Стадії провадження та їх загальна характеристика

Під стадією слід розуміти таку порівняно самостійну частину провадження, яка, поряд з його загальними завданнями, має притаманні тільки їй завдання, документи та інші особливості.

Стадії відрізняються одна від одної і колом учасників провадження, характером проваджуваних дій та їх юридичною роллю.

Розв'язання завдань кожної стадії оформлюється спеціальним процесуальним документом, який ніби підсумовує діяльність. Після прийняття такого акта розпочинається нова стадія. Стадії органічно пов'язані між собою; наступна, як правило, почина­ється лише після того, як закінчена попередня, на новій стадії перевіряється те, що було зроблено раніше.

Як правило, у спеціальній 'іпсратурі виділяється чотири стадії провадження:

1) порушення справи про порушення митних правил та митне розслідування;

2) розгляд справи по суті та винесення в ній постанови;

3) перегляд справи у зв'язку з оскарженням або опротестуванням постанови в справі;

4) виконання постанови в справі.

Порушення справи про порушення митних правил та митне розслідування — це початкова стадія адміністративного провад­ження, якою охоплюється комплекс першочергових процесуаль­них дій, що забезпечують згодом можливість всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи по суті.

Приводами та підставами відповідно до МК для порушення провадження у справах про порушення митних правил є:

1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного ор­гану порушення митних правил;

2) повідомлення про вчинення порушення митних правил, одержані від інших органів (у тому числі митних) України;

3) повідомлення про вчинення порушення митних правил, одержані від митних і правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій

Спеціальним процесуальним актом про порушення митних правил, подібно до постанови про порушення кримінальної справи, є протокол про порушення митних правил. Протокол є єдиною підставою для подальшого провадження у справі про порушення митних правил. До процесуальних дій, які можуть використовуватися на першій стадії провадження, належать:

1) складання протоколу про порушення митних правил;

2) витребування документів, потрібних для провадження у справі про порушення митних правил;

3) вилучення товарів, транспортних засобів і документів;

4) митне обстеження;

5) пред'явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання;

6) призначення експертизи;

7) взяття проб і зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

2. Розгляд справи по суті та винесення в ній постанови — це основна стадія провадження в справах про порушення митних правил, на ній вирішуються найважливіші завдання цього про­вадження. Ця стадія включає в себе три етапи: підготовку справи до розгляду, слухання справи, прийняття в ній постанови.

Підготовка справи до розгляду. В ст. 278 КпАП визначено питання, які необхідно вирішити при підготовці справи до слу­хання: чи належить до компетенції органу, посадової особи розгляд цієї справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи; чи повідомлено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувані необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню кло­потання особи, яка притягається до адміністративної відпові­дальності, їх законних представників і адвоката.

Органами (посадовими особами), які уповноважені розгля­дати справи про порушення митних правил, є місцеві суди та посадові особи митних органів. Залежно від кваліфікації і визна­чається орган, який має право розглядати справу. Виняток з цього правила становить той випадок, коли суб'єктом право­порушення є особи віком від 16 до 18 років — зазначені справи розглядаються виключно судами. Справи про порушення митних правил розглядаються в 15- денний строк з дня одержання уповноваженим органом чи поса­довою особою матеріалів справи за місцем їх вчинення.

Слухання справи. Відповідно до ст. 280 КпАП орган (посадова особа) при безпосередньому розгляді справи про адміністра­тивне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі мате­ріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громад­ської організації або трудовому колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд справи про порушення митних правил починається з представлення особи, яка розглядає справу. Ця посадова особа оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягується до відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права й обов'язки. Після цього оголошується текст протоколу про порушення митних правил. На засіданні заслу­ховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, дослід­жуються докази й розглядаються клопотання.

Винесення постанови. Розглянувши справу про порушення митних правил, компетентна посадова особа виносить поста­нову в справі, яка повинна мати визначені ст. 283 КпАП реквізити.

За результатами заслуховування виноситься одна з таких постанов:

1) про проведення додаткової перевірки;

2) про накладення адміністративного стягнення;

3) про закриття провадження у справі;

4) про порушення кримінальної справи про контрабанду.

3. Перегляд справи у зв'язку з оскарженням або опротестуванням постанови по справі. На відміну від інших стадій провад­ження стадія перегляду є факультативною, оскільки не кожна постанова по справі оскаржується або опротестовується.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, стосовно якої її винесено, або її представником. Крім цих осіб, від їх імені скаргу можуть подати захисники. Постанова місцевого суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в іиеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути опротестована прокурором.

Скарга і протест на постанову у справі про адмі­ністративне правопорушення розглядаються правомочними органами в десятиденний строк з дня їх надходження, якщо інше не встановлено законодавством.

Орган (посадова особа) після розгляду скарги або протесту приймає одне з наступних рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу або подання — без задоволення.

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд.

3) скасовує постанову і закриває справу.

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Копія рішення за скаргою або протесту на постанову у справі протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено. Про результати розгляду протесту в 10-денний строк з дня його надходження повідомляється прокуророві.

4. Виконання постанов про накладення адміністративних стяг­нень.

Виконання адміністративних стягнень — завершальна стадія провадження в справах про адміністративні правопорушення, її суть полягає в практичній реалізації адміністративного стяг­нення, призначеного правопорушнику постановою. Від того, як послідовно реалізовано постанову про адміністративне стяг­нення, наскільки справу доведено до завершення залежить рівень ефективності боротьби з порушеннями митних правил, запо­бігання їм, результативність виховання громадян в дусі точного та неухильного дотримання законів.

Постанова про накладення адміністративного стягнення, що набрала чинності, є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, органі­заціями, посадовими особами і громадянами.

Постанова може бути приведена до виконання лише після закінчення строку оскарження.