Правові наслідки подання скарги на рішення, дії чи бездіяль­ність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування

1. Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора.

2. Слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1, 2, 5 і 6 частини першої статті 303 цього Кодексу, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене пунктом 3 час­тини першої статті 303 цього Кодексу і оскаржується в порядку, передбаченому частиною п 'ятою статті 284 цього Кодексу, що тягне за собою закриття прова­дження за скаргою.

1. Частиною 1 цієї статті встановлено правило, за яким подання скарги на рішен­ня, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора (про зупинення бездіяльнос­ті, звісно, не йдеться, вона не може бути «зупинена», а тільки припинена у відповідних випадках самостійно слідчим, прокурором або слідчим суддею, який вправі ухвалити рішення про зобов'язання вчинити певну дію). Це положення також спрямовано на оптимізацію досудового провадження, оскільки інакше розслідування кримінальних правопорушень може бути взагалі паралізовано.

У КПК 1960 р. не було окремої статті, присвяченої правовим наслідкам подання скарги на дії слідчого чи прокурора, але ч. 4 ст. 234 було передбачено, що подача скарги не зупиняє виконання дії, яка оскаржується, коли це не визнає за потрібне слідчий або прокурор.

2. Натомість ст. 305 КПК такого застереження не встановлює, оскільки законодав­цем застосовано інший підхід для законодавчого врегулювання цього питання: слідчий чи прокурор, коли визнає за необхідне, не зупиняє виконання дії, а згідно з ч. 2 цієї статті слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пп. 1, 2, 5 і 6 ч.1 ст. 303 цього Кодексу, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Крім того, прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК і оскаржується в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 284 КПК, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Таким чином, бездіяльність слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР, неповернення тимчасово вилученого майна, нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити; їх рішення про зупинення досудового розслідуван­ня, про відмову у визнанні потерпілим; рішення, дії чи бездіяльність при застосуван­ні заходів безпеки можуть бути самостійно скасовані чи припинені ними самими.

Але рішення слідчого про закриття кримінального провадження скасовується тільки прокурором, при цьому за умови, що скаргу подано заявником, потерпілим протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови. Тобто можна зробити висновок, що за скаргою їх представника чи законного представника постанова слід­чого про закриття кримінального провадження може бути скасована слідчим суддею. Крім того, незалежно від надходження скарги прокурор може скасувати таке рішення слідчого протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови.

Що стосується рішення прокурора про закриття кримінального провадження, то за скаргою заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, під­озрюваного, його захисника чи законного представника воно може бути скасовано слідчим суддею.