Науково – практичний коментар до водного кодексу України

Авторський колектив коментарю до Водного кодексу України

1.

МАРУСЕНКО

Роман Ігорович

- к. ю. н., доцент кафедри трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

2.

МІРОШНИЧЕНКО

Анатолій Миколайович

- к. ю. н., доцент кафедри трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

3.

ТРЕТЯК

Тарас Олексійович

- викладач кафедри трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Преамбула

Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Водний кодекс, в комплексі з заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу, сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обгрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

Коментар:

Преамбула Водного кодексу України (далі - ВК) підкреслює значення води як природного ресурсу, відносячи його до національного надбання Українського народу. Положення Преамбули обґрунтовують встановлення особливого режиму вод (водних) об'єктів.

Абзац четвертий преамбули визначає мету (ratio legis) ВК - забезпечення екологічної безпеки населення України, більш ефективне та науково-обґрунтоване використання вод, їх охорону від забруднення, засмічення та вичерпання. Цю мету необхідно враховувати при тлумаченні незрозумілих або суперечливих положень кодексу (наприклад, для тлумачення терміну " раціональне використання вод", що вживається у ст. 96 ВК див. коментар до цієї статті).

Стаття 1. Визначення основних термінів

Стаття 2. Водне законодавство України

Стаття 3. Водний фонд України

Стаття 4. Землі водного фонду

Стаття 5. Водні об'єкти загальнодержавного і місцевого значення

Стаття 6. Власність на води (водні об'єкти)

Стаття 7. Компетенція Верховної Ради України в галузі регулювання водних відносин

Стаття 8. Компетенція Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі регулювання водних відносин

Стаття 8(1). Компетенція обласних, Київської та Севастопольської міських рад у галузі регулювання водних відносин

Стаття 9. Компетенція районних Рад у галузі регулювання водних відносин

Стаття 10. Компетенція сільських, селищних, міських та районних у містах Рад у галузі регулювання водних відносин

Стаття 11. Участь громадян та їх об'єднань, інших громадських формувань у здійсненні заходів щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Стаття 12. Державні цільові, міждержавні та регіональні програми використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Стаття 13. Органи, що здійснюють державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Стаття 14. Компетенція Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

Стаття 15. Компетенція спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

Стаття 15(1). Компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

Стаття 15(2). Компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, у галузі управління і контролю

Стаття 16. Компетенція спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

Стаття 17. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

Стаття 17(1). Компетенція Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

Стаття 17(2). Компетенція обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у галузі управління і контролю за використанням

Стаття 18. Завдання контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

Стаття 19. Державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

Стаття 20. Громадський контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

Стаття 21. Державний моніторинг вод

Стаття 22. Екологічна експертиза

Стаття 23. Правовий захист та стимулювання працівників, які здійснюють охорону і контроль у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Стаття 24. Завдання державного обліку вод

Стаття 25. Державний облік водокористування

Стаття 26. Державний облік поверхневих вод

Стаття 27. Державний облік підземних вод

Стаття 28. Державний водний кадастр

Стаття 29. Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Стаття 30. Збори за спеціальне водокористування

Стаття 31. Виключена

Стаття 32. Виключена

Стаття 33. Завдання стандартизації і нормування в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Стаття 34. Стандартизація в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Стаття 35. Нормативи в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Стаття 36. Нормативи екологічної безпеки водокористування

Стаття 37. Екологічний норматив якості води водних об'єктів

Стаття 38. Нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин

Стаття 39. Галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об'єкти та тих, що подаються на очисні споруди

Стаття 40. Технологічні нормативи використання води

Стаття 41. Регулювання скидання у водні об'єкти речовин, для яких не встановлено нормативи в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Стаття 42. Водокористувачі

Стаття 43. Основні права водокористувачів

Стаття 44. Обов'язки водокористувачів

Стаття 45. Обмеження прав водокористувачів

Стаття 46. Види водокористування

Стаття 47. Право загального водокористування

Стаття 48. Спеціальне водокористування

Стаття 49. Право на здійснення спеціального водокористування

Стаття 50. Строки спеціального водокористування

Стаття 51. Користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди

Стаття 52. Виключена

Стаття 53. Користування водними об'єктами для потреб повітряного транспорту

Стаття 54. Часткова або повна заборона користування водними об'єктами

Стаття 55. Підстави для припинення права спеціального водокористування

Стаття 56. Порядок припинення права спеціального водокористування

Стаття 57. Відшкодування збитків, завданих водокористувачам припиненням права або зміною умов спеціального водокористування

Стаття 58. Вимоги до якості вод, що використовуються для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення

Стаття 59. Централізоване водопостачання населення

Стаття 60. Нецентралізоване водопостачання населення

Стаття 61. Використання підземних вод питної якості

Стаття 62. Віднесення водних об'єктів до категорії лікувальних

Стаття 63. Користування водними об'єктами, що віднесені до категорії лікувальних

Стаття 64. Порядок користування водами в оздоровчих, рекреаційних та спортивних цілях

Стаття 65. Особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб сільського і лісового господарства

Стаття 66. Особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для промислових і гідроенергетичних потреб

Стаття 67. Особливості користування водними об'єктами для потреб водного транспорту

Стаття 68. Особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб рибного і мисливського господарства

Стаття 69. Особливості користування водними об'єктами для протипожежних потреб

Стаття 70. Умови скидання стічних вод у водні об'єкти

Стаття 71. Обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення скидання стічних вод у водні об'єкти

Стаття 72. Умови скидання шахтних, кар'єрних і рудникових вод у водні об'єкти та повернення супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ до підземних горизонтів

Стаття 73. Умови скидання дренажних вод у водні об'єкти

Стаття 74. Накопичувачі промислових забруднених стічних вод та технологічні водойми

Стаття 75. Порядок захоронення забруднюючих речовин, відходів виробництва, стічних вод у глибокі підземні водоносні горизонти та повернення супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ до підземних горизонтів

Стаття 76. Порядок експлуатації водогосподарських систем

Стаття 77. Порядок експлуатації водосховищ

Стаття 78. Обов'язки водокористувачів, які експлуатують споруди водогосподарських систем

Стаття 79. Класифікація річок України

Стаття 80. Особливості користування малими річками

Стаття 81. Комплекс заходів щодо збереження водності річок і охорони їх від забруднення

Стаття 82. Регулювання стоку річок, створення штучних водойм

Стаття 83. Користування прикордонними водами

Стаття 84. Користування водами, що зазнали радіоактивного забруднення

Стаття 85. Користування землями водного фонду

Стаття 86. Проведення робіт на землях водного фонду

Стаття 87. Водоохоронні зони

Стаття 88. Прибережні захисні смуги

Стаття 89. Обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах

Стаття 90. Обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах

Стаття 91. Смуги відведення

Стаття 92. Берегові смуги водних шляхів

Стаття 93. Зони санітарної охорони

Стаття 94. Охорона та користування водними об'єктами, віднесеними до природно-заповідного фонду

Стаття 95. Охорона вод (водних об'єктів)

Стаття 96. Умови розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод

Стаття 97. Умови розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан рибогосподарських водних об'єктів

Стаття 98. Заборона введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан вод

Стаття 99. Заборона скидання у водні об'єкти відходів і сміття

Стаття 100. Охорона поверхні водозборів і льодового покриву водойм, водотоків, а також морів, їх заток та лиманів

Стаття 101. Охорона вод від забруднення і засмічення внаслідок втрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин

Стаття 102. Охорона внутрішніх морських вод та територіального моря

Стаття 103. Запобігання забрудненню вод добривами і хімічними засобами захисту рослин

Стаття 104. Охорона водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних

Стаття 105. Охорона підземних вод

Стаття 106. Проведення спеціальних робіт по спорудженню експлуатаційних свердловин на воду

Стаття 107. Шкідлива дія вод і заходи щодо запобігання їй та усунення її наслідків

Стаття 108. Невідкладні заходи щодо запобігання стихійному лихові, спричиненому шкідливою дією вод, аваріям на водних об'єктах та ліквідації їх наслідків

Стаття 109. Порядок розгляду спорів з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Стаття 110. Відповідальність за порушення водного законодавства

Стаття 111. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства

Стаття 112. Застосування міжнародних договорів

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Кодексі вживаються такі терміни:

басейн водозбірний - частина земної поверхні і товщі грунтів, з яких відбувається стік води у водотік або водойму;

б'єф - ділянка річки, що розташована вище або нижче водопідпірної споруди (греблі);

болото - надмірно зволожена земельна ділянка із застояним водним режимом і специфічним рослинним покривом;

використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб;

вода дренажна - вода, яка профільтрувалася з певної території та відводиться за допомогою дренажної системи з метою пониження рівня грунтових вод;

вода зворотна - вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар'єрної чи дренажної води;

вода лляльна (підсланева) - вода з домішками (переважно нафтопродуктів), зібрана в колодязях - ллялах машинних відділень судна;

вода стічна - вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів;

вода супутньо-пластова - вода, що піднімається на поверхню разом з нафтою і газом під час їх видобування;

води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води;

води підземні - води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах;

води поверхневі - води різних водних об'єктів, що знаходяться на земній поверхні;

водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт);

водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території;

водність - характеристика величини річкового стоку за певний проміжок часу відносно до його середньої багаторічної величини;

водогосподарський баланс - співвідношення між наявними для використання водними ресурсами на даній території і потребами в них для розвитку економіки на різних рівнях;

водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта;

водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт;

водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів);

водоносний горизонт - однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води;

водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку;

гранично допустима концентрація (гдк) речовини у воді - встановлений рівень концентрації речовини у воді, вище якого вода вважається непридатною для конкретних цілей водокористування;

гранично допустимий скид (гдс) речовини - маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом даного пункту водного об'єкта за одиницю часу;

забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них;

забруднення вод - надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин;

забруднююча речовина - речовина, яка привноситься у водний об'єкт в результаті господарської діяльності людини;

заплавні землі - прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка);

засмічення вод - привнесення у водні об'єкти сторонніх предметів і матеріалів, що шкідливо впливають на стан вод;

зона санітарної охорони - територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд;

ліміт використання води - граничний обсяг використання води, який встановлюється дозволом на спеціальне водокористування;

ліміт забору води - граничний обсяг забору води з водних об'єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування;

ліміт скиду забруднюючих речовин - граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об'єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування;

маловоддя - період (фаза) гідрологічного режиму водного об'єкта, при якому спостерігається зменшення його водності, внаслідок чого погіршуються умови забезпечення потреб у водних ресурсах;

межень (меженний період) - період річного циклу, протягом якого спостерігається низька водність;

моніторинг вод - система спостережень, збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан водних об'єктів, прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень;

озеро - природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами;

пляжна зона - прилегла до урізу води частина прибережної захисної смуги уздовж морів, навколо морських заток і лиманів з режимом обмеженої господарської діяльності;

прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони;

рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів;

рибогосподарський водний об'єкт - водний об'єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей;

ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів;

схема використання і охорони води та відтворення водних ресурсів - передпроектний документ, що визначає основні водогосподарські та інші заходи, які підлягають здійсненню для задоволення перспективних потреб у воді населення і галузей економіки, а також для охорони вод або запобігання їх шкідливим діям;

уріз води - межа води на березі водного об'єкта (берегова лінія);

якість води - характеристика складу і властивостей води, яка визначає її придатність для конкретних цілей використання.

Коментар:

На наше переконання, обсяг коментованої статті є невиправдано розширеним за допомогою вміщення термінів, що мають усталене розуміння у відповідних сферах діяльності (наприклад, поняття " озеро", " болото"), визначення одних спеціальних термінів за допомогою інших (" б'єф" визначається з використанням поняття " водопідпірна споруда" тощо), а також вміщення визначень термінів, що вживаються у кодексі один - два рази (" болото", " басейн водозбірний", " водність" та ін.) або не вживаються взагалі (" водогосподарський баланс", " межень"). Такий підхід є техніко-юридичним недоліком.

Також недоліком статті є розміщення у ній термінів не в алфавітному порядку.

Поряд із ВК, визначення різних термінів, що використовуються у сфері водних відносин, вміщені у ГОСТ 17.1.1.01-77 " Охрана природы. Гидросфера. Использование и охрана вод. Основные термины и определения" 1, ГОСТ 19185-73 " Гидротехника. Основные понятия. Термины и определения" 2, ДСТУ 3041-95 " Система стандартів у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання ресурсів. Гідросфера. Використання і охорона води. Терміни та визначення" 3, ДСТУ 3928-99 " Охорона природи. Гідросфера. Токсикологія води. Терміни та визначення" 4, ДСТУ 3517-97 " Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять" 5 тощо. При визначенні термінів у стандартах виникають численні розбіжності (див. нижче коментар). При цьому кожен із стандартів претендує на те, що закріплені у ньому визначення мають бути єдино вірними. Фактично, такі спроби уніфікації термінології призводять лише до зворотного результату - термінологічної плутанини.

Враховуючи наявність в законодавстві різних визначень одних і тих самих понять, у кожному випадку використання у водному законодавстві " за межами" ВК певного поняття слід з'ясовувати, якому визначенню слід надати перевагу. Визначення ст. 1 ВК, навіть враховуючи вищу силу цього акта, не завжди матимуть перевагу, оскільки мають " автономне значення" - встановлені саме щодо ВК (ст. 1 починається словами: " Уцьому Кодексі вживаються такі терміни:..."). Якщо якийсь акт прийнятий після ухвалення ВК на його розвиток - природно вважати, що терміни у ньому вживаються у значенні ВК. Проте можлива ситуація, коли акт прийнято до набрання чинності ВК, або його прийнято на розвиток якихось інших норм законодавства, або ж зі змісту випливає, що термін вжито у цьому акті не у тому розумінні, що у ВК. У таких випадках визначення ВК не можуть бути застосовані " автоматично".

У цьому Кодексі вживаються такі терміни:

басейн водозбірний - частина земної поверхні і товщі ґрунтів, з яких відбувається стік води у водотік або водойму.

Даний термін вживається у ВК єдиний раз - у ст. 79 для класифікації річок на великі, середні та малі.

Синонімами терміна " водозбірний басейн" є терміни " водозбір", " басейн", " річковий басейн" та ін. Деякі з них є нормативно закріпленими. Так, ДСТУ 3517-97 " Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять" 6 оперує терміном " водозбір", який означає " частину земної поверхні та товщу ґрунтів і гірських порід, звідки вода надходить до водного об'єкта".

Водозбірні басейни охоплюють поверхневу та підземну частину, що відображено у коментованому визначенні (шляхом посилання на " земну поверхню" та " товщу ґрунтів"). Поверхневий водозбірний басейн - це ділянка суходолу, з якої надходять води в дану річкову систему або певну річку. Підземний водозбір утворюють товщі пухких відкладень, з яких вода надходить до річкової мережі. Як правило, поверхневий та підземний водозбірний басейни не збігаються, причому визначити межі підземного водозбору практично неможливо. За таких умов вдаються до умовного ототожнення розмірів поверхневого та підземного водозборів7. Похибки внаслідок цього для цілей статті 79 ВК є несуттєвими;

б'єф - ділянка річки, що розташована вище або нижче водопідпірної споруди (греблі).

Термін " б'єф" вживається у ВК єдиний раз - у ст. 66 для визначення обов'язків гідроенергетичних підприємств у словосполученнях " верхній б'єф", " нижній б'єф". Верхній б'єф - ділянка, що розміщена перед водопідпірною спорудою (греблею), нижній - за нею.

У законодавстві вживаються й інші визначення терміна " б'єф". Так, ГОСТ 19185-73 " Гидротехника. Основные понятия. Термины и определения" 8 визначає б'єф як " частину водотоку, що примикає до водопідпірної споруди". Змістовних відмінностей від коментованого визначення положення ГОСТ не мають;

болото - надмірно зволожена земельна ділянка із застояним водним режимом і специфічним рослинним покривом.

Аналогічне визначення вміщене у ДСТУ 3517-97 " Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять" 9.

Під " специфічним рослинним покривом" у спеціальній літературі маються на увазі вологолюбні рослини. Також слід зважати, що болотами традиційно вважаються ділянки із шаром торфу не менше 0, 3 м.10 Якщо шар менший - земельна ділянка є заболоченою, проте не вважається болотом.

Поняття " болото" вжите у ВК єдиний раз - у ст. 5 при визначенні земель водного фонду. Хоча болото не є водним об'єктом, землі під болотами належать до земель водного фонду;

вода дренажна - вода, яка профільтрувалася з певної території та відводиться за допомогою дренажної системи з метою пониження рівня ґрунтових вод.

Термін " дренажні води" вживається у ст. ст. 30, 65, 73 ВК.

Інше визначення дренажної води наводиться у ДСТУ 3041-95 " Система стандартів у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання ресурсів. Гідросфера. Використання і охорона води. Терміни та визначення" 11: дренажна вода - це " вода, яка профільтрувалася із тіла гідротехнічної споруди чи її основи, а також із осушувального (зрошуваного) земельного масиву". У будь-якому разі, відокремити воду, що профільтрувалася із земельного масиву, від води, що профільтрувалася із тіла чи основи гідротехнічної споруди, неможливо, тому всі відповідні води мають вважатися дренажними.

Певного роз'яснення потребує вжитий у визначенні дренажних вод термін " дренажна система". Такі системи (синонім - " дренажний комплекс") є різновидом меліоративних систем (меліоративна система - " технологічно цілісна інженерна інфраструктура, що включає в себе такі окремі об'єкти, як меліоративна мережа каналів, трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних) з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні дамби, спостережна мережа, дороги і споруди на них, взаємодію яких забезпечує управління водним, тепловим, повітряним і поживним режимом ґрунтів на меліорованих землях", див. ст. 1 ЗУ " Про меліорацію"). Дренажні системи є засобом інженерного захисту території від підтоплення. Технічні аспекти їх влаштування регламентуються насамперед нормативними документами у галузі будівництва, зокрема, СНиП 2.06.15-85 " Строительные нормы и правила. Инженерная защита территории от затопления и подтопления" 12 та ДБН В.2.4-1-99 " Меліоративні системи та споруди" 13;

вода зворотна - вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар'єрної чи дренажної води.

Поняття " зворотної води" використовується у ст. ст. 25, 44, 48, 66, 104, 110, Главі 14 ВК.

Під " господарською ланкою кругообігу води" у коментованому визначенні мається на увазі існування (використання) вод у антропогенних об'єктах: шахтах, кар'єрах, виробничих процесах тощо.

Поняття " стічна вода" розкривається у ст. 1 ВК нижче (див. коментар).

" Шахтна вода" - це ґрунтові води, що надходять до шахт, фільтруючись через сотні метрів (іноді - більше кілометра) ґрунту. При цьому у шахтній воді розчиняються солі, що знаходяться у ґрунті, що призводить до її забруднення. Лише у Луганській області з шахт щорічно відводять 228 млн. м. куб. води. Ці води скидаються до поверхневих водойм та річок, що призводить до їх значного забруднення14.

" Кар'єрна вода" - ґрунтові води, що надходять до кар'єру і повинні відкачуватися для уникнення його затоплення. Разом із шахтними водами кар'єрні води називаються іноді " рудничними".

Поняття " дренажної води" було визначене у ст. 1 вище.

У ДСТУ 3041-95 " Система стандартів у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання ресурсів. Гідросфера. Використання і охорона води. Терміни та визначення" 15 вживається дещо інше, застаріле визначення зворотної води як води, " що повертається за допомогою технічних споруд і засобів із господарської ланки кругообігу води до його природних ланок у вигляді стічної, скидної і дренажної води". Застосуванню воно не підлягає;

вода лляльна (підсланева) - вода з домішками (переважно нафтопродуктів), зібрана в колодязях - ллялах машинних відділень судна.

Поняття " вода лляльна" використовується у ст. 67 ВК.

Слід відзначити недосконалість коментованого визначення та його невідповідність усталеному розумінню, за яким лляльними вважаються всі потенційно забруднені води, які утворюються на суднах. Коментоване ж визначення пов'язує належність до лляльних вод із фактом їх поміщення у ллялах, тобто невиправдано звужує відповідне поняття. З огляду на це підзаконні акти, насамперед МОЗ України, виходять із ширшого розуміння лляльних вод. Так, п. 2.22 СанПіН 199-97 " Державні санітарні правила і норми скидання з суден стічних, нафтоутримуючих, баластних вод і сміття у водоймища" 16 визначає лляльні води як " води, які утворюються внаслідок конденсування вологи на бортових поверхнях судна, від пропусків в місцях фланцьових сполучень трубопроводів, від пропусків крізь тріщини в корпусі судна; Лляльні води машинних відділень містять в собі нафту, мазут мастила".

Про значну потенційну шкідливість і навіть небезпечність лляльних вод свідчить найбільш відомий інцидент з такими водами, що стався 19.08.2006 року біля столиці Кот д'Івуару Абіджану, коли судно " Пробо Коала" незаконно скинуло біля 500 тонн лляльних вод, які утворилися внаслідок миття резервуарів з-під нафти. Це призвело до людських жертв, величезних збитків і змусило цілу низку місцевих урядовців піти у відставку17.

У разі скидання лляльних вод у водні об'єкти (що законом заборонено - див. ст. 67 ВК) лляльні води підпадатимуть під поняття " стічні води" (див. нижче);

вода стічна - вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів.

Поняття " вода стічна" вживається у ст. ст. 8, 14, 25, 39, 42, 44, 65 - 67, 70, 71, 74, 75, 87, 90 ВК.

Застаріле визначення стічної води вміщене у ДСТУ 3041-95 " Система стандартів у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання ресурсів. Гідросфера. Використання і охорона води. Терміни та визначення" 18. Це визначення на даний час застосуванню не підлягає.

Слід зазначити, що у ВК практично в усіх випадках (крім ст. 75) поняття " стічна вода" використовується тоді, коли йдеться про скидання вод із господарських чи антропогенних ланок кругообігу води (тобто таких, що пов'язані із діяльністю людини) у навколишнє природне середовища, до природних ланок кругообігу води (насамперед - до водних об'єктів).

У разі, коли води, які підпадають під коментоване визначення, не скидаються у навколишнє середовища, а, наприклад, поміщуються у певні ізольовані від середовища ємності, їх правовий режим визначається законодавством України про відходи (Законами України " Про відходи" від 05.03.98, " Про поводження з радіоактивними відходами" від 30.06.95 тощо);

води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води.

Коментоване визначення є дуже важливим, оскільки дозволяє відмежувати водні відносини від суміжних, а водні об'єкти (див. нижче) - від штучних споруд, які такими вважатися не можуть.

Зокрема, не є водами в розумінні ВК вода (в хімічному розумінні), розлита у пляшки, вода в акваріумі, басейні, трубопроводі, каналізації тощо, оскільки в усіх перерахованих випадках відповідні води не входять " до складу природних ланок кругообігу води". З приводу розмежування води на " води" (в розумінні ВК) та іншу воду див. також коментар до ст. 3 Кодексу.

Слід зазначити, що відмежування " вод, включених до складу природних ланок кругообігу води" від інших вод не завжди однозначне. Наприклад, як відзначали О. С. Колбасов та інші автори, іноді досить складно відмежувати природні ланки кругообігу води від господарських при зрошенні сільськогосподарських угідь, коли вода може подаватися каналами, лотками, трубами тощо19. Між тим, таке відмежування необхідне і можливе (детальніше див. ст. 65 ВК та коментар до неї).

води підземні - води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах;

Дещо інше, ширше визначення пропонується ДСТУ 3517-97 " Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять" 20, за яким підземні води - це " води в товщі земної кори".

Проблемним є співвідношення поняття " підземні води" та " корисні копалини", " надра". Причому проблема має довгу історію - ще у 60-х роках минулого сторіччя у правовій доктрині з цього приводу точилася дискусія. Так, М. О. Сиродоєв пропонував вважати підземні води корисними копалинами21; О. С. Колбасов вважав, що правовий режим вод повинен визначатися " головним чином водним законодавством" 22.

Визначення надр, наведену у ст. 1 Кодексу України про надра від 27.07.94 (далі - КпН), дає підстави включити до складу надр всі речовини, які знаходяться під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Аналіз чинного законодавства дозволяє констатувати його суперечливість у питанні визначення правового режиму підземних вод. Наприклад, ст. 14 КпН України закріплено невичерпний перелік видів надрокористування (п. 5 ст. 14 КпН). Ст. 21 КпН регламентує надання надр у користування для видобування прісних підземних вод. Причому, оскільки ст. 21 міститься у Главі 2 " Надання надр у користування", то різновиди використання природних ресурсів, наведених у ній, є надрокористуванням.

Окрім того, відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою КМ України від 12.12.94 N 827, до корисних копалин загальнодержавного значення поряд з іншими віднесені підземні води. Це дає можливість стверджувати, що їх використання є видобуванням корисних копалин, що в свою чергу становить собою різновид використання надр (п. 2 ст. 14 КпН).

Положення, які дозволяють віднести використання підземних вод до різновиду надрокористування, містяться також в інших статтях КпН України та інших актів законодавства. Зокрема: ст. ст. 23, 27, ч. 2 ст. 64 КпН; п. 1 ст. 17 ВК; Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою КМ України від 26.03.2008 N 264; Інструкції про зміст, оформлення та порядок подання до Державної комісії України по запасах корисних копалин матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ мінеральних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії по запасах корисних копалин від 08.08.2003 року N 145; Інструкції про зміст, оформлення та порядок подання до Державної комісії України по запасах корисних копалин матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державного комітету природних ресурсів України від 02.09.2003 N 162, тощо.

Разом з тим, водним законодавством використання підземних вод розглядається в якості різновиду спеціального водокористування. Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 ВК підземні води належать до водного фонду України. Відповідно до ч. 1 ст. 60 ВК: " Під час використання води для питних і господарсько-побутових потреб населення в порядку нецентралізованого водопостачання юридичні і фізичні особи здійснюють її забір безпосередньо з поверхневих або підземних водних об'єктів у порядку загального і спеціального водокористування."

Згідно з ч. 3 ст. 49 ВК, " видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з... державними органами геології - в разі використання підземних вод...". Вжиття словосполучення " видача дозволу на спеціальне водокористування", по відношенню до слів " в разі використання підземних вод" означає, що таке використання є спеціальним водокористуванням.

Окрім того, у випадку заподіяння шкоди підземним водам обрахування її розміру буде здійснено відповідно до п. 7.3.4 та інших Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінекобезпеки від 18.05.95 N 37.

Дозвіл на використання підземних вод надається відповідно до Інструкції про порядок видачі дозволів на видобування підземних вод, затвердженого наказом Мінекобезпеки від 28.07.94 N 79. Цей порядок суттєво відрізняється від Порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами, що свідчить про різну правову природу видобування підземних вод та надрокористування.

У правозастосовчій практиці використання підземних вод визнається різновидом надрокористування.23 У зв'язку з вищевикладеним доводиться констатувати, що в чинному законодавстві України питання про правовий режим підземних вод не знайшло однозначного вирішення. На використання підземних вод поширюються як правила використання вод, так і правила використання надр. Ці масиви законодавства доповнюють один одного, а у разі колізій, їх вирішення підпорядковується загальним правилам вирішення колізій. Визнати таку ситуацію вдалою, поза сумнівами, не можна.

В юридичній літературі використання підземних вод пропонувалося закріпити в якості різновиду водокористування.24 Головним аргументом на користь такого вирішення питання є різний правовий режим вод і надр, що і обумовлює різницю у підходах для визначення правового режиму їх використання. Так, на думку Д. В. Хаустова, "...сам процесс водопользования и недропользования должен быть разграничен, т. к. различен правовой режим этих природных ресурсов".25 Реалізація такої концепції буде означати, або взагалі непоширення гірничого законодавства на підземні води, або це законодавство буде застосовуватися до здійснення діяльності щодо підземних вод в субсидіарному порядку.

На наш погляд більш переконливим є підхід до розмежування надрокористування та землекористування запропонований Н. Б. Мухітдіновим. На думку останнього: " Право регулирует не соотношения недр и земли в их общежитейском понимании, а те различные формы общественных отношений, которые возникают в процессе использования земной толщи для определенных нужд. С позиции права отделение ископаемых от поверхности земли будет использованием недр, в то время как проникновение в глубь земли для постройки, скажем, фундамента телебашни будет использованием земли." 26 У зв'язку з цим, доцільніше розмежовувати надрокористування та водокористування не за тим критерієм, де знаходиться природний ресурс, а за способом його використання. Якщо використання підземних вод потребує вчинення дій, які тотожні діям щодо видобування корисних копалин, то є всі підстави поширити на такий різновид використання природних ресурсів режим надрокористування, попри те, що здійснюється використання вод27. Причому не варто повністю усувати водне законодавство від правового регулювання використання підземних вод, воно повинно застосовуватися в субсидіарному порядку після гірничого законодавства. Наголошуємо, що викладене є лише побажанням і не знаходить поки що законодавчого закріплення.

Вищевикладене дозволяє стверджувати про те, що з точки зору права підземні води є і частиною надр, і частиною вод. Це обумовлює застосування обох масивів законодавства для врегулювання їх використання.

води поверхневі - води різних водних об'єктів, що знаходяться на земній поверхні.

Аналогічне визначення вміщене у ДСТУ 3517-97 " Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять" 28.

водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт);

Для визначення водного об'єкта ключовим є поняття " води" (див. вище). Водним об'єктом в розуміння ВК є лише такий об'єкт, де зосереджені води, включені " до складу природних ланок кругообігу води". Тому навіть маленький ставок є водним об'єктом, а дуже великий басейн - ні.

У законодавстві закріплені й інші визначення водного об'єкта. Зокрема, ДСТУ 3041-95 " Система стандартів у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання ресурсів. Гідросфера. Використання і охорона води. Терміни та визначення" 29 визначає водний об'єкт як " зосередження природних вод на поверхні суші чи в літосфері, яке має характерні форми поширення і риси гідрологічного режиму та належить до природних ланок кругообігу води", а ДСТУ 3517-97 " Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять" 30 - як " зосередження природних вод на поверхні суші чи в літосфері". Змістовної суперечності між визначеннями стандартів та коментованим визначенням, на наш погляд, немає, проте наявність у законодавстві різних визначень одного поняття є явищем негативним.

Слід наголосити, що навіть тимчасова відсутність води у водному об'єкті (внаслідок пересихання, спуску води тощо) не призводить до його зникнення31.

У спеціальній літературі водні об'єкти називаються фізико-географічними одиницями32.

Класифікація водних об'єктів, закріплена у коментованому визначенні та інших положеннях ВК, деталізується положеннями ГОСТ 17.1.1.02-77 " Охрана природы. Гидросфера. Классификация водных объектов" 33. Хоча стандарт було видано задовго до прийняття ВК, через відносну стабільність та спадкоємність водного законодавства істотні суперечності між стандартом і кодексом відсутні.

Найменування та перейменування водних об'єктів регламентується положеннями ЗУ " Про географічні назви" від 31.05.2005.

Окремого розгляду потребує питання про співвідношення понять " водний об'єкт" та " земельна ділянка під водним об'єктом". Ч. 2 ст. 79 ЗК, ч. 3 ст. 373 ЦК України передбачають, що " право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на... водні об'єкти..., які на ній знаходяться". На перший погляд, це свідчить про те, що поняття " земля" та " земельна ділянка" охоплюють і відповідні води (водні об'єкти). Проте, на нашу думку, оскільки води є окремим природним ресурсом, мають відмінний від землі правовий режим, для їх використання закон вимагає отримувати спеціальні дозволи незалежно від наявності у користувача прав на земельну ділянку, вважаємо, що слід розмежовувати землі, земельні ділянки, з одного боку, та води, з іншого. За чинним законодавством України, взятим як система, води не можуть розглядатися як складові земельної ділянки. Тому, наприклад, зміна русла річки тощо не тягне зміни права на водний об'єкт34.

З цих самих мотивів не можна вважати, що поняття " водний об'єкт" охоплює відповідну земельну ділянку. Слід зазначити, що підхід, за яким до поняття водних об'єктів (вод) не можуть включатися відповідні земельні ділянки, є традиційним для вітчизняної та радянської доктрини35;

водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території.

Коментований термін " водні ресурси" за змістом є синонімом терміна " води" - див. вище. Вживання у законів двох термінів для позначення одного й того самого явище слід оцінити негативно.

У коментованому визначенні допущена тавтологія: поряд вживаються терміни " поверхневі" та " морські води", між тим, із визначень термінів " поверхневі води" та " водний об'єкт" (див. вище) випливає, що морські води є різновидом поверхневих вод.

ГОСТ 19185-73 " Гидротехника. Основные понятия. Термины и определения" 36 визначає термін " водні ресурси" як " запаси поверхневих та підземних вод розглядуваної території", тобто уникає тавтології, властивої ВК.

Разом із тим, ДСТУ 3041-95 " Система стандартів у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання ресурсів. Гідросфера. Використання і охорона води. Терміни та визначення" 37, а також ДСТУ 3517-97 " Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять" 38 оперують іншим розумінням " водні ресурси", визначаючи їх як " придатні для використання людиною в будь-яких формах і потребах запаси поверхневих вод, а також вода льодовиків, водна пара атмосфери, ґрунтова волога". У цьому визначенні, на відміну від ВК, до водних ресурсів віднесена " водна пара атмосфери", а замість підземних води названа " ґрунтова волога". На наш погляд, у водному законодавстві, принаймні прийнятому на виконання чинного ВК, слід використовувати саме визначення ВК;

водність - характеристика величини річкового стоку за певний проміжок часу відносно його середньої багаторічної величини.

Дещо інше визначення терміна " водність" вжите у ДСТУ 3517-97 " Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять" 39, за яким водність - це " відносна характеристика стоку за певний проміжок часу у порівнянні з його середньою багаторічною величиною чи величиною стоку за інший період того самого року".

Термін " водність", крім статті 1, вживається також у ст. 80 ВК. З огляду на це необхідність окремого визначення цього терміна викликає сумнів. Більш доцільно було у ст. 80 замість терміна " водність" вжити формулювання " величина річкового стоку", якщо законодавець не був впевнений, що термін " водність" буде вірно сприйнятий;

водогосподарський баланс - співвідношення між наявними для використання водними ресурсами на даній території і потребами в них для розвитку економіки на різних рівнях.

Термін " водогосподарський баланс" у чинному ВК не вживається, тому включений до ст. 1 помилково. Визначення даного терміна див. також у ДСТУ 3041-95 " Система стандартів у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання ресурсів. Гідросфера. Використання і охорона води. Терміни та визначення" 40.

Аналогічне визначення даного терміна включене до ГОСТ 17.1.1.01-77 " Охрана природы. Гидросфера. Использование и охрана вод. Основные термины и определения" 41.

Поняття " водогосподарський баланс" слід відрізняти від поняття " водний баланс". Перше описує співвідношення між наявними водними ресурсами та потребами у них у народному господарстві, а друге описує кругообіг води в природі.

Таблиця. Водогосподарський баланс по басейнах рік для розрахункових маловодних років за рівнем водокористування 1997 р. (тис. куб. м)42

Показники

Басейни рік

Дніпро

Дністер

Сіверський Донець

Південний

Буг

Дунай,

у т. ч. Тиса і Прут

Крим

Поверхневий стік в маловодний рік Р - 75 %

Поверхневий стік в маловодний рік Р - 95 %

Підземні води, гідравлічно не зв'язані з поверхневим стоком, що використовують

Сумарні водні ресурси в маловодний рік Р - 75 %

Сумарні водні ресурси в маловодний рік Р - 95 %

Витрати водний ресурсів на:

Безповоротний водозбір

Витрати води на випаровування і фільтрацію

Санітарно-екологічні залишки в руслі

Безповоротний забір за межами України

-

-

-

Баланс водний ресурсів

Сумарні водні ресурси в маловодний рік Р - 75 %

Сумарні водні ресурси в маловодний рік Р - 95 %

водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта.

Термін " водозабір" вживається у ст. ст. 8, 14, 59, 98 ВК;

водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт.

Розуміння поняття " водойма" у ВК відрізняється від загальноприйнятого розуміння, за яким водойма - це скупчення води не лише у зниженнях земної поверхні (як випливає з коментованого визначення), але й під земною поверхнею; не лише безстічні або з затриманим стоком, але й текучі (ріки, канали).

Аналогічне по змісту з коментованим визначення міститься у ДСТУ 3517-97 " Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять" 43, за яким водойма - це " водний об'єкт у заглибині на суші, для якого характерним є уповільнене переміщення води або повна його відсутність".

Водойми прийнято поділяти на природні (озера, моря) та штучні (водосховища, ставки), прісні та солоні тощо44;

водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Водокористуванням є не будь-яке користування водою, а лише користування водами (водними об'єктами) - визначення цих понять див. вище.

Аналогічне за змістом визначення водокористування вміщене у ГОСТ 17.1.1.01-77 " Охрана природы. Гидросфера. Использование и охрана вод. Основные термины и определения" 45, де коментований термін визначається як " використання водних об'єктів для задоволення будь-яких потреб населення та народного господарства".

Чинний ВК не закріплює поділу водокористування на відособлене та спільне, яке існувало у радянський період. При відособленому користуванні водний об'єкт (його частина) знаходився у виключному користуванні одного водокористувача; при спільному водокористуванні об'єкт міг одночасно використовуватися кількома водокористувачами46. Між тим, такий розподіл фактично має місце.

Щодо видів водокористування та правових засад його здійснення див. насамперед Розділ III ВК " Водокористування" та коментар до нього.

У законодавстві є випадки вживання терміна " водокористування" в іншому розумінні. Так, ГОСТ 19185-73 " Гидротехника. Основные понятия. Термины и определения" 47 визначає цей термін як " використання водних ресурсів без вилучення води із джерела".

ДСТУ 3041-95 " Система стандартів у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання ресурсів. Гідросфера. Використання і охорона води. Терміни та визначення" 48 передбачає інше, більш широке визначення водокористування як " використання водних об'єктів і систем водопостачання для задоволення потреб населення і народного господарства".

Таким чином, у кожному випадку виходячи із контексту слід з'ясовувати, у якому розумінні вживається поняття " водокористування";

водоносний горизонт - однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води.

Термін " водоносний горизонт" використаний у ст. 1 для визначення поняття " водний об'єкт" (див. вище). Також він вживається у ст. ст. 72, 75, 105 ВК.

У гірничий науці пропонується й інші визначення коментованого терміна: водоносний горизонт - це " водопроникний шар гірської породи, що вміщує воду та залягає над водонепроникним пластом", або " однорідні або близькі за фаціально-літологічним складом та гідрогеологічними властивостями пласти водопроникних гірничих порід, пустоти (пори, тріщини) яких заповнені гравітаційними водами" 49. Як видається, ці визначення дещо повніше розкривають коментоване поняття.

За умовами залягання розрізняють в нафтогазоносних районах контурні, верхні, нижні і проміжні водоносні горизонти; в районах рудних та вугільних родовищах - надрудні (надвугільні), підрудні (підвугільні); в соляних родовищах - надсольові, міжсольові, підсольові, ділясольові. За гідравлічними умовами виділяють напірні (між водотривкими товщами) і безнапірні, або ґрунтові водоносні горизонти; за внутрішньою будовою - одношарові, двошарові і багатошарові; за типом водотривкого ложа - похилі, горизонтальні і змішані50;

водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку.

ДСТУ 3517-97 " Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять" 51 визначає поняття " водосховище" дещо інакше, ніж коментована норма - це " штучна водойма, створена водопідпірною спорудою на водотоці для зберігання води та регулювання стоку".

" Місткість водосховища" - це " найбільший об'єм води, що може вмістити водосховище" (ДСТУ 3517-97 " Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять" 52).

Поняття " водосховище" використане у ст. 1 ВК для визначення поняття " водний об'єкт" (див. вище), а також у багатьох інших нормах кодексу. Експлуатації водосховищ спеціально присвячена ст. 77 ВК (див. коментар).

Звичайно, перелік цілей створення водосховища, наведений у коментованому визначенні, не є вичерпним. Загальновизнано, що водосховища використовуються не лише для " створення запасу води та регулювання її стоку", але також для поліпшення умов судноплавства, водопостачання та зрошування, розведення риби та водоплавної птиці53.

Найбільші водосховища в Україні утворено внаслідок будівництва Дніпровського каскаду ГЕС (Каховське, Дніпровське, Дніпродзержинське, Кременчуцьке, Канівське, Київське)54.

" Водосховище" у розумінні ВК відрізняється від " ставка" місткістю;

гранично допустима концентрація (гдк) речовини у воді - встановлений рівень концентрації речовини у воді, вище якого вода вважається непридатною для конкретних цілей водокористування.

Поняття гранично допустимих концентрацій (ГДК) речовин у воді використовується у ст. ст. 14, 36, 37, 39, 70 ВК. На даний час нормативи ГДК мають санітарно-гігієнічну природу і встановлюються у т. зв. санітарних нормах відповідно до ЗУ " Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення".

Повноваженнями із видання санітарних норм законодавство (ст. 40 ЗУ " Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів (далі - КМ) України від 22.06.99 N 1109) наділяє Головного державного санітарного лікаря України, який за посадою є заступником Міністра охорони здоров'я України (ч. 1 ст. 32 ЗУ " Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення").

Слід мати на увазі, що до їх заміни або скасування в Україні застосовуються санітарні норми колишнього СРСР (див. Постанову Верховної Ради України " Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12 вересня 1991 року55, постанову Головного державного санітарного лікаря України N 01/035 від 09.03.95 року56).

На даний час в Україні діють гранично допустимі концентрації (ГДК) та орієнтовно допустимі рівні (ОДР) шкідливих речовин у воді водних об'єктів господарсько-питного та культурно-побутового водокористування, затверджені ще Міністерством охорони здоров'я СРСР (див. постанови N 6025 від 21.10.9157, N 5793-91 від 11.07.9158), а також відповідні нормативи, прийняті вже за часів незалежної України (див. ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000-2001 " Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водоймищ, ґрунті", затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 20.09.2001 N 13759).

Паралельно із ГДК, у законодавстві вживається також термін " орієнтовно безпечний рівень впливу (ОБРВ)", який, наприклад, у ДСТУ 3041-95 " Система стандартів у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання ресурсів. Гідросфера. Використання і охорона води. Терміни та визначення" 60 визначається як " концентрація речовини у воді водного об'єкта, вище якої вода непридатна для водокористування". Із зазначеного визначення, а також із положень п. 8.2, 8.6 Державних санітарних п