Пред’явлення товарів, транспортних засобів та документів для впізнання

Пред'явлення товарів, транспортних засобів, документів для впізнання є процесуальною дією, суть якої полягає в установ­ленні тотожності одного із запропонованих об'єктів з образом раніше баченого об'єкта.

Для впізнання пред'являються предмети, що мають зовнішні індивідуальні ознаки. Коли таких ознак предмети не мають (зерно, кулі заводського виготовлення тощо), то для впізнання вони не пред'являються.

Особа, що впізнаватиме, до пред'явлення їй об'єктів для впізнання опитується про обставини, за яких вона спостерігала товари, транспортні засоби, документи, про їх ознаки (най­менування, вид, марку, розмір, форму, колір тощо) й особливості (сліди ремонту, зносу, корозії тощо), завдяки яким вони можуть бути впізнані. Під час опитування особи, яка впізнаватиме, слід з'ясувати:

— обставини й об'єктивні чинники спостереження: у яких умовах особа, яка впізнаватиме, спостерігала об'єкт, у зв'язку з чим це відбувалося; у який час доби відбувалося спостережен­ня, яким було освітлення, як довго відбувалося спостереження тощо;

— суб'єктивні чинники, що впливають на повноту й вірність сприйняття: стан зору особи, яка впізнаватиме, особливості її пам'яті, чи добре вона запам'ятала об'єкт спостереження, чи звернула увагу на його індивідуальні ознаки й чи може вона їх

описати;

— наявність характерних ознак та індивідуальних особливос­тей об'єкта спостереження:

чи може особа, яку опитують, упізнати об'єкт серед інших, однорідних;

чи може хто-небудь підтвердити свідчення про ознаки й особливості об'єкта спостереження.

Товари, транспортні засоби й документи пред'являються в ірупі однорідних товарів, транспортних засобів і документів, нкі мають однакові загальні ознаки. Кількість предметів і до­кументів, крім того, що впізнають, повинна бути не менше двох. Винятком може бути рідкісні або унікальні предмети. До іаких предметів належать витвори мистецтва (картини, скульпту­ри), ювелірні вироби, предмети релігійного культу (ікони).

Пред'явлення для впізнання проводиться в присутності поня­тих. Посадовою особою митного органу для участі в пред'явлен­ні для впізнання можуть залучатися спеціалісти (психологи, криміналісти, інженери тощо).

Пред'явлення для впізнання проводиться в такій послідовності:

— запрошення в приміщення понятих, спеціалістів;

— розміщення предметів, забезпечення їх ярликами з номе­рами;

— виклик особи, яка впізнає, способом, що виключає під­казку з боку посадової особи митного органу;

— роз'яснення учасникам пред'явлення для впізнання мети його проведення та їх обов'язків;

— пропозиція особі, яка впізнає, сказати, чи впізнає вона серед предметів той, що бачила раніше. Навідні запитання є недопустимими. Особі, яка впізнає, надається можливість узя­ти в руки предмет і роздивитись його з усіх боків;

— отримання відповіді особи, яка впізнає, про результати впізнання. Якщо предмет упізнано, то потрібно встановити, за якими саме ознаками. У разі коли особа може зазначити лише загальні ознаки, схожість, але нетотожність предмета впізнання, або є відмінності загальних чи дрібних ознак запропонованого предмета з образом раніше баченого — предмет не впізнано.

Фіксація пред'явлення для впізнання проводиться в про­токолі, який складається за формою, установленою Держмит - службою України, а за потреби — також за допомогою фото-, відеозйомки. У разі впізнання предмета вся запропонована група фотографується, а на фотокартці позначаються індивідуалізуючі ознаки, названі особою, яка впізнає.