється новий комунікативний канал, який відразу почав служити ідеологічним цілям.

Реформація стала першою війною, де брав участь книгодрук. Лютер тоді написав ЗО памфлетів, які стали на той час варіантом бестселера. Наприклад, його третій трактат розійшовся накладом у 300 тис. примірників. У відповідь виникає проблема контролю: 1559 р. Рим складає індекс заборонених книг. Лютер також використав відповідні видовищні дії, а не лише тексти, аби привернути увагу до своєї справи. Наприклад, 1517р. він прибиває гвіздками свої дев'яносто п'ять тез до дверей церкви у Віттенберзі. Можливо, у неписемному суспільстві подібне дійство мало справляти на громадян більше враження, аніж просто випуск памфлетів, що є дією у більш цивілізованому варіанті суспільства.

Наполеон теж активно використовував візуальну комунікацію (монети, медалі, статуї). В суспільстві створювався відповідний імідж солдата-імператора. Імідж Наполеона допомагав створювати художник Жак Луї Давід, який робив моделі одягу, зачісок, що стали символом Наполеона. Під час своєї коронації 1804 р. він отримав корону з рук папи Пія VII, що теж стало великою пропагандистською подією. Наполеон досить

с.176

серйозно керував своїми комунікаціями, наприклад, він вказував своїм газетам не лише те, що їм треба було говорити, але й те, про що треба мовчати. Тому до 1810р. в нього залишилося всього чотири газети. До цього 1789 р. почали своє життя 60 нових газет. Наполеон займався контрпропагандою, був серед перших, хто експлуатував те, що потім отримало назву чорної пропаганди: він видавав газети на окупованій німецькій території, видавав псевдоанглійську газету в Парижі, яку й сам контролював.

В Росії у випадку імператорів Петра І і Павла І теж були цікаві варіанти візуальної комунікації. В першому випадку йшла боротьба з місцевим платтям на користь німецького. Але ця візуальна війна була не такою легкою, бо в церквах тієї пори чорти зображалися саме в німецькому платті. Купців, які торгували російським платтям, відправляли до каторги. У випадку Павла І відбулася боротьба вже з французьким платтям як революційним.

Візуальна пропаганда має такі переваги: універсальна (її розуміють незалежно від знання мови) і довготривала. Як визначають психологічні експерименти, візуальні повідомлення краще запам'ятовуються і довше зберігаються в пам'яті. Отже, саме візуальна комунікація має стати метою пропаганди.