Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Герой твору






Інша назва – персонаж. Дійова особа в художньому творі, змальована широко і всебічно, у зв’язках із соціальним, національним та історичним контекстом. Розрізняють головних та другорядних героїв твору. Іноді героїв твору поділяють на позитивних і негативних, проте цей поділ є дуже умовним, особливо в сучасній літературі.

 

Гіпербола

Складний троп, художнє перебільшення для особливо точного розкриття явища: " А сліз? А крові? Напоїть всіх імператорів би стало… не ріки – море розлилось" (Т. Шевченко). Протилежним до гіперболи тропом є літота.

 

" Гроно"

Літературна група, утворена в Києві 1920 року за ініціативою В. Поліщука. До складу входили: В. Поліщук, П. Пилипович, Д. Загул, М. Терещенко, Гео Шкурупій, Г. Косинка, М. Любченко. " Гроно" відмежувалося від " пролеткульту" з його масовізмом та партійним диктатом творчості. У творчості дотримувалися власного методу, названого " спіралізм ", що поєднував риси футуризмута імпресіонізму. Загалом ідейна платформа, як і сама група, були досить аморфними, проте пізніше його учасники стали членами груп, що орієнтувалися на " високе" мистецтво.

 

Гротеск

Переважно сатиричний художній прийом у мистецтві, зокрема у літературі, заснований на навмисній зміні дійсності за допомогою фантазії, поєднанні непоєднуваного в одному предметі: реального з фантастичним, страшного чи трагічного з комічним. Гротеск свідомо створює неприродний, перекручений світ, на відміну від фантастичного світу як умовно-реального. В українській літературі гротеск використовували І. Франко (" Ботокуди"), Т. Шевченко (елементи в поемі " Сон"), М. Бажан (" Гофмановa ніч"), Ю. Андрухович (" Московіада").

 

Гуманізм

Моральний принцип, що базується на вірі у безмежні можливості людини, її здатності до удосконалення, вимога її свободи та права на щастя. У вузькому значенні – людяність, любов до людини. Виник в епоху Відродження, в українську літературу прийшов у творах Г. Сковороди, пізніше проходив крізь творчість Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, М. Коцюбинського, Б.-І. Антонича, О. Ольжича, І. Багряного, У. Самчука.

 

Гумор

Різновид комічного, доброзичливий сміх з метою виправлення певних негативних рис об’єкта, не заперечуючи його цілком. У широкому сенсі – взагалі сміх, комічне. Гумор притаманний українському національному характеру, широко представлений у фольклорі. Гумором забарвлені твори І. Котляревського, Є. Гребінки, П. Гулака-Артемовського, С. Руданського, В. Самійленка, корифеїв театру, в ХХ ст. – Остапа Вишні, П. Глазового, Є. Дударя, О. Чорногуза, О. Ірванця.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.