Техніка гри

Історія розвитку

1898 р. викладач Г. Нільсен датського міста Ортруд включив гру подібну і назвав хаандбол.

1928р. – створення Міжнародної любительської федерації ІАГФ.

1936р. –гандбол вперше включили в програму Олімпійських ігор і першим олімпійським чемпіоном стала команда Німеччини. Етапи розвитку гандболу:

І. 1898-1941рр. - зародження, розповсюдження і становлення гри гандбол.

ІІ. 1946-1957рр. - перевага розвитку гандболу 11х11.

ІІІ. 1958-1972рр.- розвиток гандболу 7х7.

ІV. 1973р. і на сьогоднішній час – сучасний етап розвитку гандболу.

Серед українців виступали в 1973р. Михайло Іщенко, Сергій Кушнірук і Олександр Рязанов. Збірна жінок представляла 10 гравців: Н.Шерстюк, Т. Макарець, Н. Любова, З.Турчина, Г.Загарова.

Техніка гри

Фізична підготовка спрямована на розвиток і вдосконалювання основних рухових якостей (сили, швидкості, гнучкості, спритності, витривалості). Хороша фізична підготовка є необхідною базою для досягнення високих результатів.

Технічна підготовка є одним з основних резервів підвищення спортивних досягнень. Слід розрізняти два види спортивної техніки: ідеальна модель, заснована на біомеханічних закономірностях і досвіді видатних спортсменів, і реально сформована техніка, пов'язана з індивідуальними особливостями спортсмена. Оптимізація технічної підготовки повинна здійснюватися з урахуванням тілобудови, функціональних даних, особливостей вищої нервової діяльності спортсмена, що визначають основні рухові моделі виду спорту, властиві лише цьому спортсмену.

Тактична підготовка спортсмена – уміння провести спортивну боротьбу для завоювання перемоги. Тактична підготовка містить у собі вивчення можливостей суперника й умов майбутніх змагань, освоєння тактичних прийомів та їх варіантів, уміння скласти і реалізувати план спортивної боротьби, спроможності уважно спостерігати, швидко сприймати й оцінювати ситуацію і вчасно приймати правильні рішення.

Психологічна підготовка – одне з найважливіших завдань у тренувальному процесі, що включає розвиток специфічних якостей: сили волі, швидкості рухових реакцій, сміливості, рішучості, наполегливості, кмітливості, емоційної стійкості.

Техніка гри – це оволодіння гравцем, ігровими прийомами з м’ячем та без м’яча, переміщення ігровим майданчиком, які необхідні для успішних дій як у нападі так і у захисті. До техніки нападу належать: переміщення, ловля м’яча, передачі, ведення м’яча, кидки м’яча у ворота. До техніки захисту належать: переміщення, ловля м’яча, перехоплення м’яча, предачі, ведення, блокування кидків. Переміщення дозволяє гравцю на майданчику правильно вибрати місце як для нападу так і для захисту, створюючи чисельну перевагу на окремих частинах майданчика. Техніка переміщення включає: ходьбу, біг, стрибки, зупинки, повороти. Ведення м’яча: одно ударне і багато ударне. Ловіння м’яча: однією і двома руками. Ловіння м’яча двома руками можна розділити на три фази – підготовчу, основну і заключну. Передача м’яча - це ігровий прийом за допомогою якого гравець спрямовує передачу партнеру. Кидки м’яча у ворота. Кидок – це прийом, який дозволяє кинути м’яч у ворота. Кидок можна виконувати в опорному положенні, в стрибку, падіння з місця або розбігу. В залежно від того в яких умовах виконується кидок підготовча фаза містить: розбіг, стрибок і замах. Види кидків: зверху, збоку, знизу.

Захист. Переміщення. Ходьба потрібна захиснику для вибору позиції при опіці нападника. Захисник застосовує ходьбу звичайну та переставними кроками. Гандболіст повинен пересуватися лицем вперед, спиною назад по прямій, зігзагом та човникоподібно. Стрибки застосовуються при блокуванні, відборі, перехопленні м’яча. Захисник може виконувати стрибок однією чи двом ногами з будь-якого вихідного положення. Техніка захисту набуває особливого значення при стрибку вперед і в сторону, вони використовуються для швидкого подолання відстані між захисником і нападником, коли потрібно провести вибивання чи відбір м’яча. Протидія володіння м’ячем. Блокування – це перешкода на шляху м’яча або гравця нападу. Блокування м’яча відбувається однією чи двома руками, зверху, з боку, знизу. Визначивши напрямок кидка, захисник швидко випрямляє руки перешкоджаючи шлях м’ячу, пальці при цьому повинні бути зімкнуті, кисті напружені в момент торкання м’яча рук, таке положення рук запобігає виникненню травм. Гравця без м’яча можна блокувати, але при цьому руки захисника повинні бути притиснуті до тулуба. Вибивання – це прийом, який дозволяє перервати ведення м’яча. Найкраще м’яч можна вибити в безконтактній фазі, коли м’яч відбивається від майданчика. Відбір м’яча при кидку – це перервання кидка в кінці розгону м’яча. Відбір м’яча при кидку виконується в стрибку і в опорному положенні, при цьому захисник ближньою рукою на проти ході легко торкається м’яча, знімаючи його з руки нападника.

Техніка гр. воротаря. Всю діяльність воротаря можна поділити на: 1. Техніка гри воротаря під час кидків з різної відстані. 2. Взаємодію з польовими гравцями під час захисту. 3. Організація швидкої контратаки після зриву команди суперника.

Методика. При навчанні кожного прийому техніки важливо розглядати його по фазам, особливу увагу потрібно концентрувати спочатку на основній фазі, а потім вже на деталях. Послідовність формування техніко-тактичних дій: 1. Ознайомлення з прийомом техніки за допомогою методів – позаду і розповідь. 2. Вивчення прийому в спрощених умовах за допомогою методів в цілому і по частинах. 3. Вдосконалення прийому в умовах наближених до умов гри. 4. Застосування прийому в грі.

Вивчення прийомів гри в нападі. Навчаючи техніку пересувань необхідно: вивчити кожен прийом окрему – біг, стрибки, зупинки та навчити їх поєднувати. Біг вивчають в такій послідовності: звичайний; зі зміною швидкості; зміною напрямку. Зупинки вивчають спочатку заторможуючи однією ногою, а потім обома. Стрибки вивчають спочатку відштовхуючись двома ногами, а потім однією з місця і розбігу. Вивчення техніки володіння м’ячем: 1. Навчання ловлі. 2. Вивчення передач. 3. Вивчення ведення м’яча. 4. Вивчення кидка в опорному положенні. 5.Вивчення кидка в стрибку. 6. Вивчення кидка в падінні. 7. Навчання обманним рухам. 8. Навчання прийомам гри в захисті. 9. Навчання протидіяти володінню м’ячем.

Навчання ведінню м’ яча.

Навчання одновдарному ведінню м’яча труднощів не має. Достатньо пояснення і хорошого показу. Спочатку ведіння виконується на місці, потім при пересуванні кроком і, нарешті, бігом. Навчання багатовдарному ведінню починається з вправ на місті. В цій вправі освоюється правильне положення руки, виробляється навик м'яких послідовних поштовхів м’яча, отримується зручна стійка. Далі вивчається ведіння з різними переміщеннями майданчиком.

Кидок м’яча в опорному положенні:

І. Передача м’яча в парах на відстані 4-4, 5 м.

2. Те саме, але на відстані 5-6 м на швидкість.

3. Передача м’яча на точність.

4. Кидки м’яча у ворота на точність з неповним зусилля з відстані 7-8 м.

5. Кидки м’яча у ворота з пасивним захисником.

6. Те саме, але з активним захисником.

7. Те саме, але з виконанням дій, що відвертають увагу суперника.

8. Кидки м’яча у ворота після введення та передачі партнера.

Кидок м’яча у ворота в стрибку:

1. Почергові стрибки на правій і лівій йогах.

2. Стрибки через лаву з приземленням на поштовхову ногу.

3. Імітація кидка м’яча в стрибку.

4. Передача м’яча в стрибку між гравцями.

5. Кидки м’яча в стрибку після введення й передачі партнера.

6. Кидки м’яча у ворота з пасивним захисником.

7. Те саме, але з активним.

Дії, що відвертають увагу суперника:

1. Заволодіння м’ячам, гравець на місці імітує передачі м’яча.

2. Те саме, але у русі.

3. Гравці просуваються по майданчику з інтервалом 1-1, 5 м один від одного. Замикаючий робить ривок, пробігав змійкою вперед і стає направляючим.

4. Рухлива гра ‘Квач’.

5. Вправа в парах з пасивним захисником.

6. Те саме, але з активним.

7. Однобічні ігри 2x2, 3x3.