Функція мотивації

Глобальне питання — в якій мірі слід задовольняти потреби підлеглих, щоб вони ефективно та результативно виконували свої обов'язки і прагнули досягти загальноорганізаційних цілей?

Конкретизація:

^ чого потребують підлеглі?

^ яка структура їх потреб (визначення питомої ваги кожної з них)?

^ в якій мірі ці потреби задовольняються організацією?

^що сприяє задоволенню підлеглих та підвищенню продуктивності їх праці?

^ що може запропонувати керівництво організації для задоволення потреб підлеглих і в якому обсязі?

Функція контролю

Глобальне питання — об'єктивно оцінити та проаналізувати результа­ти діяльності.

Конкретизація:

^ як та за якими показниками необхідно вимірювати результати праці?

^ як. часто це слід робити?

^ на скільки ми просунулись уперед по шляху досягнення запланованих показників?

^ як це порівнюється з тим, що було передбачено?

^ якщо це просування занадто повільне, то чому?

^ що нам заважає (знайти причини, а не наслідки проблеми)?

^ які корективи необхідно застосувати?

^ хто винен у тому, що досягнуті показники значно менші від запланованих, або хто (чи що) найбільше сприяє успішній роботі?

Управлінські рішення можна систематизувати за ознаками':

1. За сферою охоплення чи масштабом можливих наслідків:

^ загальні (прямо чи опосередковано стосуються усієї організації);

^ часткові (торкаються лише деяких структурних підрозділів, певних відділів та служб, локальних проблем).

2. За тривалістю дії:

^ перспективні, стратегічні (їх наслідки виявляються згодом, у майбутньому);

^ поточні, оперативні (спроможні активно та негайно вплинути на розвиток ситуації).

3. За рівнем прийняття (залежно від рівня управління — вищого, середнього чи технічного).

4. За характером розв'язуваних завдань (програмовані, непрограмо-вані та компроміси).

5. За способом прийняття:

^ одноособові;

^ колегіальні (розробляє та пропонує група фахівців, а ухвалює відповідальний менеджер чи кілька адміністраторів);

^ колективні (приймаються загальними зборами на основі більшості голосів).

6. За способом обґрунтування:

^ інтуїтивні, засновані на відчутті того, що вибір правильний. Це відчуття підказує набутий досвід, аналіз ситуації, врахування сил та суб'єктів впливу, передбачення майбутніх змін);

^ засновані на суб'єктивних судженнях (сприймається на віру як аксіома, думка чи висновок експерта, фахівця, спеціаліста). Ці рішення типові для ситуацій, у яких менеджер не володіє достатньою компетенцією для самостійного аналізу, а тому звертається за допомогою до професіонала;

^ раціональне вирішення проблеми.

7. За характером:

6. ^ економічні рішення;

7. ^ технологічні рішення;

8. ^ соціально – психологічні рішення;