Методика проведення ранкової гімнастики

Важливо, щоб у перших вправах комплексу ранкової гімнастики тіло набирало гори­зонтальних поз з навантаженням на плечовий пояс і руки. Потім на черзі активізація тулуба й лише наприкінці — ніг.

Сама Природа-мати визначила в еволюції тваринного світу цю послідовність, її ж повторює і немовля протягом першого року життя. Так само починається день після нічного сну в кожної людини: від горизонтальних положень — до вертикальних!

На жаль, традиційна методика проведення ранкової гімнастики передбачає на самому початку ходьбу і біг, що відразу різко навантажує скелет дитини (хребет), серцево-судинну і дихальну системи (пульс при цьому стрімко досягає 140-160 уд./хв). Такий початок не можна назвати фізіологічним— він порушує основні дидактичні принципи поступовості, послідовності й наступності: від простого — до складного, від легкого — до важкого.

Перш ніж проводити гімнастику, конче потрібно ознайомитися з протипоказаннями, з'ясувати для себе, чого не можна робити, щоб не зашкодити здоров'ю (див. пам'ятку).

Тривалість гімнастики залежить від віку дитини і в середньому становить 8-15 хвилин, хоча, цього часу замало, щоб повноцінно тонізувати дитячий організм після глибокого нічного сну й підготувати до активної навчально-пізнавальної діяльності. На думку педагогів, тривалість ранкової гімнастики варто продовжити до 15-22 хвилин, не перевантажуючи дитину, — адже фізичне навантаження під час виконання вправ залежить не стільки від тривалості, скільки від характеру цих вправ та їх послідовності.

Якщо дозволяє погода, ранкову гімнастику варто організовувати на свіжому повітрі: на майданчику, міні-стадіоні або в будь-якому іншому зручному місці (на галявинці, в гайку тощо). Незаперечним плюсом проведення ранкової гімнастики на свіжому повітрі є спілкування з природою. Повітря, насичене киснем, яскраве сонце, пташині голоси, запах квітів і листя — тут може йтися навіть про ландшафтну гімнастику. Особливо важливий у цьому разі гартувальний ефект, що сприятиме зростанню потенціалу захисних сил організму.

Коли гімнастика проводиться на свіжому повітрі, вправи, які зазвичай виконуються з вихідного положення лежачи на спині або на животі, замінюються вправами в горизонтованих положеннях: упори, лежачи на трав'яному газоні або на бортику пісочниці, лаві, пози на чотирьох з опорою руками на бордюрний камінь або на автомобільні

покришки, колоди, пеньки, поручні, лавки. Можна використовувати індивідуальні гімнастичні килимки (каримати, туристичні підстилки), що дасть дітям можливість без проблем набирати різних вихідних положень лежачи (на спині, на боці, на животі).

Завважимо: саме через положення лежачи й чотирьохопорні пози створюються найоптимальніші біомеханічні умови для розвантаження хребетного стовпа і корекції порушень постави (сколіозів, сутулості, лордотичної постави та їх поєднань).

Якщо ж погодні чи інші умови не дають змоги виконувати гімнастику на свіжому повітрі — її проводять у приміщенні: у залі (фізкультурній, музичній) або в груповій кімнаті. Небажано робити це на асфальті, бетонному покритті або цементній підлозі, оскільки струс від рухів при цьому може зумовити мікротравми хребетного стовпа, особливо в попереково-крижовій зоні. Адже в дітей віком до 5 років звід стопи ще не сформований, має місце фізіологічна плоскостопість. Через це при приземленнях на опору стопи практично не виконуватимуть своїх ресорної та пом'якшувальної функцій.

Ранкова гімнастика буде набагато ефективнішою, якщо включатиме предметно- маніпулятивну діяльність. Тому слід подбати про необхідне предметне середовище: велике стаціонарне обладнання (гімнастичні лави, колоди, буми, автомобільні покришки, пеньки, поручні тощо) та індивідуальний фізкультурно-ігровий інвентар (обручі, палиці, м'ячі, кеглі, скакалки, палички, кільця, кубики і т.д.). Учені довели: саме ручні маніпуляції з предметами роблять рухи розумнішими, більш зрілими й продуктивними, що стимулює дозрівання від­повідних мозкових структур, формує так званий руховий інтелект.