Тема. Вступна лекція

Синоніми слова «комунікація» не лише «спілкування», а й «життєдіяльність», адже без комунікації найрізноманітнішого характеру неможливо уявити собі людське життя. Людина стає людиною тільки в спілкуванні (Я+Ти).

Комунікація так само безмежна й різноманітна, як і людське суспільство. Відтак комунікативні знання є міждисциплінарними, бо охоплюють як універсальне явище не тільки соціум, а й природу. А тому, напевне, немає такої галузі науки, яка б так чи інакше не стосувалася комунікативних процесів. Усе є філологія!

Філософія вивчає К. як атрибут матерії, бо остання є наслідком «спілкування» певних часток, різних енергій. Та сама філософія має комунікативну природу, бо є плодом діалогів, боротьби думок, уявлень, логік, розумінь тощо. У надрах філософії зароджуються логіка, риторика, етика, політика, герменевтика, психологія тощо, які мають безпосереднє відношення до комунікативних технологій.

Лінгвістика також плід комунікації, а на межі між нею й перерахованими вище науками виникає семіотика, яка вивчає К. як обмін знаками, що складають певні знакові системи. Культурологія досліджує трансляцію за допомогою цих знакових систем різних культурних цінностей в часі та просторі.

Біологія займається вивченням комунікативних процесів, які мають суто фізіологічну основу. Оскільки людина має певною мірою спільну з тваринами природу, то почали вивчати зоокомунікацію – етологія. В 1973 році ряд вчених за такі дослідження отримав Нобелівську премію.

Вчені з’ясували, наприклад, що у тварин, як і у людей, є:

– сигнали для статевих партнерів і конкурентів;

– сигнали патерналістські (між батьками й дітьми);

– сигнали небезпеки (розуміють представники різних родів і видів, коли пожежа чи повінь);

– сигнали про наявність їжі;

– сигнали «голосування». При злеті гусей, а також у шакалів;

– сигнали метакомунікації, які готують до певних дій. У левів та псових поза з прижатими до землі передніми лапами передує «драці-грі», попереджає, що будь-які агресивні дії є лише грою. (Сфінкси в Єгипті?);

– є сигнали покірності, зверхності тощо.

Але людська мова майже нічого спільного з мовою тварин не має. У-хромосомі вже 320 тисяч років, а реконструювати вдалося лише ностратичну мову (12 тисяч років).

Математика, фізика, інші точні науки сприяли прогресу технічної комунікації. Щоправда, цей прогрес, попри позитив, має і негативні наслідки. У зв’язку з колосальним зростання комунікаційних можливостей різко загострилася проблема перцепції (сприйняття) й рецепції (усвідомлення) повідомлень. Комунікативний простір практично подолано, але сенсоовий, навпаки, стає всі менш досяжним для все зростаючої кількості людей. Внаслідок появи усе більшої кількості як «білих» так і «чорних» плям. Парадокс! Останні породжуються невіглаством, вплив якого на інформаційну сферу зростає в геометричній прогресії,

Закони комунікації (окрема лекція)

Мають об’єктивний характер. Є закони динамічні (природа, жорстка детермінація, а є статистичні (соціумні). Реакція не завжди адекватна стимулу, особливо в окремої людини, маса більше прогнозована (корупція…). Також парадокс!

Будь-яка К. має знаковий характер і може відбуватися тільки за умови хоча б частикового співпадіння знакових систем комунікаторів. У той же час лише за умови неспівпадіння інформаційних потенціалів. Втім, на практиці співпадіння інформаційних потенціалів практично не буває. Також парадокс!

Є й такий цікавий закон: „ Кількість інформації, що передається, зворотно пропорційна частоті подачі сигналів, чим більш рідкісний сигнал, тим він більш інформативний». Тобто, сигнал тоді тільки інформаційно насичений, якщо містить елементи непередбачуваності, несподіваності, навіть абсурдності (Ориген, Псакі).

Розглянемо поняття «інформація». Компонентний аналіз свідчить, що само слово означає «упорядкування чогось невідомого або невпізнаного, іншого» Ін-форма-ці-я. Філіокве.

Етапи еволюції розуміння терміну і явища «інформація»: – як повідомлення (сигнали, що циркулюють в кібернетичних системах також); як відбиток, відображення; як те, що відрізняє один природний об’єкт від іншого (ключові слова «різноманітність», рос. «разнообразие»).

Якщо розглядати інформацію в 3-му значенні, тобто як атрибутивну якість матерії (ідеї), то будь-яку взаємодію в світі живої та неживої природи можна розглядати як К. І це поняття значно ширше, ніж «спілкування». Останнє може відбуватися, як правило, тільки між людьми і є різновидом «соціальної К», а між неживою і живою природою між ким і чим завгодно.

Теорія Шеннона-Вівера: «Інформацією не є будь-яке повідомлення, а лише те, яке зменшує невизначеність, незнання в комуніката. У фразі «Завтра буде дощ» для англійця немає інформації.