Інноваційні технології у викладенні теплоенергетичних дисциплін

Інновація (нововведення) - це процес впровадження нових перетворень в різні сфери діяльності, а також у виробництво та промисловість. Результатом таких перетворень є нововведення. Будь-які нововведення неминучі, вони породжені змінами в суспільстві і логікою розвитку НТР, які передбачають істотні перетворення в трудовому процесі всіх підприємств і організацій кожні 5-10 років.

Інноваційний процес торкається, як правило, цілі, структури, завдання, технології і людських ресурсів організації. Ці внутрішні змінні зв'язані один з одним, наприклад, впровадження комп'ютерів в трудовий процес потягне за собою зміни й у професійно-кваліфікаційній структурі колективу, і в рівні вирішуваних завдань, і в системі контролю, і навіть у самому характері роботи.

Сутність нововведень становить робота з досягнення нових результатів, засобів та способів їх отримання, щодо подолання відсталих або рутинних елементів традиційної діяльності. При впровадженні інновацій на підприємствах і в організаціях виникають і вирішуються три групи суперечностей:

• між новим і старим;

• протиріччя, пов'язані з глибиною перетворень (чи відбувається радикальна зміна, тобто має місце інновація-модернізація, або вдосконалюються традиційні методи, форми і принципи роботи, тобто має місце інновація-трансформація);

• протиріччя, пов'язані з перебудовою свідомості працівників, оскільки інновації змінюють їх інтереси і ціннісні орієнтації. Перехід підприємств і організацій всіх галузей народного господарства (в тому числі й освіти) на ринкові відносини як глобальне нововведення, викликане рішенням уряду, загострило всі зазначені групи протиріч, але болючіше всього йдуть справи з необхідністю перебудови свідомості працівників. Дуже часто при впровадженні освітніх інновацій у навчальних закладах на перший план висувають технічні та організаційні питання, а підготовка технолога-викладача та студента-споживача освітніх послуг йде на периферію уваги керівників. А між тим неопрацьованість цих двох ключових питань (неприйняття змін педагогом і непідготовленість до них студентів) є головним гальмом широкого впровадження інновацій в навчальний процес. Навчальні заклади - це організації, які працюють в умовах невизначеності, тобто коли оцінити імовірність потенційних результатів в точних цифрах неможливо. До таких організацій належать також соціокультурні, політичні та наукомісткі виробництва. Саме в цих областях актуальними є знання про соціальні та псхолого-педагогічних аспектах нововведень, так як нехтування ними може занапастити найціннішу інновацію. Будь-яке нововведення має як технічні, так і психологічні наслідки. Ми згодні з Р.Л. Кричевським у тому, що «традиційно нововведення прийнято розглядати як певне безумовно позитивне в житті організації або суспільства подія... А тим часом історичний і суто життєвий досвід свідчить, що це далеко не так. Аж ніяк не всі нововведення суть благо для людей, навіть якщо і бути на благо - їхнє призначення. У світлі сказаного ясна роль психолого-педагогічних чинників при впровадженні інновацій. Ініціатори (новатори, організатори) нововведення повинні забезпечити психологічний супровід інновації, щоб з найменшими втратами подолати бар'єри по відношенню до нововведень.

Основним завданням технологізації освіти є оптимізація, перш за все, управління пізнавальною діяльністю студента. Критеріями ефективності навчання студентів стають зміст і рівень сформованості в них творчого ставлення до навчального процесу. Оволодіння сучасними педагогічними технологіями дозволить викладачам вузів вдосконалити індивідуальний стиль своєї педагогічної діяльності. Причому основою майстерності педагога стає не тільки орієнтація на навчальні технології, але й інноваційне професійне мислення.