Зміст теми. Найбільш частими захворюваннями органів травлення є хронічні гастродуоденіти, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба

Найбільш частими захворюваннями органів травлення є хронічні гастродуоденіти, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, жовчно-кам’яна хвороба (ЖКХ), хронічні панкреатити, хронічні гепатити, виразкова хвороба 12-палої кишки.

Основними причинами інвалідизації та смертності являються цироз печінки, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона.

До провідних клінічних синдромів при патології органів травлення відносяться больовий абдомінальний синдром, диспенсія, синдроми мальабсорбції та мальдігестії, гепатолієнальний синдром, гіперспленізм. Такі симптоми захворювань ШКТ як жовтяниця, діарея, обстінентний синдром, втрата маси тіла, часто є загрозливими ознаками важкого прогнозу і вказують на необхідність обстеження пацієнта.

Одним із найбільш значущих і доступних для лікаря діагностичних тестів є ретельно зібраний гастроентерологічний анамнез.

Частим проявом патології органів травлення є больовий синдром. Оскільки в черевній порожнині та поза очеревинному просторі розміщені не лише органи травлення, але і селезінка, нирки то поняття «абдомінального болю» не є тотожним «болю при хворобах органів травлення». Крім того, біль в епігастрії, здухвинних ділянках може бути обумовлена патологією малого тазу, наднирників, гінекологічними захворюваннями.

Больові рецептори порожнистих органів травлення (стравохід, шлунок, тонка і товста кишка, жовчний міхур, жовчні і панкреатичні протоки) розташовані у їх м’язовому шарі. Крім того, больові рецептори знаходяться у капсулі паренхіматозних органів (печінки, підшлункової залози (ПЗ), селезінки, нирок), тобто при збільшенні, особливо швидкому, цих органів розвивається больовий синдром. Больові рецептори локалізуються також в парієнтальній очеревині і брижі, тоді як у великому сальнику і вісцеральній очеревині вони відсутні. Цим можна пояснити той факт, що навіть при тяжких ураженнях, але без вволікання капсули органів, брижі і парієнтальної очеревини, біль може бути незначним. І навпаки, при менш суттєвих ураженнях, але при вволіканні вищенаведених структур, біль буває значним. Крім того, виражені болі розвиваються при захворюваннях, в патогенезі яких має місце спазм (жовчна, ниркова коліки), розтягнення порожнистого органу (метеоризм, розтягнення жовчного міхура, внутрішньопротокова гіпертензія при обструктивному хронічному панкреатиті, блокування каменем відтоку сечі з розвитком гідронефрозу), збільшення паренхіматозного органу з розтягненням капсули (набряк ПЗ, синдром Бада-Кіарі).

По швидкості виникнення і тривалості абдомінальні болі ділять на миттєві, швидкі, повільно виникаючі, а також інтермітуючі (табл. 1).