Заходи щодо захисту інформації, яка не використовується у кримінальному провадженні

1. Відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого прове­дення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та статтею 256 цього Кодексу.

2. Забороняється використання зазначених у частині першій цієї статті мате­ріалів для цілей, не пов 'язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.

3. Уразі якщо власник речей або документів, отриманих у результаті проведен­ня негласних слідчих (розшукових) дій, може бути зацікавлений у їх поверненні, про­курор зобов 'язаний повідомити його про наявність таких речей або документів у розпорядженні прокурора та з 'ясувати, чи бажає він їх повернути. Допустимість дій, передбачених цією частиною, та час їх вчинення визначаються прокурором з ура­хуванням необхідності забезпечення прав та законних інтересів осіб, а також запо­бігання завданню шкоди для кримінального провадження.

4. Знищення відомостей, речей та документів здійснюється під контролем про­курора.

5. Знищення відомостей, речей та документів, отриманих у результаті прове­дення негласних слідчих (розшукових) дій, не звільняє прокурора від обов 'язку здій­снення повідомлення згідно з вимогами статті 253 цього Кодексу.

1. Під результатом негласних слідчих (розшукових) дій слід розуміти сукупність отриманих внаслідок їх проведення відомостей, що вказують на ознаки вчинення зло­чину, осіб, що їх вчинили, а також інформацію щодо осіб, які ухиляються від кримі­нальної відповідальності, органів досудового розслідування чи суду або від кримі­нального покарання. У ході здійснення негласних слідчих (розшукових) дій відповід­но можуть бути здобуті документи (копії), які містять фактичні дані про злочинні діяння окремих осіб і груп, об'єкти матеріального світу (речі й предмети), властивос­ті, якості й стан яких об'єктивно пов'язані зі злочинною діяльністю, або такі, що були знаряддям злочину, й усі інші матеріальні об' єкти, які можуть бути засобами виявлен­ня, розкриття та розслідування злочину і використані як приводи та підстави для початку кримінального провадження, прийняття інших процесуальних рішень, а також для отримання фактичних даних, що можуть використовуватись у доказуванні.

2. Частина 2 коментованої статті забороняє використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, не пов'язаних з кримінальним провадженням або ознайом­лення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.

Як правило, не всі матеріали негласних слідчих (розшукових) дій мають бути ви­користані в доказуванні на досудових та судових стадіях кримінального провадження. Отримані за результатами їх провадження відомості можуть використовуватись у кри­мінальному провадженні з урахуванням належності та допустимості та достовірнос­ті фактичних даних, що закріплені матеріалами документування негласних слідчих (розшукових) дій (статті 85, 86 КПК). Таким чином, у разі прийняття прокурором рішення про недоцільність використання у кримінальному провадженні виділених з-поміж інших матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, він приймає рішення про невідкладне знищення таких матеріалів (речей, документів тощо).

3. Якщо прокурору стало відомо про зацікавленість власника цих речей або до­кументів у їх поверненні, прокурор вирішує дане питання у порядку, встановленому ст. 100, ч. 3 ст. 255 КПК, та може повернути ці речі або документи зацікавленій особі. Допустимість дій, передбачених цією частиною, та час їх вчинення визначається про­курором з урахуванням необхідності забезпечення прав і законних інтересів осіб, а також запобігання завданняю шкоди для кримінального провадження.

У випадках якщо речі, отримані в результаті проведення негласних слідчих (роз- шукових) дій, обмежені в обігу та прокурор не вважає за доцільне використовувати у кримінальному провадженні, з метою їх повернення власник має представити про­курору документи, на підставі яких ці речі могли в нього перебувати.

Прийнявши рішення про недоцільність використання у кримінальному проваджен­ні предметів, документів та речей, що були вилучені в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та повернення їх власнику, прокурор зобов'язаний здійсни­ти це на тому етапі кримінального провадження, що не зашкодить охоронюваним законним правам та інтересам осіб, що були задіяні або обізнані в проведенні цих дій, організаційно-тактичним цілям кримінального провадження, а також гарантуватиме недопущення розголошення факту та методів провадження негласних слідчих (роз- шукових) дій

У разі відсутності власника або його відмови в поверненні йому матеріалів неглас­них слідчих (розшукових) дій, відомості, а також речі, предмети та документи, що не мають особливої цінності, які прокурор не визнає необхідними для подальшого про­ведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення. Цінні речі, предмети, документи, отримані за результатами проведення не­гласних слідчих (розшукових) дій, за умови, що власник їх невідомий або відмовляєть­ся їх прийняти, у встановленому законом порядку звертаються у дохід держави.

4. Відповідно до ч. 4 коментованої статті на прокурора покладається обов'язок контролю за знищенням відомостей, речей та документів, отриманих за результатами проведення негласних слідчих дій. Це не означає, що прокурор зобов'язаний безпо­середньо виконувати дії, направлені на знищення матеріалів негласних слідчих (роз- шукових) дій, а також предметів і документів, отриманих за результатами їх прове­дення. Проте прокурор зобов'язаний контролювати такі дії, доручивши їх безпосеред­нє виконання слідчому, оперативному підрозділові. Знищення документів, речей, предметів, речовин, отриманих внаслідок провадження негласних слідчих (розшуко- вих) дій, оформлюється актом, який підписується учасниками цієї дії та затверджу­ється прокурором.

5. Частина 5 коментованої статті покладає на прокурора обов'язок письмового повідомлення осіб про проведення щодо них негласних слідчих (розшукових) дій, навіть якщо такі матеріали знищено. Строки повідомлення визначені ст. 253 КПК з урахуванням наявності або відсутності загроз для досягнення мети досудового роз­слідування, суспільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної дії повинні бути здійснені протягом 12 місяців після її припинення, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.