Початок війни

У грудні 1647 р. Б. Хмельницький утік на Січ. У січні 1648 р. разом із сотнею запорожців і декількома сотнями «покоза-чених» селян він атакував Кодацьку фортецю, через яку поля­ки контролювали Запорожжя. Розташований у ній гарнізон, що складався з реєстровців Корсунського полку, майже цілком перейшов на бік Хмельницького. На Січі Хмельницький був обраний гетьманом і розіслав по Україні універсали, в яких закликав народ піднятися на боротьбу проти шляхти. Крім цього, ще до початку війни Хмельницький установив союзни­цькі відносини з перекопським мурзою Тугай-Беєм, звіль­нивши без викупу його сина, що потрапив у полон. Союз із татарами був необхідною умовою успішної війни, оскільки козацьке військо на той час не мало кавалерії. Крім того, козацтво завжди складало лише ядро повсталих. Основна ж їхня маса складалася зі слабоозброєних ненавчених військовій справі селян, що до того ж пересувалися разом з родинами, що позбавляло повстанців маневреності і змушувало їх обмежу­ватися оборонною тактикою.

Фактичним проголошенням війни стала вимога Б. Хмель­ницького вивести з території Наддніпрянщини королівські війська і скасувати «Ординацію» 1638 р. Усвідомивши небез-

Тема 9

пеку сформованої ситуації, польські власті почали мобілізацію сил для придушення повстання. На утихомирення запорожців вирушило два загони. Перший загін чисельністю в 6 тис. чол., у тому числі 2 тис. реєстрових козаків, очолив син коронного гетьмана Стефан Потоцький. Другий загін чисельністю в 4— 5 тис. чол., що складався з реєстровців і німецьких найманців, спускався по Дніпру. Його очолювали генеральний осавул реєстрового козацтва Іван Барабаш і Ілляш Караїмович. Слідом за ними виступили основні польські сили під керівництвом гетьманів Миколи Потоцького і Мартіна Калиновського.