Форми та види кредиту

Відрізняють дві осн. форми кредиту, в залежності від того, в якій формі гроші передаються кредитором позичальнику: 1)Товарний -такі відносини виникають найчастіше між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. 2)Грошовий -є найбільш типовим в умовах ринкової ек. У цій формі здійснюється рух переважної частини позичкового фонду країни. Основні види кредиту виділяють по природі учасників кред. відносин: 1)Банківський (беруть участь банки). 2)Державний (одним з суб*єктів виступає держава). 3)Внутрішньо-господарський (для нього часто характерна товарна форма). 4)Міжнародний (беруть участь суб*єкти господарювання різних країн, безпосередньо держави чи міжнародні фінансово-кредитні інститути). Крім того кредити поділяють за строками користування позичками (довго-, середньо- і короткостроковий), порядком надання (прямий і непрямий), забезпеченістю (забезпечений товарно-матеріальними цінностями і ні, тобто бланковий), сферами спрямування (у сферу виробництва, обігу, споживання).

20. Характеристика банківського кредиту

Провідним видом кредиту є банківський. тобто кредит, котрий надають і одержують банки. Саме вони акумулюють переважну частину кредитних ресурсів і надають їх у позички. Таким чином, банківський кредит—це двосторонній рух грошових коштів на засадах повернення. Мобілізовані банками ресурси як частина позичкового фонду країни спрямовуються на три укрупнені об'єкти кредитування: 1)формування основних коштів суб'єктів господарювання та інші інвестиційні цілі; 2) формування їх оборотних коштів; 3) споживчі ціпі. До кредитів на інші (крім на придбання засобів праці) інвестиційні цілі належать кредити на науково-пошукові та дослідно-конструкторські роботи, витрати на підготовку кадрів, на екологічні заходи. Кредити на придбання засобів праці можуть спрямовуватися на їхнє просте чи розширене відтворення. Зокрема, відшкодування засобів праці може здійснюватися шляхом ремонту, технічного переозброєння або реконструкції. При недостачі власних коштів для цих цілей підприємства залучатимуть і кредити. Правда, якщо амортизаційні відрахування не вилучатимуться у суб'єктів господарювання на безповоротній основі, то, напевне, кредити на відшкодування засобів праці їм не будуть потрібні: вистачить власних амортизаційних відрахувань. Нагромадження засобів праці провадиться шляхом розширення діючих або будівництва нових підприємств. Якщо інвестор не нагромадив відповідних коштів, то йому потрібен кредит на період до одержання і введеним у дію підприємством необхідних сум прибутку. З цієї ж причини виникає потреба і в інших інвестиційних кредитах. Однак погашаються вони не тільки за рахунок прибутку. Іноді його може і не бути (наприклад, при негативних результатах науково-дослідних робіт, в переважній більшості випадків кредитування екологічних заходів). Тому, крім прибутку, на погашення інвестиційних кредитів можуть направлятися грошові кошти з інших джерел, зокрема бюджетні асигнування.

21. Поняття кредитної системи та її побудова.

К. сис-ма – совокупність фін. посередників гр. ринку та сам гр. ринок, тобто фін. посередництво. Гр. ринок за хар-ром зв’язку між кредиторами та позичальниками поділяється на сектор прямого та непрямого фінансування. Саме у секторі непрямого фін-ня з’являється третій ек. суб’єкт. Вони називаються фін. посередниками, а їх дія-ть з акумуляції вільного гр. капіталу та розміщення його серед позичальників-витратників наз. фінансовим посередництвом. Вони базуються на одному фін. ринку з одним суб’єктом – вільними гр. коштами. Основні фін посередники – банки та небанківські фін-кред. установи. Загальн е для них: 1) всі фін посередники працюють в секторі непрямого фін-ня, 2) вони акумулюють гр. кошти та розміщають їх в доходні активи від свого ім’я. При цьому вони створюють власні зобов’язання та вимоги. Банк, як позичальник створює свої зобов’язання перед вкладниками. 3) прибуток фін. посередн. формується, як різниця між доходами від розміщення акумулюючих гр. коштів та витратами, які пов’язані з їх залученням. Відмінність: 1) банки не тільки акумулюють тимчасово вільні кошти, а й самі створюють гр. в процесі депозитно-кредитн. дія-ті. А установи – тільки акумулюють. 2) банки здійснюють розрах-кас. обслуговування всіх інших фін-кредитн. посередників, тому можуть використовувати їх вільні гр. Класифікація груп: 1) Банки – від цільового призначення: центральні та комерційні. Небанківські – 2 критерії: 1) хар-р залучення вільних коштів: на договірній основі (страхування, ПФ); емісія та розміщення власних ЦП (інвестиційні компанії розміщують свої ЦП). 2) хар-р наданих послуг: страх Ко, ПФ, К. товарищества, лізингові Ко, інвестиційні Ко. Економічне призначення посередників: забезпечення суб’єктів гр. ринку максимально сприятливими умовами для їх успішного функціонування, на підвищення ефективності їх дія-ті. Переваги: 1) оперативне розміщення вільних коштів в доходні активи для кредиторів, мобілізування додаткових коштів для вир-ва та повернення їх для позичальника. 2) скорочення витрат суб’єктів на формування вільних коштів, розміщення їх та запозичення податкових. 3) послаблення фін. ризиків для суб’єктів, вона перекладається на посередників Þ збільшення дохідності позичкового капіталу, скорочення витрат на фін. операції. 4) надання додаткових послуг посередниками, як страхування, пенсійне забезпечення, права власності. Посередники позитивно впливають на кругообіг капіталу в

призначені Радою, 7- Президентом Укр на 7 років). Вона розробляє основні засади гр-кредитн політики та контроль за ними, її методи та інструменти, дохід та витрати банку. 2) Правління НБУ – реалізація монетарної політики, організація дія-ті банку, склад формується Головою НБУ при затвердженні Ради НБУ. Голова визначається ВР на 5 років. Голова Ради обирається на 3 роки. П ринципи НБУ: 1) незалежність банку – органи виконавч. та держ. влади не мають право втручатися. 2) контроль парламенту та президента за дія-тю банку 3) економічна самостійність – видатки за рах. власних доходів 4) централізація сис-м – реалізація єдиної держ. монетарної політики в усім регіоні. 5) єдність сис-ми – спільність цілей та завдань. 6) Вертикальна структура управління банком - посади за наказами управлінь НБУ. Функції: 1) емісійний центр – організація і регулювання гр. обігу, прогнозує його, зберігання гр. та інкасація. 1992 – гр. реформа укр. крб., емісія грн. 2) визначає дизайн, номінал, сис-му захисту, ознаки 3) забезпечує комбанки готівкою, розрах і кредитне обслуговування. 4) банк банків – СЕП при міжбанк розрах. З 1994 – кредитні аукціони, 1996 – ломбардне кредитування комбанків під облігації внутрішньої держ. позики. 1997 – рефінансування через ЦП на управління ліквідністю гр. ринку та кредитування уряду для вирішення бюджетних проблем. 5) банк. регулювання та нагляд через службу банк. нагляду у складі центрального апарату. 6) кредитування та розрах-касове обслуговування уряду, 7) платіжний агент уряду стосовно зовнішнього боргу – розпорядник кредитів від МВФ, складає платіжн. баланс та звітність про борг України. 8) провідник монетарної політики – управління гр. обігом, забезпечування ек. та фін стабільності нац валюти. 1994 – НБУ встановив офіційну % ставку, розмір обов’язкового резервування. 1999 – скасування валютн. обмежень, отримання кредитів від МВФ. Політика НБУ повинна бути направленою на: 1) внутрішня та зовнішня стабільність грн. 2) стійкість банк. с-ми 3) стимулювання кредитно-інвестиційної дія-ті комбанків.

22. Данківська система: структура, принципи побудови функції.

Банк.система-це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фін посередників гр. ринку, які займаються банків. діяльністю.До банків.діяльністі відноситься комплекс посередницьких операцій: Приймати грошові вклади від кліентів, надавати клціентам позички і створювати нові платіжні засоби, здійснювати розрахунки між кліентами.Виконання цих операцій можна вважати визначальною економічною ознакою банку взагалі.Банківська система-це не просто механічне об'єднання банків, що функціонують в економіці краіни, а це система що має своі особливі призначення і специфіч. функції, та включає всіх посередників грош. ринку, як банківських так і небанківських на відміну від кредит.системи.За своєю структурою Б.С.різних краін істотно відрізняються, але ряд ознак властиві всім банків.системам що функ- ціонують в ринковій економіці. По-перше, це двох рівнева іх побудова. На першому рівні знаходиться ЦБ, на який законодавчо покладаються повноваже- ння по координації зусиль кожного з банків по підтриманню сталості нац.грошей та забеспеч сталості функціонування всієї банк. системи. На другому рівні Б.С. знаходяться решта банків, які в Украіні прийнято називати комерц. Банками. Вони покликані обслуговувати економічних суб'єктів.Другою ознакою Б.С. краін з ринковою економ. є наявність законодавчо встановленоі системи обмежень, страхування, нагляду і контролю банківс. діяльністю.Для Б.С. краін властива і така ознака як створення специфічної інфраструктури міжбанківського призначення, яка забеспечує координацію та об'єднання зусиль банків при використанні окремих операцій на гр. ринку.Отже Б.С.-це специфіч.економ.та організаційно правова структура, що запеспечує функціонування гр.ринку, та економіки в цілому.Вона повина виконувати такі функції: Трансформаційну; створення платіжних засобів та регул-ня гр.маси; запеспечення сталості Б. діяль- ності і гр. ринку.Трансформаційна функція зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні гр.кошти одних суб'єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб'єктам банки мають можливість змінювати (трансформувати): строки гр. капіталів, їх розміри, фінансові ризики. Трансформаційні функції га гр.ринку виконує кожний вид банків, що входить в Б.С.. А Б.С. надає цим функціям нові якості-робить іх більш масштабними і ефективними; збільшує рівень трансформації в часі, в обсягаг та просторі, знижує рівень фіін.ризиків.Тобто Б.С. виконує особливу трансформаційну функцію на гр.ринку. Функція створення грошей і регулю- вання гр.маси полягає в тому, що банків.система оперативно змінює иасу грошей в обігу, збільшуючи чи зменгшуючи ії, відповідно до зміни попиту на гроші.Іншими словамиБ.С.керує пропозицією грошей.Ця функція здійснюється за допомого. Механізму обов'яз.резервування, та грошово-кредитної мультиплікації.Функція запеспечення сталості банків та гр. ринку стабілізаційна пов'язана з над звичайно високою ризиковість Б.діяльності. виконання Б.С. цієї функції проявляється двояко: в принятті ряду законів, та інших нормативних актів, що регламен- тують діяльність всіх його ланок-від ЦБ до вузько спеціалізованих ком. банків; в створенні діевого механізму держ.контролю і нагляду за дотриман- ням цих законів та за діяльністю банків взагалі.

23 Центральні банки: їх походження, призначення та функції.

Центральний банк посідає перший рівень у банківській системі і покликаний регулювати її діяльність у межах прав та повноважень, наданих йому законом. Тому він несе відповідальність перед суспільством за функціонування банк системи в цілому.Головне завдання центробанку — забезпечити стійкість нац грошей.Створення ЦБ відбувалося наступними шляхами: 1)Наділення особливими повноваженнями крупного ком. банку. Ряд таких банків на певних історичних етапах було націоналізовано (Ангпія.Франція). 2) Утворення нового ЦБ в якості банку з особливими повноваженнями (ФРС США).Перший ЦБ (шведський Ліксбанк) було утворено в 1968р. однак до 20ст. в більшості країн на було потреби у відділенні емісійної функції від комерційної. Процес утворення дворівневої банк. системи поширився з 30рр.За формою організації ЦБ можуть бути повністю державними (Україна. Росія, Англія, Франція) або можуть мати акціонерний статус з часткою капіталу, що не належить уряду (Італія. Бельгія (50%), Японія (55%)." Структура ЦБ залежить від устрою держави. Він може бути єдиним органом, що більш характерно для унітарних держав, може бути єдиним органом, в підпорядкуванні якого побудови чи форми власності ЦБ організують свою діяльність у рамках, які визначені державою та виконують завдання в Інтересах суспільства в цілому. Основні функції ЦБ: 1. Емісійний центр країні - на ЦБ покладено монопольне право емісії банкнот. ЦБ випускає Г безготівкових розрахунків, але безготівкова емісія не е монополією ЦБ, ЦБ регламентує, організує, контролює, здійснює • касові операції і позаготів- кові розрахунки В Україні НБУ наділено повнова- женнями від розробки, захисту та дизайну грош купюр до інкасації, зниження Г.2. Банк банків. Як ком. банки обслуговують суб'єкти господарю- вання, так і: ЦБ здійснює розрахунково-касове; обслуговування комерц. банків, їх кредитування, е органом банківського нагляду (в Укр. НБУ єдиний основний орган банківського нагляду). В Україні усі банки зобов'язані відкрити кореспондентський рахунок в НБУ. Через ці рахунки здійснюються всі міжбанківськи розрахунки в межах України. Кредитування НБУ ком. банків здійснюється через кредитні аукціони з 1994р., а також через ломбардне кредитування з 1995р.

24. Особливості формування та розвитку комерційних банків в Україні

До 1990 року Україна не мала власної банківської системи, діяли лише філії союзних банків. Формування банківської системи України розпочалося з прийняття ВР закону “Про банки і банківську діяльність” 20.03.91р. З-н обумовив основні принципи банківської системи, були визначені задачі ЦБ і комерц. банків, були визначені правила їх взаємовідносин.

Українська банківська система пережила складні часи гіперінфляції, коли стримувався розвиток грош. ринку і його інструментів. Це позбавило наші банки необхідного досвіду для їх повного використання.

Більшість укр. банків можна віднести до універсальних, бо в період інфляції вони були вимушені розширити спектр послуг. Спеціалізованим залишився тільки Ощадбанк України, який зараз займає домінуюче положення на ринку заощаджень (система ощадних кас). Найбільш відомим представником кредитних товариств є Експобанк. Але розвиток кредитної кооперації на Укр. затримується: 1.Затримкою приватизаційних процесів, розвитку малого бізнесу; 2.Затримкою прийняття законодавства, що регламентувало б діяльність кредитної кооперації.

За останні роки відбулися істотні зміни в банківській системі. Комерційні банки перестали створюватись, а почали зникати або об‘єднуватись. Це можна пояснити значним збільшенням нормативного мінімуму уставного капіталу банку(2 млн. екю). Завдяки переходу з 1998 року на новий міжнародний план рахунків посилився контроль за ком. банками з боку НБУ.

Зараз українські банки надто малі щоб конкурувати з іноземними банками, щоб інвестувати великі проекти у сфері виробництва. Тому є загроза витіснення іноз. банками українських банків. Але підвищивши нормативний розмір уставного капіталу ком. банків, можна сподіватися на створення великих універсальних банків шляхом об‘єднання малих

25. Некомерційнф фінансово-кредитні інститути та їх значення в економіці

До небанківських фінансово-кредитних інститутів належать лізінгові, факторінгові, інвестиційні, страхові, фінансові компанії, пенсійніфонди, ломбарди, каси взаємної допомоги.Серед цих небанківських інститутів сліл виділити страхові організаціі, пенсійні фонди, ломбарди і каси взаємної допомоги, які існують на території нашої країни. Інши установи будуть створюватися в недалекому майбутньому в міру розвитку ринкових відносин. Небанківські фінансові Інститути — фінансові посередник»», діяльність яких не пов'язана з базовими операціями грош. ринку(мо6ілізація коштів, надання позички, здійснювання розрахунків між економічними суб-ектами). Діяльність небанківських фінансових інститутів не пов'язана з базовими операціями і не зачіпає маси грошей в обігу. Тому немає потреби контролювати їх діяльність так ретельно як банківську, і законодавство всіх країн дає їм інший статус, ніж банкам. В Україні такими інститутами є: страхові, трастові, фінансові інвестиційні компанії, пенсійні фонди, тощо.Небанківські фінансові інституги- фінансові посередники, діяльність яких не пов'язана з базовими операціями грошового ринку Характерною рисою всіх фін. посередні.і< ів р створення такзваних вторинних зобов" язань.Наприклад, якщо суб'єкт Інввстус кошти в під-во, то отримує зобов-нп цього підпр-ва. Це містить ризик. Якщо суб'єкт вкладає кошти в банк. а банк кредитує під-во, то суб'єкт отримує не одне я джва зобов-ня (позичальника 1 фін посередника) наявність вторинних зобоп-нь зменш ризик інвестування. Функції фін посередників.7)акумуляція тимчасово вільних коштів І концентрація в позичковий фонд.8)зменш ризик Інвестування за допомогою вторинних зобов-нь і інформац. посередництва.9.зменш, вартості інвестування досягається за рахунок оптового характсрудіяльності, професіоналізму, 10. пристосуваня потреб постачальників до Інтересів кредиторів11. стимулювання екон. зрост-ня за допом. змін Пр грошей 12 надання фін. послуг.

26. Валютний курс та факторі що на низ впливаьть

Валютний курс -це співвідношення за якими одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, що визначена в грош. од. іншої країни.Встановлення курсу наз-ся котируванням валюти.Валютний курс відображає взаємодію сфер націон.та світової економік.Він порівнює національні вартості опосередковано через їх відносну купівельну спроможність.Основні функції валютного курсу: 1поррівняння цінових структур і результатів виробничого відтворення окремих країн.2засіб інтернаціоналізації грошових відносин.3перерозподіл нац.продукту між країнами що здійснюють ЗЕЗ. 4ПОРІВНЯННЯ ВАРтостей(цін) нац=го та світового ринків. НА валютний курс впиває знецінювання па перових грошей усередині країни, а також зміна стану пла­тіжного балансу, від якого залежить співвідношення, що складається між попитом та пропозицією на інвалюту.При паперово-грошових системах, як і при золотому стандарті, курс національної валюти також залежить від стану попиту та пропозиції на інвалюту. Якщо при золо­тому стандарті відхилення валютного курсу від валютного паритету обмежувалося золотими точками, то при паперо­во-грошових системах механізм золотих точок зникає і ко­ливання курсів тут можуть бути якими завгодно. Крім ука­заних факторів, на валютний курс впливають: різниця у рівнях процентних ставок у різних країнах, спекулятивні валютні операції, державне регулювання валютного курсу, ступінь довіри до валюти тощо. Наприклад, підвищення за­гального рівня позичкових процентів стимулює ввіз зару­біжних капіталів, а зниження - заохочує відплив капіталів за кордон. Це відбивається на стані платіжного балансу та валютного курсу. Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції завжди мають сильний кон'юнктурний вплив на валютний курс. Якщо курс валюти має тенденцію до зни­ження, підприємства та банки продають її в обмін на більш тверді валюти. Це ще більше послаблює валюту. Ступінь довіри до валюти визначається станом економі­ки та політичною обстановкою у країні. При цьому врахо­вуються не лише темпи економічного зростання, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, а й перспективи їх динаміки.

27. Конвертованість валюти

Конвертованість національноі грош. Одиниці -це можлтвістьдля учасників ЗЕВ легально обмінювати на інозеині валюти та навпаки без обмеження. Чим більше валютних обмежень викор-ся в краіні тим менше ковертованою є її валюта. Відсутність валютних відношень означає вільну ковертованість валюти. Існує досить чітка класифікація різних форм конвертованості. Повна к.-к валюти шо охоплює всі види ЗЕоперацій. Та поширююються на вісіх юр. Та фіз. Осіб-власників валюти. За режиму повної к.всі юр.та фіз. Вітчизняні та зарубіжні особи що володіють певною сумою грошей даної краіни мають можливість вільно без жодних обмежень викор-ти ці гроші на будь які цілі без перешкод здійснювати як поточні так і інвестиційрі валютнв опереації зп всіма видами операцій платіжного балансу.Часткова к.вал.-що на деякі галузі ЗЕД або деякі укатегоріі власників режим конвертов.не пощирюються тобто на обміні операції вводяться певні обмеження.Зовнішня к.- це така при якій повна свобода валютних операцій для здійснення разрахунків із-зі кордону надається лише іноземним юр. Та фіз.особам. Ім надається можливість: вільно обмінювати зароблену в даній краінї валюту на б.я. іноземну валюту, здійснювати перекази цієї валю.ти за кордон. Внутрішня к.-передбачає режим при чкому правом обмінних операцій нац. Грош. Одиниць на іноземну валюту користуються лише юр. Та фіз. Особи даноі краіни.(резиденти), а для нерезедентів зберігаєтиься тежим неконвертованості. К.валюти -це категорія ринкової економ. Її невідємний атрибуи без к. неможлива свобода вибору, яка лежить в основі ринкових відносин.Без к. націон. Грош. Одиниці товіарол виробник не може включитися в різноманітні структури світового ринку, в МПП, а покупець позбавляється можливості належно задовольняти свій платоспроможний попит