Функції фінансової системи

На думку більшості вітчизняних вчених, фiнанси виконують три функцiї:

1) розподiльчу;

2)контрольну;

3)регулюючу.

Розподільча функція є головною для фiнансiв i проявляється у процесi розподiлу валового нацiонального продукту у виглядi утворення фондiв грошових коштiв та використання їх за цiльовим призначенням. В процесі дії розподільчої функції найважливішими об'єктами розподілу виступають: валовий національний продукт та національне багатство.Валовий нацiональний продукт представляє собою вартiсть вироблених у суспiльствi благ за певний перiод часу, як правило, за рiк. Національне багатство — це сукупність створених та нагромаджених матеріальних благ, якими володіє суспільство, а також природних ресурсів, що враховані та включені в економічний оборот. Національне багатство країни залучається у розподільчі процеси і стає об'єктом розподілу за допомогою фінансів лише у виняткових випадках, таких як війни, катастрофи, стихійні лиха тощо.

Суб'єктами розподiлу при здійсненні розподільчої функції фінансів виступають: держава, юридичнi i фiзичнi особи.

При чому, слід розрізняти первинний i вторинний розподiл (або перерозподiл). Первинний розподiл починається разом із розподiлом виручки, яку отримує пiдприємство за продукцiю, роботи, послуги. Кошти направляються на покриття матерiальних затрат, оплату працi, утворення амортизацiйного фонду. Пiсля цього пiдприємство розраховується з державою у виглядi сплати податкiв в бюджет, внескiв в державнi цiльовi фонди соцiального страхування, соцiального забезпечення та iншого призначення. Разом iз формуванням бюджету та iнших централiзованих фондiв грошових коштiв починається процес перерозподiлу ранiше розподiленої вартостi.

Необхiднiсть перерозподiлу пов'язується із:

— утриманням невиробничої сфери суспiльства;

— забезпеченням держави грошовими коштами для виконання нею своїх функцiй (втручання в економiку, соцiального захисту населення, управлiння i оборони). Суспільне призначення фінансів полягає в розподілі й перерозподілі вартості суспільного продукту між суб'єктами господарювання і напрямками цільового використання. Тому сутність фінансів виявляється насамперед за допомогою розподільної функції. Саме за допомогою цієї функції здійснюється розподіл і перерозподіл знову створеної вартості. Фінансовому розподілові властива багатоступінчастість, що породжує різні види розподілу: внутрішньогосподарський, внутрішньогалузевий, міжгалузевий, міжтериторіальний.

Розподіл НД полягає в створенні так званих основних (первинних) доходів. Їхня сума дорівнює НД. Основні доходи формуються при розподілі НД серед учасників матеріального виробництва. Вони поділяються на дві групи:

1) заробітна плата робітників, службовців, доходи фермерів, селян, зайнятих у сфері матеріального виробництва;

2) доходи підприємств сфери матеріального виробництва.

Однак первинні доходи ще не утворять суспільних коштів, достатніх для розвитку пріоритетних галузей народного господарства, забезпечення обороноздатності країни, задоволення матеріальних і культурних потреб населення. Необхідний подальший розподіл або перерозподіл НД. Перерозподіл НД пов'язаний з міжгалузевим і міжтериторіальним перерозподілом коштів в інтересах найбільш ефективного і раціонального використання доходів та нагромаджень підприємств і організацій; з наявністю поряд з виробничою невиробничої сфери, в якій НД не створюється; з перерозподілом доходів між різними соціальними групами населення. У результаті перерозподілу утворяться вторинні (похідні) доходи. Це доходи, отримані в галузях невиробничої сфери, податки. Вторинні доходи служать для формування кінцевих пропорцій використання НД.

Активно беручи участь у розподілі НД, фінанси сприяють трансформації пропорцій, що виникли при первинному розподілі НД, у пропорції його кінцевого використання. Доходи, створювані в ході такого перерозподілу, повинні забезпечити відповідність між матеріальними і фінансовими ресурсами та, насамперед, між розміром грошових фондів і їхньою структурою, з одного боку, і обсягом та структурою засобів виробництва і предметів споживання – з іншого. Перерозподіл НД відбувається в інтересах структурної перебудови народного господарства, розвитку пріоритетних галузей економіки на користь найменш забезпечених верств населення.

Таким чином, перерозподіл НД відбувається між виробничою і невиробничою сферами народного господарства, галузями матеріального виробництва, окремими регіонами країни, формами власності й соціальних груп населення. Кінцева мета розподілу і перерозподілу НД і ВВП, що відбувається за допомогою фінансів, полягає в розвитку продуктивних сил, створенні ринкових структур економіки, зміцненні держави, забезпеченні високої якості життя широких верств населення. При цьому роль фінансів підпорядковується задачам підвищення матеріальної зацікавленості працівників і колективів підприємств і організацій у поліпшенні фінансово-господарської діяльності, досягненні найкращих результатів при найменших витратах. Однак тільки розподільна функція фінансів, незважаючи на її багатогранність, не розкриває цілком властивостей фінансів як економічної категорії. Справа в тому, що фінанси, пов'язані з рухом вартості суспільного продукту, вираженої в грошовій формі, мають властивість кількісно відображати відтворювальний процес у цілому і різні його фази. Ця здатність фінансів дозволяє систематично контролювати вартісні пропорції. Така властивість фінансів виявляється через іншу найважливішу їхню функцію – контрольну.

Контрольна функція діє в тісній єдності з розподільною. Контрольна функція фінансів полягає в контролі за розподілом ВВП за відповідними фондами і витратою їх за цільовим призначенням. В умовах переходу і розвитку ринкових відносин фінансовий контроль спрямований на забезпечення динамічного розвитку суспільного і приватного виробництва, прискорення НТП, усіляке поліпшення якості роботи у всіх ланках народного господарства. Він охоплює виробничу та невиробничу сфери і націлений на підвищення економічного стимулювання, на раціональну й дбайливу витрату матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та природних багатств, скорочення непродуктивних витрат і втрат, припинення безгосподарності й марнотратства. Одне з важливих завдань фінансового контролю – перевірка точного дотримання законодавства з фінансових питань, своєчасності і повноти виконання фінансових зобов'язань перед бюджетною системою, податковою службою, банками, а також взаємних зобов'язань підприємств і організацій за розрахунками і платежами.

Контрольнафункцiя фiнансiв породжена їх розподiльчою природою, здатнiстю кiлькiсно вiдображати економiчнi процеси, якi виникають при розподiлi i перерозподiлi валового нацiонального продукту. Враховуючи те, що фiнанси мають таку властивiсть кiлькiсного вiдображення пропорцiй, то їм внутрiшньо притаманна i функцiя контролю за розподiлом валового нацiонального продукту по вiдповiдних фондах та їх витрачанням на передбаченi законодавством цiлi. Контрольна функцiя фiнансiв на практицi реалiзується у дiяльностi людей, які проводять фiнансовий контроль — це прояв внутрiшньопритаманної фiнансам контрольної функцiї, її свiдоме використання.

У кожній країні функціонує ціла система органів, які здійснюють фінансовий контроль. В Україні до них належить Міністерство фінансів, Рахункова палата, Державне Казначейство, Контрольно-ревізійна служба, Державна податкова служба та деякі інші.

Дiя контрольної функцiї базується на iнформацiї, джерелом якої є фінансова звітність, тобто така бухгалтерська звітність, що містить дані про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів суб'єктів господарювання. Фінансова звітність включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів. Важливе мiсце у фiнансовiй iнформацiї вiдводиться фiнансовим показникам, характерною рисою яких є синтетичний характер, тобто залежнiсть їхнього розмiру вiд дiї багатьох факторiв. Це такi показники як прибуток, рентабельнiсть, фондовiддача, фондоємкість, оборотнiсть оборотних коштiв та iн.

Регулююча функція пов'язана з втручанням держави через фінанси (державні витрати, податки, державний кредит) у процес відтворення. З метою регулювання економіки й соціальних відносин використовується також фінансове і бюджетне планування, державне регулювання ринку цінних паперів.[21, с. 112-156].