Роди і жанри літератури

Ключове поняття класифікації літературних творів, що поділяються на три роди за способом зображення: епос, лірика і драма. Епос виражає зовнішній світ, лірика – внутрішній, драма – поєднує риси епосу і лірики через сценічне вираження у формі монологів і діалогів, сполучаючи дії та розповідь про них. Класифікацію розробив Аристотель, на сьогодні вона вважається умовною, були багатократні спроби її переглянути, оскільки: наявне розмежування між формою вияву і змістом (проза і віршована мова не завжди відповідають епосу та ліриці – існують епічна поема, верлібр, ритмізована проза і поезія в прозі), виникли поєднанні родів: ліро-епос (балада, поема), драматична лірика. Роди є суто літературознавчою, теоретичною категорією. Практично ж твори об’єднуються в жанри (другий ступінь класифікації). Жанри епосу: епопея, роман, повість, оповідання, новела, байка, казка, нарис, мемуари тощо. Жанри лірики: ліричний вірш, пісня, елегія, мініатюра. Жанри драми: трагедія, комедія, трагікомедія, власне драма, водевіль, скетч, фарс. Ліро-епічні жанри: поема, балада, ода, епіграма. Третій ступінь класифікації – жанрові форми. Наприклад, роман має форми пригодницького, соціально-побутового, історичного, сімейного, фантастичного тощо.

" Розстріляне відродження"

Умовна (запропонована Ю. Лавріненком) назва літературно-мистецького покоління 20-30-х років ХХ ст. періоду бурхливого національного відродження, репресованого більшовиками. Це С. Єфремов, Л. Старицька-Черняхівська, М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Пилипович, Є. Плужник, Д. Фальківський, О. Влизько, В. Підмогильний, Г. Косинка, М. Куліш, Лесь Курбас, В. Поліщук, К. Буревій, М. Семенко та інші. Молоді митці, виховані революційними подіями 1917-1918 рр., перейняті їх романтичним та вітаїстичним запалом, почали небувалий розвиток всього українського мистецтва, давши " імпульс" багатьом мистецьким поколінням. Проте митців було знищено фізично чи духовного, а творчість загнано в догми соцреалізму. Спадщина " розстріляного відродження" почала повертатися в 60-х рр., значні впливи помітні в літературному процесі початку 90-х.

Роман

Напоширеніший і найбільший за обсягом епічний, прозовий (рідко віршований) жанр. Роману притаманні кілька паралельних сюжетних ліній, широкий обсяг часу дії, цілісний сформований хронотоп. Історія роману має початки в ХІІ столітті, піку розвитку досяг в епоху Реалізму. Визначними романістами є Ф. Рабле, М. Сервантес, Дж. Свіфт, В. Скотт, В. Гюго, О. де Бальзак, Г. Флобер, Ч. Діккенс. В українській літературі - П. Куліш, Панас Мирний, В. Винниченко, У. Самчук, Ю. Андрухович. За змістом виділяють автобіографічний, біографічний, готичний, детективний, історичний, науково-фантастичний, пригодницький, соціально-побутовий, фантастичний, філософський романи.