Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

1. Під час досудового розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів мо­жуть бути отримані відомості, речі і документи, які мають значення для досудо- вого розслідування, особою, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації, або є учасником зазна­ченої групи чи організації, який на конфіденційній основі співпрацює з органами до- судового розслідування.

2. Виконання зазначеними особами такого спеціального завдання, як негласна слідча (розшукова) дія, здійснюється на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування, або постанови прокурора із збережен­ням у таємниці достовірних відомостей про особу.

3. У постанові, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, за­значається:

1) обґрунтування меж спеціального завдання;

2) використання спеціальних несправжніх (імітаційних) засобів.

4. Виконання спеціального завдання не може перевищувати шість місяців, а в разі необхідності строк його виконання продовжується слідчим за погодженням з керів­ником органу досудового розслідування або прокурором на строк, який не перевищує строку досудового розслідування.

1. Для забезпечення розкриття й розслідування тяжких або особливо тяжких зло­чинів можуть бути отримані відомості, речі і документи, які мають значення для до- судового розслідування. З цією метою особа, яка відповідно до закону виконує спеці­альне завдання, конфіденційно бере участь в організованій групі чи злочинній орга­нізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 КПК забороняється залучати до виконання цієї негласної слідчої (розшукової) дії медичних працівників, священнослужителів, адвокатів, но­таріусів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов'язане із розкриттям конфі­денційної інформації професійного характеру.

Проникнення в організовану злочинну групу чи злочинну організацію - це не­гласна слідча (розшукова) дія, яка полягає у комплексі заходів, спрямованих на впро­вадження співробітника уповноваженого органу або особи, яка конфіденційно з ним співпрацює, в організовану групу або злочинну організацію з метою виявлення, по­передження чи розкриття їх злочинної діяльності, а також впливу на членів кримі­нального середовища для припинення їх злочинної діяльності.

Статтею 28 КК України визначається поняття вчинення злочину організованою групою або злочинною організацією. Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь кілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (ч. 3 ст. 28 КК). Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени або структурні части­ни якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або за­безпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (ч. 4 ст. 28 КК).

В Україні право здійснювати проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім, із збереженням в та­ємниці достовірних даних щодо їх особистості передбачено пп. 8, 13 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», а також ст. 14 ЗУ «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю». Зокрема, у п. 8 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» зазначається, що уповноважені оперативні підроз­діли мають право здійснювати проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім, із збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості.

Введення негласного співробітника в організовані злочинні угруповання здійсню­ється за наявності відомостей про організовану злочинну діяльність. Введення штатно­го негласного працівника або іншої особи в злочинне середовище потребує проведення таких організаційних заходів, як підбір і підготовка кандидата на впровадження, опера­тивне прикриття особи, що виконує завдання із розкриття злочинної діяльності органі­зованої злочинної групи чи організації та здійснення управління його діяльністю, мате­ріальне й технічне забезпечення негласної слідчої (розшукової) дії, адаптація особи, після завершення виконання спеціального завдання до життя в звичайних умовах.

Для виконання поставленого завдання негласний співробітник під легендою при­криття може вступати в трудові, цивільно-правові та інші відносини. Стаття 14 «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.1993 р. надає право використовувати з цією ж метою учасників організованих злочинних угруповань.

Стаття 43 КК «Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації» визначає, що не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій злочинній групі чи організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної ді­яльності. Шкода або збитки, завдані нею під час виконання завдання, відшкодовують­ся за рахунок державного бюджету. Згідно з ч. 2 цієї статті особа підлягає криміналь­ній відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи чи злочинної організації особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, вчиненого умисно, і пов' язаного з спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, або настанням тяжких або особливо тяжких наслідків. Учасник організованого злочинного угруповання може бути част­ково або повністю звільнений від кримінальної відповідальності та покарання, якщо він у процесі оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування чи судо­вого розгляду матеріалів кримінального провадження сприяє викриттю організованих злочинних угруповань та вчинених ними злочинів, притягненню винних до відпові­дальності, відшкодуванню шкоди фізичним та юридичним особам і державі. При цьому він не може бути засудженим до довічного позбавлення волі, а покарання у виді позбавлення волі не може бути призначене на строк, більший половини максималь­ного строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин.

Організаційно-тактичні засади виконання спеціального завдання з розкриття зло­чинної діяльності організованої групи чи злочинної організації визначаються законо­давством України.

2. За змістом ч. 2 коментованої статті виконання спеціального завдання як неглас­на слідча (розшукова) дія здійснюється на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування або постанови прокурора із збережен­ням в таємниці достовірних відомостей про особу.

Слідчий або прокурор, отримавши відомості про підготовлюваний, вчинюваний або вчинений членами організованого злочинного угруповання тяжкий чи особливо тяжкий злочин з урахуванням наявного часу визначає можливості введення під леген­дою прикриття в конкретну організовану групу чи злочинну організацію штатного або нештатного негласного співробітника, особи, що на конфіденційній основі спів­робітничає з уповноваженими органами. На цьому етапі здійснюється відпрацювання спеціального завдання особі, що виступатиме виконавцем цієї негласної слідчої (роз- шукової) дії.

3. Згідно з положеннями ч. 3 цієї статті КПК, постанова складається з дотриманням вимог ст. 251 КПК. З урахуванням специфіки проваджуваної негласної слідчої (роз- шукової) дії ця постанова повинна містити обґрунтування меж спеціального завдання та використання спеціальних несправжніх (імітаційних) засобів.

Винесенню постанови про виконання спеціального завдання особами, які не є працівниками правоохоронного органу, може передувати укладення угоди про кон­фіденційне співробітництво між такою особою і уповноваженим органом і відповідне нерозголошення даних. У цій угоді мають бути перелічені права й обов'язки цієї осо­би і, зокрема, роз'яснення того, у якому випадку і за вчинення яких діянь ця особа підлягає кримінальній відповідальності.

4. Відповідно до ч. 4 коментованої статті виконання спеціального завдання не може перевищувати шести місяців, а в разі необхідності -строк його виконання продовжу­ється слідчим за погодженням з керівником органу досудового розслідування або прокурором на строк, який не перевищує строку досудового розслідування.