Культурна революція включає у себе 3 періоди, які характеризуються наступними показниками

І період. ( травень 1966 — квітень 1969 р.):

Найбільш активна й руйнівна фаза. Створено групу у справах «культурної революції» (ГКР): Чень Бода — сек­ретар Мао Цзедуна, Цзян Цин — дружина Мао, Чжан Чуньцяо — секретар Шанхайського міськкому, Кан Шен — секретар ЦК КПК, контролював органи держбезпе­ки. Утверджується культ особи Мао Цзедуна. У боротьбі з опозицією, яка мала серйозну підтримку в партійному і державному апараті, Мао спирався на мо­лодіжні штурмові загони хунвейбінів (червоні охоронці). Заняття у школах і вузах були припинені, почалось пе­реслідування інтелігенції, членів партії, комсомолу. На IX Пленумі ЦК КПК восьмого скликання Мао закликав до боротьби з «буржуазними штабами», пропонувалось по­вністю розгромити або паралізувати діяльність керівних партійних центрів і місцевих організацій КПК, народних комітетів, масових організацій робітників, а потім створи­ти нові революційні органи влади. Для поширення «культурної революції» у робітничому середовищі наприкінці 1966 р. були створені загони цзао-фанів (бунтарі). На початку 1967 р. розгортається кампанія по захопленню влади хунвейбінами і цзаофанями. По всій країні створювалася мережа ревкомів. Ці акції проводились за сприяння військових підрозділів. Такі дії викликали хаос та масове насильство. Зрештою, наприкінці 1967 р. за наказом Мао контроль над країною взяли військові. Кульмінацією першого періоду став IX з'їзд КПК (1969 р.), на який делегати призначалися, а не обиралися. Рішення з'їзду закріпили всі попередні дії Мао, був при­йнятий новий статут КПК, у якому Лінь Бяо був оголоше­ний наступником

II період. (травень 1969 — серпень 1973 р.):

На початку 1970-х рр. керівництво КНР поступово по­чинає проводити заходи щодо нормалізації становища. У 1970—1971 рр. відбувається криза керівництва, приво­дом до якої стало рішення Мао про перегляд Конституції і ліквідацію посади Голови народних зборів КНР. Лінь Бяо, Чень Бода виступили проти цього рішення, тим са­мим потрапивши в немилість до Мао

На другому пленумі ЦК КПК дев'ятого скликання відбулось серйозне зіткнення між прихильниками Мао і Лінь Бяо. Після цього Лінь Бяо, Чень Бода разом з групою військових керівників у вересні 1971 р. здійснили невдалу спробу дер­жавного перевороту. 13 вересня 1971 р. літак зі змовниками потрапив в авіаційну катастрофу на території МНР. Щоб нейтралізувати вплив армії, Мао відновлює партій­ні й державні органи. Разом із поступовим відходом від початкових ідей «культурної революції» і реабілітацією деяких діячів (Ден Сяопін та ін.) влада в країні зосере­джується у руках «групи чотирьох» — Цзян Цин, Чжан Чуньцян, Яо Веньюань, Ван Хунвень

III період. (вересень 1973 — жовтень 1976 р.):

Цей етап почався з нової політико-ідеологічної кампанії «критики Лінь Бяо і Конфуція». У січні 1975 р. було при­йнято нову Конституцію КНР, яка стала результатом комп­ромісу: поряд з ідеями «культурної революції» вона закрі­плювала право мати присадибну ділянку членам «комун», визнавалось існування на підприємствах виробничих бригад, а не комун, закріплювалось положення про оплату праці. У 1974—1975 рр. лідери «культурної революції» зробили спробу закріпити свої позиції. Була розгорнута кампанія з вивчення теорії диктатури пролетаріату, мета якої по­лягала у боротьбі з поміркованими лідерами КПК Чжоу Енлаєм, Чень Юнем, Ден Сяопіном. Почався наступ на за­воювання нової конституції, реанімація ідей «культурної революції», а разом із тим і зростання невдоволення робіт­ників і селян.

У січні 1976 р. помирає Чжоу Енлай. У квітні під час це­ремонії, присвяченої його пам'яті, на площі Тяньаньмень у Пекіні відбувся масовий виступ населення. Ці події ви­кликали масові репресії проти поміркованих, що були зви­нувачені в «правому ухилі», який нібито сприяє перемозі капіталізму в Китаї. 9 вересня 1976 р. помирає Мао Цзе-дун. 3 ініціативи маршала Є. Цзяньїна «групу чотирьох» було заарештовано. Жертвами «культурної революції» стали 100 млн. осіб