Повстання під керівництвом К. Косинського

Повстання під керівництвом Криштофа Косинського -

перше велике селянсько-козацьке повстання, що почалося в 1591 р. і продовжувалося до 1593 р., охопивши Поділля, Волинь і Київщину. Очолив його Криштоф Косинський - дріб­ний шляхтич, гетьман реєстрових козаків. За бойові заслуги він одержав від сенату володіння на ріці Рось, але білоцер­ківський староста Януш Острозький - син київського воєводи -забрав це володіння собі. Розгніваний цим К. Косинський зібрав загін реєстрових та низових козаків і рушив на Білу Церкву. У Білій Церкві незадовго перед тим відбулося велике повстання міщан (у 1589 р. король Сигізмунд III дарував цьому місту Магдебурзьке право, однак, староста не дав міща­нам скористатися ним). Міщани перейшли на бік козаків, Білоцерківський замок був узятий разом з артилерією і боє­припасами, що знаходилися там. В окрузі почалися завору­шення селян, які знищували шляхту і оголошували себе коза­ками. Повстання швидко поширювалося й охопило Київське, Волинське і Брацлавське воєводства. Для його придушення було оголошено посполите рушення (ополчення) місцевої шляхти. Шляхетське військо очолив київський воєвода князь Василь-Костянтин Острозький. 23 січня 1593 р. під містеч­ ком П'ятка на Волині розпочався бій, який продовжувався цілий тиждень. Повсталі трималися мужньо, але сили були нерівними. У ході переговорів вони змушені були погодитися на умови шляхти: позбавити К. Косинського гетьманства; козаки повинні були залишити волость і відійти за дніпров­ські пороги, а селяни - повернутися до своїх панів.

Після нетривалого затишку, навесні 1593 р. К. Косинський відновив боротьбу. Козаки залишили Запорожжя й узяли в облогу Черкаси. Черкаський староста Олександр Вишне-вецький запросив К. Косинського до себе для ведення перего­ворів і по-зрадницькому вбив його. Позбавлені керівника, повсталі були розбиті.

Повстання під керівництвом С. Наливайка (1594-1596 рр.)

Наступне селянсько-козацьке повстання почалося вже в 1594 р. Його вождем став Северин Наливайко - сотник на­двірних козаків київського воєводи князя В.-К. Острозького.

Тема 7

Приводом для виступу став конфлікт між загонами «охочих» козаків, сформованих С. Наливайком з дозволу воєводи для відбиття очікуваного нападу татар з одного боку, і шляхтою, незадоволеною необхідністю утримувати ці загони за свій рахунок, з іншого. У вересні 1594 р. повсталі козаки об'єд­налися із селянами і міщанами і взяли м. Брацлав. У лис­топаді їм здалася найбільша на Поділля фортеця Бар. Одночасно С. Наливайко продовжував боротьбу з татарами і турками. Йому на допомогу прийшов загін запорожців на чолі з гетьманом Григорієм Лободою. Восени вони почали спільний похід на Молдавію (васала Туреччини), після повернення з якого навесні 1595 р. загони С. Наливайка і Г.Лободи розділилися. Перший пройшов через Східну Галичину, Поділля, Волинь у Білорусію, другий діяв на Поділлі і Київ­щині. Козацький загін, очолюваний М. Шаулою, діяв у Біло­русії. Козаки громили маєтки шляхти, багатих міщан, уніатів. На їхню підтримку виступило місцеве населення. Антифео­дальний рух поширився і на польські землі.

Восени 1595 р., завершивши молдавський похід, польський уряд кинув усі сили на придушення повстання. Командую­чий польською армією гетьман С. Жолкевський збирався розбити повсталих вроздріб. Однак, здійснити цей план не уда­лося. Загін С. Наливайка, проти якого виступив польський гетьман, ухилився від бою і, зробивши найтяжчий перехід через Дике Поле, з'єднався з козаками Г. Лободи і М. Шаули. У березні 1596 р. об'єднані сили повсталих двічі вступали в бій з коронним військом під Білою Церквою, але, зазнавши значних утрат, змушені були відступити.

В урочищі Солониця під Лубнами в 100 верстах від росій­ського кордону вони були зупинені польською кіннотою і спору­дили укріплений табір. Майже два тижні по кілька разів на день поляки штурмували обложений табір, але взяти його не змогли. Однак, у таборі обложених не було води, продовольства, боєприпасів, почалися хвороби. Серед обложе­них загострилися протиріччя. Група старшин на чолі з Григо­рієм Лободою почала таємні переговори із С. Жолкевським. Козаки обвинуватили Лободу у зраді, і він був страчений. Однак, через кілька днів реєстровці — прихильники компро­місу з владою схопили поранених С. Наливайка і М Шаулу і видали їх шляхті, сподіваючись на милість переможців. Поляки відразу напали на реєстровців, після чого ввір­валися у відкритий табір і знищили майже десять тисяч повстанців-селян, що залишилися в ньому. Близько тисячі козаків удалося прорватися на Запорожжя.

С. Наливайко після 10 місяців катувань стратили у Варшаві. Сейм оголосив про ліквідацію реєстрового війська і конфіс-

92 __ ______________________________ Історія України

кацію майна козаків. Однак, Польща мала гостру потребу в захисті з боку козацького війська, і вже в 1601 р. той же сейм змушений був скасувати власні рішення, які ста­вили козацтво поза законом.