Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Концентричне рубцювання






Найбільш досконала форма, характеризується утворенням порівняно невеликого, ру'хомого і міцного рубця, Спостерігається при загоюванні:

- різаних

- рубаних

- колотих та інших ран (незначний дефект, зяяння, некроз).

При цьому площа грануляції зменшується у декілька разів і краї шкіри все більше підтягуються рубцем, що формується до центральної частини.

Концентричне рубцювання визначається силою зморщування грануляцій, що рубцюються, яке здійснюється від периферії до центру. Ширина епітеліального обідка - 3-5 мм постійна,

У ВРХ - концентричне рубцювання виражене сильніше навжоло шкірних країв Краї зближуються, зростаються, що перешкоджає виділенню гною (необхідно розсікати шкірні краї).

Площинна епітелізація

При поверхневих з великою зоною втрати шкірного покриву. При цьому грануляції досягають шкірних країв у короткі терміни та дозрівають на значному протязі. Це стимулює ріст епітеліального валика (його ширина 1-2 см). Іноді епітелій не встигає покрити дозріваючі грануляцїї до їх рубцювання, єпітелізація зупиняється, рана не загоюється. Необхідно гальмувати рубцювання, імплантувати шматочки шкіри.

Загоювання ран під струпом.

Загоювання ран у гризунів та nmutfi. (ВРХ, коней, собак і інших тварин, тільки поверхневі рани, садна та подряпини). Струп формується за рахунок згустків крові фібринозного ексудату і мертвих тканин. При відсутності мертвих тканин, сторонніх тіл — перебігає асептично. Нагадує первинний натяг.

При інфікуванні гнійне запалення, струп може відторгатися (частково або повністю) та загоювання вторинним натягом,

Струп штучно роблять за допомогою - азотнокислого срібла та концентрованого розчину перманганату калію, разжарєням залізом.

Види, патологічних грануляцій

Грануляції - бар'єр, який захищає рану від зовнішніх шкідливих дій,

Нормальні грануляції - соковиті, гаряче-червоного кольору, не кровоточать, виділяють мало секретів, зернисті та щільні. Іноді грануляції виступають за край рани і шкіри, вони навпаки розвиваються слабо та повільно (кровоточать, виділяють багато серозно-гнійноого ексудату),

Патологічні грануляції

Гідремічні - крупнозернисті, яскраво-червоні, м'які, легко кровоточать або дряблі брудно-бурі з ознаками некрозу або слизово-водянисті.

Виникають вони внаслідок:

- механічного;

- хімічного подразнення рани (сторонні тіла, дренажі, кісткові секвестри,

- ніші, кармани, гній, тривале застосування гіпертонічного розчину NaCl,

- інфекція рани тощо).

Такі грануляції не виконують бар'єрної функції, фагоцитарної, на них не наростає епітелій.

Атонічні грануляції — виникають внаслідок недостатнього кровопостачання при порушенні трофіки або чітко проявляючої дегідратації та раннього рубцювання грануляцій. Характеризуються відсутністю зернистості, блідістю, або повним зупиненням видалення ранового секрету.

Характерні для тривало незагоюючихся ран, виразок.

Термінологічний словарь:

1. Рана (Vulnera) - відкрите механічне ушкодження шкіри, слизової оболонки, також вглиб лежачих тканин та органів характеризується біллю, кровотечею, зяянням, іноді порушенням функцій.

2. Садна (подряпини) - незначне ушкодження тільки епідермісу.

3. Загоювання первинним натягом – найбільш досконалий процес загоювання ран, при якому зрощення країв та стінок проходить при слабо вираженому асептичному запаленні, незначному набряку та формуванням мінімального рубця.

4. Загоювання вторинним натягом – загоювання рани при розвитку грануляційної тканини з наступною епітелізацією та рубцюванням.

Рекомендована література:

1. Общая ветеринарная хирургия /Под ред. В.А. Лукъяновского.- М.: Агропромиздат, 1990.

2. Загальна ветеринарна хірургія/ В.Б.Борисевич І.О.Поваженко

3. Борисевич В.Б., Панько І.С., Іздепский В.Й. Спеціальна ветеринарна хірургія. К. Вид-во УДАУ, 1993.

4. Калашник Л.А., Лабунский В.М., Мередоря В.Л., Русинов А.О. Практикум по общей хирургии. М.Колос, 1992.

5. Поваженко И.Е., Братюха С.Л. Общая ветеринарная хирургия.К.Изд. УСХА, 1989.

6. Поваженко И.Е, Братюха С.И. Общая ветеринарная хирургия. К.: Вища школа, 1991.

7. Частная ветеринарная хирургия /Под ред. К. Л.Шакалова. Л.: Агропромиздат, 1985.

8. Хирургические болезни сельськохозяйствен-ных животных / К.И.Шакалов, И.А.Калашник, В.А.Лукъяновский и др. М.: Агропромиздат, 1987.

9. Лукьяновский В.А., Белов А.Д., Беляков Л.М., Болезни костной системы животных. М.Колос. 1984.

10. Шакалов К.И. Профилаклика травматизма сельськохозяйственных животных в промьшленных комплексах. М.Колос, 1981.

11. Целищев Л.И. Практическая ветеринарная андрология М., Колос, 1982.

12. Белов А.Д., Беляков И.М., Лукьяновский В.А. Физиотерапия и физиопрофилактика болезней животних. М. Колос, 1983.

 

 

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.