розрахункову;

3) фінансову.

Коефіцієнт грошової платоспроможності К_гп (коефіцієнт абсолютної ліквідності) визначається відношенням суми залишків грошових коштів, їх еквівалентів та поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань:

*По рядку 630 пасиву балансу " Доходи майбутніх періодів" включається сума, яка стосується періодів, що не перевищують 12 календарних місяців з дати складання балансу.

Значення цього коефіцієнта повинно бути в межах 0, 2-0, 35.

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності К_р.п. (проміжний коефіцієнт ліквідності) визначається відношенням суми залишків грошових інвестицій, дебіторської заборгованості, товарів та готової продукції до поточної кредиторської заборгованості:

До чисельника та знаменника можуть бути включені відповідно витрати та доходи майбутніх періодів, які не перевищують 12 календарних місяців з дати балансу. Цей показник повинен бути вищим від попереднього.

Коефіцієнт ліквідності платоспроможності (К_л.п) визначається відношенням загальної суми оборотних активів та витрат майбутніх періодів до загальної суми зобов'язань та доходів майбутніх періодів.

Цей показник характеризує здатність підприємства погасити всі свої зобов’язання і повинен перевищувати 1.

Досить поширеним є середній коефіцієнт ліквідності (К_{лікв(сер)}) та коефіцієнт критичної ліквідності (К_{лікв(крит)}). Перший з них не враховує рівнів ліквідності активів і тому буде не завжди правдивим, оскільки запаси і продукція на стадії незавершеного виробництва не скоро перетворюються на гроші. Тому реальнішим є коефіцієнт критичної ліквідності.

Дуже добре, коли К_{лікв.(крит)} дорівнює 1, але в дійсності такого досягти важко. Тому цілком достатньо для К_{лікв.(крит)} значення 0, 8-0, 9.

Рекомендується розраховувати коефіцієнт ліквідності на початок і на кінець звітного періоду та порівнювати їх між собою. Зменшення значення показників порівняно з попередньою звітною датою свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.

Для детальнішого аналізу фінансового стану необхідно розрахувати показники оборотності запасів, дебіторської заборгованості, прибутковості тощо. Це вимагає залучення даних не лише балансу, а й інших форм звітності.

Коефіцієнт оборотності запасів (К_о.з.) визначається відношен­ням виручки від реалізації без врахування непрямих податків до середньої суми негрошових оборотних активів:

Середній залишок негрошових оборотних активів визначається як середньоарифметична величина залишків по рядках 100, 110, 120, 130, 140, 150 балансу підприємства (ф.№1) на початок і на кінець звітного періоду.

Цей показник не має оптимального значення і тому його слід порівнювати із середньогалузевим показником.

Для внутрішнього використання цей показник рекомендується визначати іншим шляхом: замість величини виручки від реалізації застосувати собівартість реалізованої продукції.

Таке значення непридатне для порівняння із середньогалузевим, але може надати інформацію про середню норму запасів у днях. Для цього необхідно кількість місяців у календарному році (звітному періоді) розділити на коефіцієнт оборотності запасів, визначений з використанням собівартості реалізованої продукції.

Оборотність дебіторської заборгованості визначається відношенням доходів від продажу (без ПДВ і акцизів) до середньої величини дебіторської заборгованості, визначеної як середньоарифметична величина між сальдо на початок і на кінець звітного періоду.

Цей показник показує, скільки разів за звітний період обертаються кошти, вкладені у розрахунки і визначає ефективність кредитного контролю, оскільки, надаючи товар іншим суб'єктам з відстроченням платежу, підприємство фактично їх кредитує. Тривалість оборотів дебіторської заборгованості (термін кредиту покупцям – Т_к.п.) можна визначити, скориставшись зворотною формулою, а саме:

В результаті визначається середній термін (в днях), через який надійде оплата за відвантажені товари.

Показники прибутковості (рентабельності) показують, наскільки ефективно використовувались всі ресурси, які забезпечили отримання фірмою прибутку.

Рентабельність як показник дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. Визначаючи показник рентабельності прибуток співвідносять з чинниками, які найбільше впливають на його отримання. До таких чинників належать інвестиції, активи, витрати.

Відношення прибутку до власного капіталу характеризує прибутковість власного капіталу (рентабельність інвестицій):

Середній розмір власного капіталу визначається як середньоарифметичне значення статутного капіталу (р.300 ф.№1), пайового капіталу (р.310 ф№1), додаткового вкладеного капіталу (р.320 ф.№1), іншого додаткового капіталу (р.330 ф.№1), резервного капіталу (р.340 ф.№1), нерозподіленого прибутку (р.350ф.№1), нарахованих учасникам дивідендів (р.590ф.№1) на початок та кінець звітного періоду.

Вимірником ефективності використання всіх активів підприємства (рентабельність виробництва) є співвідношення чистого прибутку і середньої суми активів:

Цей показник показує, скільки прибутку приносить кожна гривня, вкладена в актив.

Рентабельність продукції визначається відношенням величини прибутку від реалізації до собівартості реалізованої продукції:

Цей показник дає змогу визначити відносну величину прибутку, одержаного на кожну гривню, що була вкладена у виробництво кінцевого продукту.

Рентабельність реалізації визначається відношенням прибутку від реалізації до виручки від реалізації (без ПДВ і акцизів).

Можливий також розрахунок показників рентабельності окремих видів продукції, виробничих фондів тощо.