Пит №6. “Іліада” и “Одіссея” як історичне джерело з історії гомерівської Греції.

Наступний після мікенської епохи період грецької історії прийнято називати гомерівським або передполісним. До початку нашого століття поеми " Іліада" і " Одіссея" була єдиним джерелом для вивчення історії Греції XI-IX ст. до н.е. Однак археологічні розкопки, які безперервно велися на території Еллади, дали змогу накопичити значний фактичний матеріал. Нові відкриття дозволили значно доповнити дані епосу і наочно показати історизм самих поем, хоча питання про їхнє походження, особу автора чи авторів, час написання належить до числа ше не вирішених наукових проблем.

Незважаючи на відсутність достовірної інформації про Гомера як реальної особи, його існування не ставилося під сумнів у давнину. Йшли лише суперечки про місце народження та роки життя. За найпоширенішою версією, він народився в Смірні (Мала Азія) чи на о. Хіос. А час життя Гомера датувався по-різному: від Троянської війни до VIII ст. до не. Відсутність біографічних даних про Гомера дозволила деяким дослідникам давньогрецької історії та літератури сумніватися в історичній реальності особи поета. Уривки з поем довгий час виконувалися на святах співаками і переказувачами - аедами, які досить часто змінювали текст залежно від складу слухачів. І лише в другій половині VI ст. до н.е. в Афінах був встановлений остаточний текст поем.

А розпочав критику Гомера софіст Зоіл (IV ст. до н.е.), прозваний " бичем Гомера" (гомеро-мастікс).

У період еллінізму в III - І ст. до н.е. філологи т. зв. Александрійської школи розділили кожну з поем на 24 пісні (згідно з кількістю букв грецького алфавіту), встановили багато інтерполяцій (пізніших вставок) і виправили ряд помилок переписувачів.

У новий час з'ясування проблеми гомерівського епосу було започатковане французьким абатом д'Обіньяком та італійським істориком - соціологом Дж. Віко.

Однак " гомерівське питання", тобто проблема авторства і походження поем, було гостро поставлене в науці лише наприкінці XVIII ст. і до цього часу залишається остаточно не вирішеним. Саме 1795 р. німецький вчений Ф.А.Вольф видав книгу " Вступ до Гомера", вказавши на значну кількість суперечностей в епосі. Вважаючи, шо грецька писемність виникла лише близько VI ст. до н.е., Вольер вважаз маловірогідним, шоб неграмотний поет, незважаючи на всю його обдарованість, міг створити дві великі поеми. Не допускав він і можливості збереження цих поем в усній передачі протягом декількох століть. Тому школа Вольфа висунула думку, шо " Іліада" і " Одіссея" були механічним поєднанням багатьох пісень, здійснених поступово різними аедами. Очевидну єдність поем він пояснював тим, шо їхня тематика базується на дійсних історичних подіях.

На основі версії Вольфа Лахман створив " теорію малих пісень", за якою поеми створювалися із постійних творів народної творчості. Цим Лахман пояснював суперечності в поемах.

Протягом наступних століть дослідники гомерівського епосу розділилися на три групи. Перша група - унітарїі - виходили з композиційної цілості, відповідності мови і стилю " Іліади" й " Одіссеї". Вони відстоювали єдність поем, автором яких був Гомер чи інший талановитий поет. Представниками цієї теорії були К. Ніч, М.С. Куторга, Ф.Ф. Соколов.

Іншу групу складали аналітики, прихильники гіперкритицизму. Однак їх висновки, які зводилися до подрібнення поем на маленькі пісні, стали викликати заперечення серед вчених), Бо залежно від застосованих методів дослідження аналітики приходили інколи до діаметрально протилежних висновків. Так, наприклад, " Каталог кораблів" з 2-ої пісні " Іліади" тривалий час вважався однією з найпізніших частин поеми, а тепер багато дослідників схильні відносити його до мікенського періоду.

Крім того, порівняльно-історичне вивчення карело-фінської, російської, сербської, казахської народної епічної творчості довело, що аеди легко зберігають у пам'яті десятки тисяч строф віршованого тексту.Третя група - прихильники теорії " початкового ядра", основоположником якого був Лж. Грот. Згідно з нею, автор чи автори поем значною мірою використали багатющий цикл народних пісень, присвячених окремим епізодам Троянської війни, піддавши їх значній творчій переробці. Однак автор поеми, опери, роману чи іншого мистецького твору використовує при його створенні різноманітні народні сюжети, мотиви, перекази чи легенди і, тим не менше, вважається автором цього твору. Діяльність автора поем теж не зводилася до механічного об'єднання окремих переказів, а полягала у творчій художній переробці народних пісень.

Полеміка навколо гомерівського епосу не була безплідною. Вченим вдалося встановити приблизно час і місце створення поем Гомера. Обидві написані у VIII ст. до н.е., " Іліада" - на півстоліття раніше від " Одіссеї". В поемах найчастіше згадується бронза, але в " Одіссеї" автор нерідко говорить уже про залізні предмети, інколи навіть в узагальнюючому значенні про " рокове залізо" (XVI, 294; XIX, 13).