Психотерапія

Психотерапія - це теж суто комунікативна процедура, де змістом лікування стають розмови між пацієнтом та психотерапевтом. Техніку психотерапії найбільше пов'язують з іменем З.Фрейда. Він, у свою чергу, прийшов до неї, побачивши, як Ж.М.Шарко лікував своїх пацієнтів від істерії за допомоги гіпнозу. Істерія - це результат того, що людина вважає реальним те, чого не було в дійсності, наприклад, поранений солдат відмовляється ходити, бо гадає, що нерв в його нозі ушкоджений кулею. З.Фрейд запропонував у своїх теоріях, що психіка людини складається з двох частин - свідомої та несвідомої; якщо першу людина здатна контролювати, то друга перебуває поза її увагою. Навіть спеціально вона не може туди зазирнути. Тому в сфері свідомості З.Фрейд намагався шукати ключі, які б вивели його у підсвідомість. Такими показниками для нього були мовні помилки, сни, мрії, анекдоти, небажання розмовляти на якусь тему.

Психотерапевт намагається віднайти причину психічних порушень, яка захована від нього й від пацієнта в підсвідомості. Наприклад, людина боїться собаки, навіть не уявляючи собі - чому. Й за парканом, і на прив'язі. Опанувавши метод інтроспекції, вона нарешті розповідає своєму психотерапевтові, Що кожен раз думає, ніби собака кинеться на неї й покусає. Це вже раціональна думка, з якою можна боротися. Цей метод зветься пошуком опускання.

Терапія майстерності й задоволення, коли деякі дії пацієнта фіксуються й оцінюються як майстерність або як такі, що принесли йому задоволення. Пацієнт бачить, що його оточують не лише негативні

ДІЇ.

Альтернативна терапія, за якої пацієнтові намагаються дати інше пояснення ситуації замість його негативних інтерпретацій.

Когнітивна репетиція, за якої пацієнт планує дію, при цьому на перший план виходять обставини, яких він боїться, і їх можна обговорити.

Отже, загальні висновки такі: пацієнта поступово забирають з його ірраціональних негативних почуттів, дають йому виконувати позитивні дії, що повертає його до нормального стану. Але все це відбувається не за один сеанс, їх може бути 10-20. Загалом це суто комунікативна процедура, доволі поширена на Заході.

Психоаналіз як теорія має три чіткі етапи. Якщо на першому З.Фрейд шукав реальні травматичні ситуації в минулому, то на другому, званому структурною моделлю психоаналізу, завданням став пошук внутрішніх бажань і того, як вони проектуються назовні. Головним тепер було, як підсвідоме зробити свідомим. Третій етап додав до моделі ще один складник. Тепер психіка моделювалася за допомогою трьох частин: системи бажань, системи контролю й цензурування та супер-его, тобто наслідку дитячих конфліктів, взаємин з іншими, що функціонує як совість. І всі ці три системи працюють поза нашою свідомістю

C. 126

Ще один різновид психотерапевтичної процедури, який зветься психодрамою, або груповою психотерапією, має на меті змінити поведінку пацієнта, розширити репертуар цієї поведінки. У нашому повсякденному житті ми " граємо" досить звужений перелік можливих ролей. Тому під час психодрами роль, наприклад поліцейського офіцера може отримати людина неактивна, несмілива, роль багатія - людина сором'язлива, котра в результаті почне ходити по сцені з гордо піднятою головою. Багато таких сеансів поступово відпрацьовують у людини нові типи рухів, жестів, слів, Звичок і тоді стає можливим перенесення цих характеристик у реальне життя такі психодрами вперше почав застосовувати Дж. Морено в двадцяті роки. З погляду комунікації, це навчання новій комунікативній поведінці, що може допомогти сором'язливій людині познайомитись з дівчиною. Тобто це тренінг нових різновидів комунікативної поведінки.