Правила вживання розділових знаків

Однорідні члени речення — це такі члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного. Вони називають поняття, близьки за своєю сутністю.

У реченні однорідні члени можуть поєднуватися за допомогою:
1) сполучників сурядності; 2) інтонації, що на письмі позначається комою або крапкою з комою; 3) обох цих способів.

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення.

Однорідними слід вважати означення, які: 1) характеризують предмет з одного погляду; 2) вказують на споріднені ознаки одного предмета (колір, розмір тощо).

Означення неоднорідні, якщо вони характеризують предмет з різних боків (безмежний золотий пшеничний лан; тихе блакитне море). Між неоднорідними означеннями кома не ставиться.

Між однорідними членами речення звичайно ставляться коми, якщо вони:

– з’єднані повторюваними сполучниками і…і (й…й), та…та, ні…ні (ані…ані), не (то)…не (то), або…або, чи…чи, то…то, чи то…чи то;

– з’єднані протиставними сполучниками а, але, проте, зате, та (=але), хоч, хоча, однак: Мала голка, та майстровита. (Нар. творчість.);

– з’єднані парними сполучниками як…так, як не…то, не тільки…а (але) й, як…так і, не так…як, хоч…але (зате, проте, та), не стільки…стільки, якщо не… то, настільки…наскільки;

– з’єднані приєднувальними сполучниками і, а також, ще й, а то й, та й, та ще, які вказують, що до переліченого приєднується ще один елемент як додаток до сказаного: Зазеленіли луги, ще й дібровонька. (Нар. творч.).

Між однорідними членами кома не ставиться, якщо:

– сполучник і (й), або, чи, та (= і) вжитий один раз;

– два дієслова в однаковій формі вказують на дію і її мету (Піди купи хліба).

При однорідних членах можуть використовуватися узагальнювальні слова. Найчастіше у цій ролі виступають: займенники ніхто, ніщо, все, всі; прислівники скрізь, всюди При узагальнювальних словах вживаються такі розділові знаки:

двокрапка ставиться після узагальнювального слова, якщо воно стоїть перед однорідними членами (Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі);

тире перед узагальнювальним словом, якщо воно стоїть після однорідних членів (І нагорі, і в кімнаті – всюди було темно); якщо однорідні члени, що йдуть після узагальнювального слова, не закінчують речення і воно продовжується, то після них ставиться тире (У житті часто-густо моральні якості людини: порядність, принциповість, доброта, працьовитість – стають найпершим прохідним балом)..

Крапка з комою між однорідними членами речення ставиться тоді, коли вони поширені або далекі за змістом: Віє вітер з поля на долину, над водою гне з вербою червону калину; на калині одиноке гніздечко гойдає. (Т. Шевченко). Сидить батько кінець стола, на руки схилився; не дивиться на світ божий; тяжко зажурився
(Т. Шевченко).

Тире між однорідними членами речення ставиться:

1. Якщо однорідні члени речення, не з'єднані сполучниками, різко протиставляються (Ми засіваємо житейське море і не на день минущий – на віки).

2. Якщо наступний однорідний член речення (присудок) виражає швидку зміну дій, уточнення, наслідок, причину дії, пояснення (Зміцнів Київ, оновилася й Софія — одягла тільки нову одежу, яка відповідала смакам та уподобанням нового

Вставними називаються такі слова або сполучення слів, за допомогою яких виражається ставлення мовця до висловленої ним думки. Вставні компоненти граматично не пов'язані з іншими словами у реченні і тому не є членами речення.

За значенням вставні слова і сполучення слів поділяють на такі групи: вказують на джерело повідомлення (на мою думку, по-моєму, повідомляють, як кажуть); виражають достовірність того, про що говориться в реченні, впевненість (без сумніву, як відомо, безумовно, звичайно, ніде правди діти); виражають невпевненість, припущення (можливо, здається, як видно, мабуть, може, певно, може бути); вказують на зв’язок думок, послідовність викладу: (зокрема, отже, до речі, значить, по-перше, в усякому разі, з одного боку, таким чином); виражають емоційну оцінку повідомлюваного факту (на щастя, на диво, на лихо, на жаль, як на зло); привертають, активізують увагу співрозмовника (знаєте, вірите, уявіть собі, зверніть увагу, зрозумійте, повірте).

На письмі вставні слова і сполучення виділяються комами (Ви, мабуть, уже знаєте що наше об’єднання розпочало будівництво пекарні нового зразка).

Ніколи не бувають вставними слова майже, приблизно, принаймні, все-таки, навіть, мовби, неначе, нібито, адже, причому, при цьому, до того ж.

Відокремленими називаються другорядні члени речення, які виділяються за змістом та інтонаційно і виражають додаткове повідомлення або доповнюють основне твердження в реченні. Для підсилення їхньої граматичної і смислової ролі вони виді­ляються в усному мовленні інтонацією, а на письмі – відповідними розділовими знаками.

Відокремлюється дієприкметник із пояснювальними словами (дієпри­кмет­никовий зворот), якщо він стоїть після означуваного іменника (На доброму шматкові виноградника, оголеному від зрубаних кущів, стирчали невисокі пні). Означення перед означуваним словом відокремлюються, якщо вони стосуються особового займенника (Знесилена, вона сіла).

Завжди відокремлюється комами дієприслівниковий зворот (Закінчивши наукове дослідження, необхідно подбати про його належне оформлення).

Можуть відокремлюватися звороти зі значенням включення, виключення або заміщення, що починаються словами крім, окрім, за винятком, зокрема, наприклад, особливо й под. (Весь травень, за винятком кількох ясних і сонячних днів, ішли безперервні дощі).

Звертання – це слово або сполучення слів, що називає того, до кого звертається мовець.

Якщо звертання стоїть на початку речення, то після нього ставиться кома або знак оклику (Боже, допоможи нам!). У середині речення звертання з обох боків виділяється комами (Я не дуже добре, батько, Вас зрозумів). Звертання може бути поширеним (О краю мій, в ті грізні зими завжди з тобою ми були. Я так люблю тебе, мій краю).