Командні дії

Для організації дій у нападі використовують дві тактичні системи: швидкий прорив і позиційний напад. Завдяки швидким проривам на початковому етапі ата­ки команда може перейти до позиційного нападу у випадку втрати ігрової переваги. Швидкий прорив ха­рактерний стрімкістю дій, енергійністю. В атаці бе­ре участь не вся команда, а лише кілька гравців. При позиційному нападі всі гравці команди беруть участь у підготовці команди до кидка м'яча у ворота.

Швидкий прорив використовується при тимчасовій неорганізованості противника, прп втраті м'яча у на­паді: перехваті м'яча, ловлі м'яча воротарем, оволодін­ні м'ячем, який відскочив від воріт або воротаря, по­рушенні правил.

Розігруючи м'яч шляхом швидких, узгоджених ру­хів у нападі, команда створює чисельну перевагу над захисником на ближніх підступах до воріт.

Прорив може здійснюватися 1—5 гравцями за до­помогою довгих або коротких передач. При правиль­них діях гравців, що беруть участь у швидкому про­риві, нападаючі мають переваги над захисниками. Здійснюючи швидкий прорив короткими або довгими передачами, гравці нападу розташовуються двома лі­ніями; якщо перша лінія не змогла взяти воріт супер­ника, її підтримує друга лінія, вриваючись в коридо­ри між захисниками.

В організації швидкого прориву беруть участь грав­ці, висунуті вперед, або крайні, що не зайняті в бо­ротьбі за м'яч при кидку у ворота. Всі дії одного за­хисника здійснюються на випередження, тобто у мо­мент кидка м'яча у ворота нападаючим.

Найбільш проста атака — швидкий прорив за до­помогою довгої передачі, її виконує або воротар, або гравець, що володіє м'ячем. Гравець, що прориваєть­ся, робить ривок по центру майданчика або вздовж бокової лінії, а після прийому м'яча зміщується до центру. Передача н'е повинна бути надто високою або

довгою, в противному разі воротар може перервати атаку і перехопити м'яч.

Швидкий прорив команда може організувати і за допомогою коротких передач. Прорив короткими пе­редачами виконується в тому випадку, коли захисни­ки в момент оволодіння м'ячем затримуються, встига­ючи розібрати гравців, що прориваються.

У цьому випадку крайні гравці, що рушили вперед, передають м'яч гравцям другої лінії, що підключили­ся до атаки. Щоб не втратити м'яч у момент атаки, гравці, які беруть участь у швидкому прориві, не вступають у контакт із захисниками, а шляхом пере­дач м'яча вільному партнерові не дають можливості противнику перервати атаку. Гравці, які беруть участь в атаці, маневруючи в момент оволодіння м'ячем, на­магаються звільнитися від захисника і завершити про­рив кидком м'яча у ворота. Щоб не втратити м'яча, гра­вець, який приймає м'яч, повинен випередити захисни­ка, тобто заступити йому вихід на перехват передачі. Передаючий зобов'язаний передбачити перехват м'яча захисником і обрати конкретний прийом передачі.

Передача може здійснюватися з траєкторією, пе-рекидкою, з ударом об майданчик, після виконання обманних рухів. Передачі бажано виконувати продов­жені, на вихід. Переміщуючись по всьому майданчику, нападаючі займають зручні позиції і, рухаючись на великих швидкостях, намагаються передати м'яч грав­цеві, що вийшов на кидок.

Атака короткими передачами може здійснюватись з малими силами, першою лінією гравців, які, взаємо­діючи між собою на великих швидкостях, зі зміною місць і застосовуючи обманні рухи і заслони, домага­ються переваги над захисниками. При проведенні швидкого прориву не потрібно поспішати з кидком з незручної позиції. Це може привести до втрати м'яча і організації швидкого прориву команди, яка захи­щається.

Позиційний напад. Командні взаємодії будуються на індивідуальних і групови.х діях гравців ко'манди. Команда, яка не. зуміла здійснити атаку швидким про­ривом, переходить до позиційного нападу проти орга­нізованого захисту. Позиційний напад включає в себе три ігрових фази: початкову, підготовчу і завершаль­ну. Перша фаза визначає розстановку гравців напа­даючої команди на майданчику. Гравці поділяються

на дві тактичних ланки. Одна ланка, або п'грша лі­нія, включає в себе двох крайніх гравців нападу і лі­нійного гравця.; і іноді двох крайніх і двох лі­нійних гравців. У другій лінії розташовуються нанів-середні і розігруючі. Друга 4-'аза визначає переміщен­ня гравців на майданчику з метою створення чисель­ної переваги біля ма.йданчнка воротаря. У другій фа­зі переміщення гравців першої лінії здійснюється вздовж 9-метрової лінії, всередині захисту. Вони по­винні вміти чітко вийти на позицію, яка дозволяє от­римати м'яч від гравців другої лінії, виконати індиві­дуальні дії (обманні рухи.), вийти в зріучне для кидка положення. Гравці другої лінії (напівсередні і цент­ральний) виконують функції розігруючих, створюють своїми діями сприятливі умови для взяття воріт грав­цями першої лінії. Вони ж використовують кожну можливість для кидка м'яча із середніх і дальніх ди­станцій. Для подо'лання організованого захисту засто­совуються заслони, вихід на вільне місце, “наведен­ня”, “відволікання” та ін.

Вихід у вільні зони виконується гравцями першої лінії (-лінійниімн і крайніми). При виконанні кидків гравцями другої лінії захисники зобов'язані вийти на того, хто б'є, і завадити йому зробити прицільни.й ки­док. У цей момент гравці першої лінії проходять у звільнені зони. Гравець другої лінії, імітуючи кидок, робить передачу гравцеві, який увійшов у вільну зо­ну. Взаємодія нападаючих на входах створює чисель­ну перевагу напа'даючиїх в атаці проти зонного за­хисту.

Атака через лінійних гравців застосовується про­ти всіх систем захисту. Уздовж лінії можуть грати як лі­нійні гравці, так і кр'айні нападаючі. Лінійні гравці постійно діють уздовж усієї 6-метрової лінії. Крайні 'нападаючі епізодично “вриваються” до 6-метрової лі­нії у вільні зони. Лінійний гравець повинен постійно рухатись вільною золою, вибирати зручне положення для прийому м'яча, прикривати руку, що б'є, від за-хиснцка. Лінійний гравець ставить заслони', виконує передачі і відволікання. Дії всіх гравців команди на­правлені на завершення атаки кидком м'яча у воро­та лінійни.ми гравцями. Для цього нападаючі вико­ристовують пересування, швидку передачу м'яча, кид­ки з дальніх і крайніх дистанцій.

Дуже часто лінійний гравець виконує функцію ро­зігруючого вільного кидка біля 9-метрової лінії.

Атака з кількома лі'нійними гравцями використо­вується проти концентрованого захисту. Своїми узгод­женими діями вони створюють чисельну перевагу в будь-якій частині лінії вільного кидка.

Атака з узгодженим переміщенням усіх на'падаю-чих відноситься до командних дій. Гр'авці повинні вмі-

Рис. 26 Рис. 27

ти грати на будь-якій позиції, володіти технікою при­йому і передачі м'яча, володіти кількома прийомами кидків, уміти передбачити розвиток ігрової ситуації.

Командні дії в нападі використовують проти будь-якої системи захисту, її варіантами є “вісімка”, “два трикутники” (рис. 25, 26), “хвиля” (рис. 27).

В основу цих варіантів покладено принцип схрес-них і зустрічних пересувань гр'авців, використання об­манних рухів, заслонів, прихованих передач м'яча.

“Хвиля” (рис. 27). Атака починається з одного краю на другий. Гравець з м'ячем починає комбіна­цію рухом назустріч партнерові, передає йому м'яч і отримує його назад, і так по черзі з кожним наступ­ним гравцем. Якщо є можливість для кидка м'яча у ворота, один із спортсменів виконує кидок; якщо ж немає, то комбінація може повторитися з другого боку.

“Два трикутники” (рис. 26). Розстановка гравців 4—2. Трикутники утворюються з двох гравців перед­ньої лінії і одного півсереднього. Гравці у кожному трикутнику пересуваються перехресне, використовують рухливі заслони. Якщо при взаємодії нападаючих в одному трикутнику не роблять кидка по воротах, м'яч передається у другий трикутник, а гравці у першому трикутнику відновлюють розстановку трикутника.

“Вісімка” (рис. 26). Усі гравці команди пересува­ються за вісімкою, м'яч може передаватися між грав­цями другої лінії або між крайніми нападаючими і півсередніми. М'яч передається гравцеві, який вийшов на вільне місце. Доцільно робити передачу після об­манних дій. При виконанні “вісімки” пересування роб­лять перехресні, а передачі зустрічні. Тут також потрібно використовувати заслони, які застосовуються одним із гравців без м'яча або з м'ячем.

При розігруванні 9-метрового вільного кидка за­стосовується ряд стандартних положень. Пауза, що виникає в захисті, дозволяє гравцям нападу здійсни­ти його.