Туристичні ресурси як основа розвитку сільського туризму в Карпатському регіоні

Карпатський регіон, має місцевості з великою туристичною вартістю, які відрізняються багатством туристичних ресурсів.

Виконана у рамках науково – дослідницької роботи інвентаризація туристичної інфраструктури Карпатського регіону засвідчила, що досліджуваний регіон характеризується розвинутим оздоровчо-відпочинковим комплеком (242 заклади санаторно-курортного лікування й організованого відпочинку населення, загальна кількість оздоровлених у яких в останні три роки складала 964 тис. 598чол.)[38], потужною гірськолижною базою (понад 50 витягів) та різноманітним спектром форм туризму (культурологічний, кваліфікований, релігійний, екотуризм та сільський туризм). Маркетингові дослідження туристичного руху у регіоні, що базувались на обробці статистичних даних засвідчили про сталу тенденцію зростання в останні роки у регіоні кількості оздоровлених (за 2004-2007 рр. з 297, 5 тис. до 329, 6 тис., або на 10, 8%)[38], обслуговуваних внутрішніх та іноземних туристів (внутрішніх – зростання на 37, 7% за чотири роки, іноземних – на 61, 7% за чотири роки) та зростання обсягів надання послуг (2006 р. – 55603, 27 тис. грн, 2007 р. – 65139, 2 тис. грн.)[38].

Проведені дослідження дозволили розробити комплексну картографічну модель перспектив розвитку туризму Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської областей з оцінкою туристичного потенціалу, визначенням домінуючих туристичних продуктів та їх забезпечення інвестиційною туристичною інфраструктурою.

Для кожної з областей було виділено ряд традиційно-іноваційних продуктів, що визначатимуть їх спеціалізацію у найближчі роки на туристичному ринку.

Так, для Львівської області в якості маркових продуктів регіонального рівня визнано[13]:

1) культурологічний продукт „золота Підкова” – тур по замках Львівщини;

2) транзитний туризм вздовж автотрас міжнародного і загальнодержавного значення;

3) відпочинково-оздоровчий продукт курортних місцевостей;

4) сільський туризм.

Для Івано-Франківської області в якості маркових продуктів регіонального плану визначені[30]:

1) етнографічний тур з відвідуванням центрів гуцульської культури;

2) гірськолижний з використанням рельєфно-кліматичних можливостей Горганського району;

3) кваліфікований (пішохідний і водний) для традиційних (Чорногора з Говерлою) і «нових» (Гриняви, Чивчин) гірських територій;

4) сільський туризм на базі багатої природної і культурної спадщини туристичних територій;

5) подорожі вузькоколійками.

Для Закарпатської області було визначено 4 маркових туристичних продуктів, що визначатимуть перспективу цього регіону у найближчі роки. Серед них[30]:

1) відпочинково-оздоровчий продукт у курортних місцевостях Закарпаття;

2) гірськолижний туризм;

3) транзитний туризм вздовж доріг міжнародного і загальнодержавного значення;

4) сільський туризм.

Для кожної з трьох областей виділено ряд турпродуктів, які репрезентують певні туристичні місцевості. Вони пов’язані з такими видами туристичних занять як: відпочинковий, гірськолижний, культурологічний, етнографічний, релігійний та інші.

Сільський туризм за умови ефективного менеджменту здатний реально поліпшити якість життя у сільській місцевості. Зокрема, сільський туризм може виступати як основне (важливе) джерело надходження до місцевих бюджетів, а ці доходи через бюджет, відповідно, перерозподілятися на підтримання медобслуговування населення, освіту, культуру, збереження навколишнього середовища.

Сільський туризм здатний підтримувати місцеву культуру в сільських районах, заохочуючи місцеві громади до відновлення місцевих і регіональних історичних пам'яток (з метою покращення їх більшої популярності серед туристів і росту обсягів туристичної відвідуваності місцевості).

До стратегій при здійсненні планування подальшого розвитку сільського зеленого туризму в Карпатському регіоні, вважаємо, треба віднести[20]:

— збільшення тривалості перебування у сільських оселях відвідувачів з міських територій;

—збільшення періоду відпочинкового сезону;

—організацію спеціальних тренінгів та семінарів для власників агроосель;

—забезпечення місцевого населення роботою;

—збереження традиційних будівель та житла;

—організацію зручної для туристів системи руху транспорту в регіоні;

—підтримання продуктивності сільського господарства горян;

—розвиток ціннісних та культурно-освітніх якостей життя сільських людей.