Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Обов'язки потерпілого






1. Потерпілий зобов 'язаний:

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі не­можливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про при­чини неможливості прибуття;

2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопо­рушення;

3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв 'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоро- нювану законом таємницю.

1. Поряд з наділенням потерпілого широким колом прав закон покладає на нього і деякі обов'язки, які можна розглядати як міру належної поведінки потерпілого у кри­мінальному провадженні, недодержання якої має наслідком його відповідальність, встановлену законом.

Виклик потерпілого здійснюється на підставах та в порядку, передбачених гл. 11 КПК. Слідчий, прокурор, слідчий суддя під час досудового розслідування мають право викликати потерпілого для допиту чи участі в іншій процесуальній дії, якщо є достатні підстави вважати, що він може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або його участь у процесуальній дії є обов'язковою (про виклик слідчим, прокурором див. коментар до ст. 133 КПК). Суд здійснює судовий виклик потерпілого, участь якого у судовому провадженні є обов'язковою (про судо­вий виклик див. коментар до ст. 134 КПК). Потерпілий викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Потерпілий має отримати повістку про виклик або бути повідомленим про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли він зобов'язаний прибути за викликом. У випадку встановлення КПК строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, потерпі­лий має отримати повістку про виклик або бути повідомленим про нього іншим шля­хом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням йому необхідного часу для під­готовки та прибуття за викликом (про порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні див. коментар до ст. 135 КПК).

У разі коли потерпілий не може своєчасно прибути на виклик, він зобов'язаний завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття. Поважни­ми причинами неприбуття потерпілого на виклик вважаються:

1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;

2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;

3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);

4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок від­рядження, подорожі тощо;

5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуван­ням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;

6) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна за­гроза їхньому життю;

7) несвоєчасне одержання повістки про виклик;

8) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик (про поважні причини неприбуття особи на виклик див. коментар до ст. 138 КПК).

У разі якщо потерпілий, який був у встановленому КПК порядку викликаний (зо­крема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі:

- від 0, 25 до 0, 5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;

- від 0, 5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду (про наслідки неприбуття на виклик див. коментар до ст. 139 КПК).

За злісне ухилення від явки потерпілий несе відповідальність, встановлену КУпАП. Так, злісне ухилення потерпілого від явки до органів досудового слідства або дізнання тягне за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 1854 КУпАП). Злісне ухилення потерпілого від явки в суд тягне за собою адміністративну відповідальність за прояв неповаги до суду і накладення штрафу від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб (ст. 1853 КУпАП).

На потерпілого покладається обов' язок не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення. Це положення покликане унеможливити зловживання потерпілого своїми правами, а також вчинення ним інших дій, що можуть в тій чи іншій формі перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Перешкоджання з боку потерпілого у встановленні обставин вчинення криміналь­ного правопорушення може проявлятися, зокрема, у:

- неправдивому повідомленні про вчинення злочину;

- наданні неправдивих показань, поданні неналежних чи недопустимих доказів;

- перешкоджанні з'явленню свідка, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку.

У встановлених законом випадках вчинення потерпілим вказаних дій тягнуть за собою юридичну відповідальність. Так, завідомо неправдиве повідомлення про вчи­нення злочину становить склад злочину, передбаченого ст. 383 КК; завідомо неправ­диве показання - склад злочину, передбаченого ст. 384 КК; перешкоджання з'явленню свідка, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку - склад злочину, передбаченого ст. 386 КК.

На потерпілого покладається обов'язок зберігати від розголошення відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю. Це положення закріплене на виконання таких засад кримінального провадження, як таємниця спілкування (див. коментар до ст. 14 КПК), невтручання у приватне життя (див. коментар до ст. 15 КПК), гласність (див. коментар до ст. 27 КПК).

Охоронювана законом таємниця може міститися в речах і документах, бути по­відомлена потерпілому усно, письмово або за допомогою засобів зв'язку. До охоро- нюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать:

1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журна­ліста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю;

3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій;

4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю;

5) відомості, які можуть становити банківську таємницю;

6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру;

7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо;

8) персональні дані особи, що знаходяться в її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних;

9) державна таємниця (про речі і документи, які містять охоронювану законом таємницю див. коментар до ст. 162 КПК).

Особливості участі потерпілого у кримінальному провадженні, яке містить відо­мості, що становлять державну таємницю, визначаються гл. 40 КПК.

Крім того, потерпілий зобов'язаний не розголошувати й інші відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і розголошення яких може перешкодити здійсненню кримінального провадження. Так, на потерпілого по­ширюються правила щодо недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування. Такі відомості потерпілий може розголошувати з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають за можливе. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає потерпілого, якому стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про обов'язок не розголошувати такі відо­мості без його дозволу. Також потерпілий зобов'язаний не розголошувати відомості щодо заходів забезпечення безпеки учасників кримінального провадження, які здій­снюються щодо нього чи інших осіб, тощо.

Розголошення потерпілим відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю, до­пускається лише з дозволу слідчого, прокурора, суду. Також необхідно враховувати спеціальні правила щодо розголошення відомостей, які становлять той чи інший різновид охоронюваних законом таємниць.

Незаконне розголошення потерпілим відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таєм­ницю, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Так, розголошення потерпілим відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, може вва­жатися адміністративним правопорушенням відповідно до ст. 18511 КУпАП, або, за наявності кваліфікуючих ознак - злочином, передбаченим ст. 381 КК. Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слід­ство, даних досудового слідства чи дізнання потерпілим, попередженим в установле­ному законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 387 КК.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.