Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Методичні рекомендації. для організації самостійної роботи студентів






для організації самостійної роботи студентів

з теми:

«Типи термінологічних словників»

 

Навчальна дисципліна «Українська мова(за професійним спрямуванням)»

Спеціальність 5.12010102 “Сестринська справа”,

5.12010104 “Стоматологія”

Курс ІІІ (третій)

Кількість навчальних годин 2 години

 

  Обговорено і затверджено на засіданні циклової комісії соціально-економічних та гуманітарних дисциплін Протокол № ___________ від “ ____ ” ______ 2013 р. Голова комісії: _____ Л.С.Рубан

 

Харків – 2014 р.

 

 

Автор:

 

 

Тураєва І.В. – викладач першої категорії

 

Рецензент:

 

 

Редько О.Я – методист КЗОЗ ХМК № 2, викладач вищої категорії

 

Рубан Л.С.– голова ЦК соціально-економічних

та гуманітарних дисциплін, викладач вищої категорії, викладач - методист

 

І. Актуальність теми:

Словники відіграють надзвичайно важливу роль у нашому житті. Вони є показником культури народу, бо фіксують знан­ня, якими володіє суспільство у дану епоху. Словники викону­ють дві важливі функції: інформативну (прилучають до знань) та нормативну (допомагають оволодіти мовними нормами).

ІІ. Навчальна мета самостійної роботи:

 

формування національно-мовної особистості, ознайомлення студентів з нормами сучасної української мови в професійному спілкуванні, з основними вимогами до складання та оформлення професійних документів, навчання їх професійного мовлення, збагачення словника термінологічною, фаховою лексикою; підвищення загальномовного рівня майбутніх фахівців, формування практичних навичок ділового усного і писемного спілкування в колективі, розвиток комунікативних здібностей.

 
Знати: ¾ значимість вивчення курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)”; ¾ мову професії, термінологію свого фаху, джерела поповнення лексики сучасної української літературної мови; ¾ особливості використання багатозначних слів, паронімів та омонімів у професійному мовленні, правила написання складноскорочених слів, абревіатур, географічних скорочень; ¾ основні правила українського правопису.   Уміти: ¾ перекладати тексти українською мовою, використовуючи термінологічні двомовні словники, електронні словники; ¾ правильно записувати числівники та цифрову інформацію у професійних текстах: узгоджувати числівники з іменниками; ¾ правильно використовувати найпоширеніші дієслівні форми у професійному спілкуванні; користуватися додатковою літературою; ¾ правильно вживати прийменникові конструкції у професійних текстах, перекладати прийменникові конструкції українською мовою; користуватися довідковою літературою.
 

IІІ. Матеріали самостійної роботи.

ІІІ.1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліни Знати Вміти
Українська мова Мовні норми Застосовувати мовні норми у письмовому і усному мовленні

ІІІ.2. Зміст теми:

Словник — це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, гніздовому, тематичному тощо). У ньому з'ясовується або значення мовних одиниць, або наводиться певна інформація про поняття, які позначаються певни­ми словами, або подається переклад слів на ту чи іншу мову.
Словники відіграють надзвичайно важливу роль у нашому житті. Вони є показником культури народу, бо фіксують знан­ня, якими володіє суспільство у дану епоху. Словники викону­ють дві важливі функції: інформативну (прилучають до знань) та нормативну (допомагають оволодіти мовними нормами).
Залежно від призначення, лексичного матеріалу і способів його опрацювання розрізняють словники енциклопедичні та філологічні, або загальномовні.
Предметом опису енциклопедичних словників є поняття, філологічних — слово. Енциклопедичні словники — це слов­ники, в яких описують предмети, явища, події, розповідають про визначних діячів науки, техніки, мистецтва, культури. Енциклопедичні словники поділяються на загальні та спе­ціальні (тематичні). До загальних енциклопедичних словників належать Український Радянський енциклопедичний словник (Т. 1-3, 1986-1987), Енциклопедія українознавства (Т. 1-10, 1991). До спеціальних належать Енциклопедія кібер­нетики (1976), Шевченківський словник (Т. 1-2, 1983-1985) та інші.
Оскільки слово може характеризуватися з різних позицій, то філологічні словники поділяються на тлумачні, перекладні, історичні, етимологічні, орфографічні, словники наголосів, ін­шомовних слів, синонімічні, діалектологічні, інверсійні тощо.
Тлумачний словник розкриває значення слова, характери­зує його граматичні і стилістичні властивості, подає типові сло­восполучення та фразеологічні звороти з цим словом. Прикла­дом такого словника є Словник української мови в 11-ти томах (1970-1980), який містить 135 тис. слів. Проте на сьогодні він потребує доопрацювання, бо укладений в іншу епоху і налічує чимало слів, які зникли з сучасної мови, адже поняття, що вони позначали, втратили свій сенс. У 2001 р. вийшов Великий тлу­мачний словник сучасної української мови (автор, керівник проекту В.Т.Бусел). Цей словник містить 170 000 слів і є най­більшим та найповнішим.
Словник іншомовних слів за своєю суттю є різновидом тлу­мачного словника. Він розкриває значення іншомовного слова, подає етимологічну довідку. Зразком такого словника є Слов­ник іншомовних слів за ред. акад. О.С.Мельничука (1985).
Орфографічний словник подає перелік слів, а також слово­форм у нормативному написанні. Відомі такі орфографічні слов­ники: Навчальний правописний словник української мови за ред. акад. Д.Баранника та Д.Руденка (1997), Орфографічний словник за ред. проф. А.Свашенко (1997), Словник з правопи­су та слововживання С.І.Головащука (1989), Орфографічний словник української мови (уклад. С.І.Головащук, М.М.Пещак та ін., 1999).
Словники слововживання містять стислі поради щодо того, які саме слова чи словосполучення найдоцільніше вжити для передачі потрібного змісту, у ньому зроблено певні застережен­ня про неправильне або небажане, невдале використання тих чи інших слів у певних значеннях, у тому чи іншому контексті. Прикладом таких словників можуть бути: С.Головащук. Укра­їнське літературне слововживання: словник-довідник (1995); Д.Гринчишин, О.Сербенська, З.Терлак Словник з культури мови (1997).
Орфоепічний словник служить довідником правильної літе­ратурної вимови. У словниках такого типу слова або їх части­ни, вимова яких не збігається з написанням, подаються в транскрипції. Прикладом є Орфоепічний словник М.Погрібного (1989).
Акцентологічні словники — це словники, в яких подане нормативне наголошування слів, напр.: С.Головащук. Складні випадки наголошення: словник-довідник (1995).
Термінологічні словники містять сукупність термінів певної галузі науки, техніки, мистецтва. Вони є загальні та вузькоспе­ціальні, крім того, можуть бути перекладними і тлумачними, комбінованого типу. Російсько-український словник ділової мови / Уклав: О.Мокровольський. – Редакція журналу «Український світ» (1992), Російсько-український словник текстильних термінів (1997), Російсько-український загально технічний словник за ред. Л.І.Мацько (1994), Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки за ред. Й.Ф.Андерш (1994), Російсько-український словник фізичних термінів за ред. Ю.В.Караван (1994) та інші.

 

ІІІ.3. Рекомендована література:






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.