Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Знак як основна форма комунікації та форма людського буття






Нейрофізіологічний апарат людини пристосований до опрацювання знакової інформації – слів, цифр, символів. Усе, що ми знаємо, має знакову природ у. Знак лежить в основі будь-яких суб’єктно-об’єктних чи міжсуб’єктних стосунків, тобто комунікації.

Декілька дефініцій знака.

Знак – універсальний попередник між усією множиною реальних і потенційних значень і тими, хто ці значення прагне осягнути, тобто між людиною і оточуючим її світом.

Знак – це те, що в певному сенсі або відношенні замінює для когось інший об’єкт.

Знак – це те, що завжди репрезентує (зображає) щось інше, а не себе.

Призначення знака бути тим, чим він не є, зображати (представляти) собою щось інше. Знак має статус універсального посередника між людиною й оточуючим її світом.

 

Термінологічна розвідка. Концепт – ідея речі, ментальна (тобто світоглядна) репрезентація властивостей об'єкта; мовне вираження психічного (чуттєвого) образу явища, яке залежить від змісту культури й детермінує систему споріднених значень. Ментальність спосіб мислення, світогляд, притаманний представникам кожної національності. Амбівалентність неоднозначне поняття, містить протилежні за значенням компоненти. Біфуркація точка роздвоєння (приклад: старе і нове, минуле й прийдешнє), точка неповернення. Парадигма – шаблон, клас функціонально однорідних одиниць. Синтагма – спосіб зв’язку різних елементів системи згідно з певним структурним принципом. Сигніфікат – сукупність ознак, семантичний зміст мовної одиниці. Сигніфікація – встановлення взаємозалежності між означником і означуваним у процесі формування й використання знака.

Знак і система знаків. У семіотиці, лінгвістиці й ТК для дослідження знакових відносин використовують трикутник «Фреге», німецького вченого, одного із засновників математичної логіки, який писав: «Вживаючи знак, ми хочемо сказати щось не про знак, нас цікавить передусім його значення».

Тип (клас) речі, предмета або явища називають денотатом знака, а конкретну річ – референтом знака. Меблі – денотат, стілець – референт. Людина означає речі не безпосередньо, а опосередковано через власне її сприйняття, тому на вершину трикутника поміщають уявлення про річ. Тобто сигніфікат знака. Поняття називають і по-іншому, концепт або десигнат знака.

Цей трикутник використовують і в ширшому сенсі – для позначення зв’язків людини з оточуючим світом. Три сторони трикутника «Фреге» дають 3 розділи семіотики: семантику (вивчає відношення між денотатом і концептом речі, значення), синтактику (вивчає взаємодію між знаками), прагматику (людина і знак).

 

Виділяють 3 види знаків за ступенем їх наближення до предмета: ознаки, сигнали і власне знаки. Колір овочуабо фрукту є ознакою. Зрілості або свіжості. Дим сигналізує про наявність вогню. Знак виконує функцію заміщення предмета. Природні знаки не є навмисно вжитими. Властиві такі й людині: тремтіння рук видає хвилювання, почервоніння обличчя – сором тощо. Однак, у той же час більша частина людських знаків є навмисними (інтенціональними), спрямованими на конкретний предмет.

За ступенем відношення до означника вирізняють іконічні, індексальні й символічні знаки. Іконічні – образи, що мають природну схожість із об’єктом, хоча й досить умовну (фото, ікона, картина). Індексальні – вказують на об’єкт (стрілкою, окликом, пальцем тощо), характеризують об’єкт через вказівку на спосіб його прояву. Символічні – умовні, не зв’язані безпосередньо з об’єктом, замінюють його в дискурсі, в думці – це слова, деякі алегорії (осел, орел, тощо). Саме так Чарльз Пірс ділив знаки на 3 види: ікони (зберігає подібність до реального об’єкта), індекси ( характеристика об’єкта через вказівку на спосіб його прояву ), символи (репрезентація об’єкта на основі матеріальної форми, довільної щодо зображуваного).

 

Принципова різниця між ними в тому, що іконічний знак людина бачить, індексальний ­ – «визначає», а символічний – усвідомлює, засвоює. Останній найбільш підлягає суб’єктивним тлумаченням, тому що вказує не лише на індивідуальні речі, а й властивості класу таких речей (кримінологія).

По-різному види знаку співвідносяться з істинною природою речей, які вони означають. Найближче до неї знак-ікона, але він же й найдальше (не вір очам своїм), що використовується у маніпулятивних технологіях на ТБ, в кіно й театральному дискурсах. Документальний ефект зображення маскує той факт, що створені за допомогою знаків-ікон образи є наскрізь суб’єктивними конструкціями. Одну й ту саму картинку можна показати під різним ракурсом, від чого змінюється її значення.

 

Знак, за Ф. Де Соссюром, – це сутність із профілем дволикого Януса. Мова – це не лише вербальна система. До знакових мов відносять танець, пантоміму, балет, музику, живопис, хореографію. Ми живемо у світі мов не тільки вербальних, а й знакових.

Два елемента умовної будови знака ФдС назвав означуваним і означником.

Означуване – Означник

Поняття – Слово, звукообраз

План змісту – План вираження

Концепт – Медіатор

Сигніфікант – Сигніфікат

 

Структуру й обсяг означуваного (концепту) визначають через ситуацію, контекст. Взаємодія означуваного й означника і породжує знак.

Мова – це парадигматична (шаблонна) сутність, впорядкована за певним принципом система (фонеми, їх позначення в алфавіті, словникова лексика, правила) субсистем, які об’єднані макропарадигмами. Реалізується завдяки синтагматичному порядку.

Текст – синтагматична форма існування макропарадигми.

Принцип зв’язку парадигми (сукупності елементів) і синтагми (способу організації елементів) незмінний для будь-якої системи.

Приклад:

Парадигма Синтагма
алфавіт слово
лексика речення, осмислена фраза
нота акорд
дорожні знаки рух, що регулюється
меню вибір страви
гардероб стиль, імідж

 

 

Ф. де Соссюр розглядав знак як білатеральне (двобічне) психічне утворення, що поєднує поняття (означене) з акустичним образом (означником) Воно утворюється не для індивіда, а лише для колективу. Основним внеском цього вченого в науку вважається ідея системності мови й інших комунікативних систем. Кожен знак чи елемент системи не існує сам по собі й отримує значення лише у взаємозв’язку всіх елементів системи.

Російський вчений С. Карцевський, розвиваючи ідею знака, увів поняття асиметричного дуалізму. Означник і означене з’єднуються лише на мить, кожне з них може мати власну історію розвитку. Це пояснює, чому в історії знаків, тобто в діахронії (розвиток окремих елементів мови та її системи в цілому як предмет лінгвістичного дослідження), змінюється їх зовнішня форма, хоча знак може при цьому й не втрачати свого значення (влькас, влъка, вулк, волк, вовк). Те ж саме відбувається й у шрифтових зображеннях: знак змінює свою форму, а значення лишається тим самим (синхронія). Наприклад звук «а»: А, а, А тощо.

Таким же чином можна пояснити, чому при незмінному означнику, значення (означене) змінюється в історії, тобто в діахронічному плані (наприклад свастика), або чому означник в синхронії може мати декілька значень (ключ – джерело, музичний термін, частина замка тощо).

І в цій галузі є простір для маніпуляції наївною, масової свідомістю, яка не розділяє знак і предмет, тобто означник і означене. Багато людей вважає, що знаки мають внутрішнє, природне «правильне» значення, і що вони є «гарними» або ж «поганими». Знаки насправді мають оціночну інтерпретацію, але тільки в з точки зору певної системи, коду, мови, яку використовує реципієнт і соціальна група, до якої він належить. Порівняємо написання деяких слів у російській, українській та білоруській мовах. Вы, професор, воля ваша, что-то нескладное придумали! Ви, професоре, воля ваша, щось недоладне (неоковирне, безладне) придумали! Ви, прафесар, воля ваша, але не надта складна придумалі! (М.Булгаков. Мастер и Маргарита). Схожі слова з однієї спорідненої мови здаються спотвореними в іншій, а її носії – «безграмотними». Звідси в деяких росіян нав’язана їм думка, що українська мова спеціально придумана, аби смішити людей. А в багатьох українців спостерігається вороже ставлення до російської мови…

 

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.