Структура фінансового ринку

Фінансовий ринок є поняттям широким та узагальненим. На практиці воно характеризує сукупність окремих видів ринків з різноманітними сегментами. Кожен сегмент цієї складної системи має свою специфіку та особливості функціонування, свої зобов'язання та правила укладання угод (рис.8.5).

Рис. 8.5. Класифікація складових фінансового ринку

Кожна складова фінансового ринку обслуговує своїх клієнтів, залежно від територіального розміщення та сфери діяльності. При цьому, фінансовий ринок існує як сукупність взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих ринків.

За визначенням І.А. Бланка „сегментація фінансового ринку - це процес цілеспрямованого поділу його видів на індивідуальні сегменти, які розрізняються залежно від характеру фінансових інструментів, що обертаються на ньому ". Однак, одні й ті самі фінансові інструменти можуть бути об'єктом діяльності різних сегментів фінансового ринку. Такий процес переходу фінансових інструментів з одного фінансового ринку чи сегмента на інші називають сек'юритизацією. Він сприяє розвитку взаємозалежності між різними сегментами фінансового ринку.

Зважаючи на все це, фінансовий ринок можна класифікувати за великою кількістю ознак. Так, за видами фінансовий активів він поділяється на:

— Кредитний ринок або ринок банківських позик, позикового капіталу. Це ринок, об'єктом купівлі-продажу на якому є вільні кредитні ресурси, що обертаються на умовах платності, поверненості, строковості та забезпеченості;

— Ринок цінних паперів (фондовий ринок). Тут об'єктом купівлі- продажу є усі види цінних паперів;

— Валютний ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є іноземна валюта і фінансові інструменти, які обслуговують операції з нею;

— Ринок золота (дорогоцінних металів), де об'єктом купівлі-продажу є дорогоцінні метали;

— Ринок фінансових послуг.

За характером руху фінансових інструментів фінансовий ринок класифікується на:

— Первинний ринок, який виникає при емісії цінних паперів і де мобілізуються фінансові ресурси;

— Вторинний ринок, де обертаються цінні папери, продані на первинному ринку.

У свою чергу, вторинний ринок поділяють за організаційними формами функціонування на організований (біржовий) ринок та неорганізований (позабіржовий, або 'вуличний') ринок. Біржовий ринок представлений фондовою біржею як особливим інституційно організованим ринком. На ньому обертаються цінні папери найвищого ґатунку і виконуються операції професійними учасниками. Фондова біржа виступає як торговельна, професійна, нормативна, технологічна основа ринку цінних паперів та фінансового ринку в цілому. На позабіржовому ринку здійснюються операції з цінними паперами позафондової торгівлі, які не котируються на біржі. Цей ринок характеризується високим рівнем фінансового ризику та низьким рівнем юридичної захищеності учасників.

За територіальною ознакою фінансовий ринок поділяють на:

— Місцевий;

— Регіональний;

— Національний;

— Міжнародний (світовий) фінансовий ринок.

За швидкістю реалізації угод розрізняють:

— Ринок з терміновою реалізацією угод (ринок „спот"), на якому угоди здійснюються за короткий строк (до трьох днів);

— Строкові ринки (форвардний, ф'ючерсний, опціонний, ринок „своп"), де здійснюється реалізація угод в майбутньому.

За джерелами залучення коштів фінансовий ринок включає:

— Боргові ринки або ринки кредиту, де за допомогою відповідних фінансових інструментів суб'єкти господарювання мають змогу брати кредити та використовувати їх на свої потреби;

— Ринки акціонерного капіталу, на яких інвестори за допомогою акцій можуть об'єднувати свої фінансові ресурси та спрямовувати їх на реалізацію спільних проектів.

За терміном обертання фінансових активів фінансовий ринок поділяють на:

— Ринок грошей, де здійснюються надійні короткострокові операції купівлі-продажу ринкових фінансових інструментів та фінансових послуг;

— Ринок капіталів, на якому формується попит і пропозиція на середньо- та довгостроковий позиковий капітал. У свою чергу, ринок капіталів поділяється на ринок цінних паперів та ринок банківських кредитів (середньо- та довгострокових).

Однак, за будь-якого трактування структури фінансового ринку, його головною метою є трансформація вільних коштів у позиковий капітал та їхня мобілізація і перерозподіл між сферами і секторами економіки.