Лабораторна робота Е–5

Вивчення температурної залежності питомого опору провідників.

Мета роботи: експериментальна перевірка залежності опору від температури та визначення температурного коефіцієнту провідників.

Здатність провідника проводити струм характеризується його питомим опором, величина якого визначається хімічною природою речовини та умовами, наприклад температурою, в яких він знаходиться. Для більшості металів питомий опір r зростає приблизно за лінійним законом:

r=r_о(1+at), а R=R_o(1+at),

де r_о – питомий опір при 0 ⁰С;

t – температура за шкалою Цельсія;

a – температурний коефіцієнт.

Температурним коефіцієнтом опору провідників називається відносна зміна питомого опору провідника при зміні його температури на 1 градус:

При низьких температурах спостерігається відхилення від лінійної залежності.

В цій роботі температурна залежність опору визначається за допомогою експериментальної установки, схема якої зображена на мал.5-1. Схема складається з муфельної печі та вбудованого в неї досліджуваного опору потенціометра з хромель–алюмелевою термопарою та цифрового вольтметра, що дозволяє вимірювати величину опору постійного струму в діапазоні від 0, 001Ом до 20 МОм.

Температура досліджуваного опору визначається шляхом вимірювання термо-ЕРС хромель-алюмелевої термопари потенціометром постійного струму ПП–63.

Перехід від термо-ЕРС в мілівольтах до відповідної температури здійснюється за допомогою таблиці для хромель-алюмелевої термопари (таб.1).Температурний коефіцієнт a визначається як середнє значення температурних коефіцієнтів:

; (1)

де , t_i – значення опору та температури в і-й точці;

N – число експериментальних точок температурної залежності.