Характеристика ланок фізичного виховання.

Основними ланками державної форми керівництва та здійснен­ня фізичного виховання є:

Міністерство освіти та науки України: дитячі садки, школи, школи-інтернати, вищі й середні спеціальні заклади, професійно-технічні училища.

Міністерство оборони: військові частини та підрозділи, військові училища, інститути та академії.

Міністерство охорони здоров’я: лікувальні установи, поліклініки, лікарсько-фізкультурні диспансери, медичні школи, училища, інститути.

Міністерство культури: клуби, будинки та палаци культури, пар­ки культури та відпочинку, навчальні заклади.

Фізичне виховання у дитячих, садках та навчальних закла­дах всіх типів будується на основі обов’язковості занять, їх сис­тематичності відповідно до навчальних планів та програм, вста­новлення штатних посад (вихователь, вчитель, викладач) з фізич­ного виховання, забезпечення матеріально-технічними та фінан­совими засобами.

Громадсько-самодіяльна форма організації та керівництва спрямована на масове охоплення фізичними вихованням на самодіяльних засадах всіх вікових контингентів населення України. До громадських фізкультурних організацій належать добровільні спортивні товариства, що об’єднують робітників, службовців, кол­госпників, студентів, учнів шкіл. Вони створюються за виробни­чим та територіальним принципом. Наприклад, спортсменів інсти­тутів об’єднує спортивне товариство «Гарт», спортсменів професійно-технічних навчальних закладів — спортивне товариство «Трудові резерви». До цієї форми відносять також дитячо-юнацькі спортивні школи, які створюються при спортивних товариствах та в системі Міністерства освіти та науки України.

Безпосереднє керівництво добровільними спортивними това­риствами (ДСТ) здійснюється за принципом демократичного централізму радою, що обирається (на виробництві, радгоспі, інституті – радою колективу фізичної культури або спортивного клубу, а в межах всього ДСТ — республіканською радою ДСТ).

Система фізичного виховання охоплює послідовно всі вікові категорії населення України. Незважаючи на особливості фізич­ного та психічного розвитку кожної з вікових категорій, принци­пи, мета та основні завдання фізичного виховання єдині. У кож­ної з них ці завдання дещо конкретизуються і реалізуються відповідно до вікових анатомо-фізіологічних особливостей тих, хто відвідує дитячий садок, навчається або працює, та особливостей їх громадської діяльності.

Система фізичного виховання організаційно побудована відпо­відно до принципу єдності і наступності всіх її ланок:

фізичне виховання дітей від народження до 6 років у сім’ї, дитячих садках та дитячих будинках;

фізичне виховання у загальноосвітніх школах, школах-інтернатах, навчальних закладах профтехосвіти, спеціальних середніх навчальних закладах (від 6 до 18 років);

фізичне виховання у вищих навчальних закладах;

фізична підготовка в армії та морському флоті;

фізичне виховання трудящих міста, села, що здійснюється колективом ДСТ на фабриках, заводах, установах, радгоспах;

фізичне виховання в лікувально-профілактичних і оздоровчих закладах, санаторіях, будинках відпочинку, парках культури та відпочинку.

У кожній ланці вся діяльність з фізичної культури та спорту здійснюється за єдиними державними програмами, між якими існує тісний взаємозв’язок і наступність. Ці програми обов’язкові для всіх державних і громадських фізкультурних організацій та установ, що здійснюють фізичне виховання у дитячих садках, школах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах та ін.

Загальне керівництво всіма формами управління та здійснення фізичного виховання забезпечується комітетами при виконкомах районних, міських, обласних рад народних депутатів. Державне керівництво фізичним вихованням на Україні покладено на Державний комітет України з фізичної культури та спорту. Постанови та інструкції з питань розвитку масовості фізкульту­ри та спорту, які входять до його компетенції, обов’язкові для міністерств, відомств та громадських організацій, які вирішують питання фізичного виховання різних вікових груп населення нашої країни.