Стаття 299

Запобіжні заходи під час досудового розслідування криміналь- нихпроступків

1. Під час досудового розслідування кримінальних проступків не допускається застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або три­мання під вартою.

1. Домашній арешт, застава, тримання під вартою є найбільш суворими заходами в системі запобіжних заходів, визначеній ст. 176 КПК. Тому застосування їх під час досудового розслідування було би непропорційним кримінальному правопорушенню, повідомлення про підозру у вчиненні якого вручено особі.

Дана стаття узгоджується із п. 3 Розділу 2 Рекомендації № 6 К (87) Комітету міні­стрів Ради Європи державам-членам від 17 вересня 1987 р. «Щодо спрощення кримі­нального правосуддя» про те, що не слід під час спрощеного провадження застосову­вати фізичні заходи примусу, особливо взяття під варту.

Зазначені у цій статті запобіжні заходи не можуть бути застосовані до особи, під­озрюваної у вчиненні кримінального проступку, і у тому разі, коли вона порушила раніше обраний запобіжний захід.

Про підстави і процесуальний порядок застосування запобіжних заходів див. § 1 гл. 18 КПК.

Через те, що за вчинення кримінальних проступків не передбачається застосуван­ня покарання у виді позбавлення волі, під час досудового розслідування кримінальних проступків не може бути застосоване затримання уповноваженою службовою особою (ст. 208 КПК).

Кримінальним процесуальним законом дозволено законне затримання будь-якою особою, яка не є уповноваженою службовою особою, іншої особи за вчинення кримі­нального проступку. Кожен, хто здійснив законне затримання, зобов'язаний негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження за­триманого (ч. 3 ст. 207 КПК). З'ясувавши, що затриманою особою вчинено криміналь­ний проступок, уповноважена службова особа не має права доставляти особу до органу досудового розслідування в порядку ст. 210 КПК, а зобов'язана звільнити затриманого.

Застосування до підозрюваного під час дізнання запобіжних заходів у виді до­машнього арешту, застави, тримання під вартою, а також затримання уповноваженою службовою особою є перевищенням службових повноважень (ст. 365 КК) за ознакою вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках (пп. «б» абз. 2 п. 5 постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» від 26 грудня 2003 року № 15), тобто тільки у кримінально­му провадженні про злочини.